Яременко Дмитро Валерійович
Дмитро Валерійович Яременко | |
---|---|
![]() | |
![]() Дмитро Яременко «Ілай» | |
Загальна інформація | |
Народження | 2 лютого 2005 м. Маріуполь, Донецька область |
Смерть | 13 листопада 2023 (18 років) Луганська область (загинув у ході російського вторгнення в Україну) |
Національність | українець |
Псевдо | «Ілай» |
Військова служба | |
Роки служби | 2023 |
Приналежність | ![]() |
Вид ЗС | ![]() |
Рід військ | ![]() |
Формування | |
Війни / битви | Російсько-українська війна |
Нагороди та відзнаки | |
Дмитро́ Вале́рійович Яре́менко (2005—2023) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.
Народився в Маріуполі на Донеччині. Навчався у школі, захоплювався музикою, грав на гітарі, мріяв створити свій музичний гурт. Мати Юлія і Дмитро навесні 2022 року майже два місяці прожили в блокованому ворогом місті — там були холод, голод і «смертю наповнено все довкола»[1].
У другій половині квітня 2022 року родина змогла виїхати з окупованого Маріуполя в напрямку Запоріжжя. Далі зупинилися у Львові, де Дмитро закінчив 11 клас середньої школи, потім переїхали до Вінниці.
Вступив до Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського на факультет філології й журналістики. Мріяв після закінчення журналістських студій далі навчатися режисури та зняти кіно про свій рідний Маріуполь[2].
Коли юнакові виповнилося 18 років, після першого курсу навчання він добровільно звернувся до рекрутингового центру 12-ї бригади спецпризначення «Азов». У серпні того ж 2023 року уклав контракт на військову службу, а в університеті перевівся на індивідуальну форму навчання.
Пройшов курс бойової підготовки, у війську став стрільцем-санітаром.
Коли виконував бойове завдання в Серебрянському лісі поблизу селища Діброва на Луганщині, ворожа міна влучила у бліндаж, у якому перебували українські вояки. Дмитро загинув миттєво, за кілька днів побратими змогли забрати й вивезти тіла.
Полеглого бійця Вінниця проводжала на площі Тараса Шевченка 21 листопада 2023 року — в День Гідності та Свободи. Похований на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
На кафедрі журналістики вишу Дмитра характеризували так: «Неймовірно хоробрий, сміливий, принциповий. Викладачі та одногрупники знали його як відповідального, талановитого, ерудованого студента, надійного та чуйного друга, патріота рідної України»[3].
У Дмитра залишилися бабуся, мама, старший брат та батько, який також став на захист України.
- Орден «За мужність» III ступеня (2024, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові[4].
Пам'ять воїна вшановано на меморіальних дошках, встановлених на честь полеглих випускників і студентів у Вінницькому педагогічному університеті та середній загальноосвітній школі № 30 у Львові.
Біографічну статтю про Дмитра Яременка вміщено в меморіальному виданні «Янголи Маріуполя» (Вінниця, 2025)[5].
- ↑ Янголи Маріуполя. — Вінниця: Твори, 2025. — С. 90—92
- ↑ Захищав Україну на Луганщині: у Вінниці попрощалися з 18-річним студентом Дмитром Яременком
- ↑ На війні загинув студент-журналіст вінницького вишу Дмитро Яременко
- ↑ Указ Президента України від 23 лютого 2024 року № 96/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Студент-журналіст Дмитро Яременко — навічно 18-річний...
- Янголи Маріуполя. — Вінниця: Твори, 2025. — 112 с.
![]() | Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |