Ялмар Шахт
| Ялмар Шахт | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Hjalmar Schacht | ||||
 | ||||
| Рейхсміністр економіки | ||||
| 3 серпня 1934 — 26 листопада 1937 | ||||
| Президент Рейхсбанку | ||||
| 12 листопада 1923 — 7 березня 1930 | ||||
| Народився | 22 січня 1877 Тінглеф, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія (зараз в Данії) | |||
| Помер | 3 червня 1970 (93 роки) Мюнхен, ФРН | |||
| Похований | Східний цвинтар (Мюнхен)d | |||
| Відомий як | економіст, банкір, політик | |||
| Громадянство | Німеччина | |||
| Alma mater | Кільський університет, Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Йоганнеумd, Паризький університет, HU Berlin і Лейпцизький університет | |||
| Політична партія | Німецька демократична партія (1926) і Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (1943) | |||
| У шлюбі з | Manci Schachtd[1] | |||
| Професія | банкір | |||
| Релігія | лютеранство | |||
| Нагороди |
| |||
| Підпис |  | |||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Ялмар Горас Грілі Шахт (нім. Hjalmar Horace Greeley Schacht, 22 січня 1877, Тінглеф, Шлезвіг-Гольштейн — 3 червня 1970, Мюнхен) — німецький державний і фінансовий діяч, директор Національного Банку Німеччини (1916—1923), президент Рейхсбанку (1923—1930, 1933—1939), рейхсміністр економіки (1934—1937), рейхсміністр без портфеля (1937—1942).
Один з головних організаторів військової економіки нацистської Німеччини. Як один із головних воєнних злочинців був притягнений до суду Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. 1 жовтня 1946 р. повністю виправданий.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 22 січня 1877 року в Тінглефе, Шлезвіг-Гольштейн (нині Тінгл, Данія). Батько — Вільгельм Людвіг Леонард Максиміліан Шахт, емігрував в США, отримав громадянство, але так і не зумівши по-справжньому стати на ноги через 7 років, в 1876 році, повернувся до Німеччини. Мати — уроджена Констанс Юстин Софі фон Еггерс, дочка данського барона.
Друге і третє ім'я Шахта є ім'ям і прізвищем ексцентричного американського журналіста і політика Гораса Ґрілі (безуспішного кандидата в президенти США). Перше ім'я, Ялмар — данського походження. Вивчав медицину в Кільському університеті, німецьку філологію в Берлінському університеті і політекономію в Мюнхенському університеті.
У 1899 отримав ступінь доктора філософії в галузі політичної економії в Кільському університеті, після чого продовжив вивчення економіки в Берліні у професора Густава Шмоллер.
Після закінчення навчання з 1903 року працював в «Dresdner Bank» (c 1908 року, — заступник директора). Під час Першої світової війни працював в економічному управлінні німецької окупаційної влади в Бельгії. Від військової служби Шахт був звільнений через сильну короткозорість.
У 1916 році очолив приватний Національний банк Німеччини (нім. Nationalbank für Deutschland) і в подальшому став його співвласником.
У листопаді 1918 взяв участь в створенні Німецької демократичної партії, з якої вийшов через кілька років через незгоду з позицією партії щодо питання експропріації майна аристократії, яку він оцінив як таку, що суперечить фундаментальному праві приватної власності.
З 22 грудня 1923 року — президент Рейхсбанку Німеччини. Провів ряд досить ефективних фінансово-економічних заходів, які зупинили гіперінфляцію і стабілізував курс марки.
У березні 1930 року пішов у відставку з поста президента Рейхсбанку (через незгоду зі змінами плану Юнга; роком раніше план був схвалений на референдумі). Потім складався головним німецьким представником американської фінансової корпорації Дж. П. Моргана.
З 1931 році надавав підтримку НСДАП, сприяв зближенню А. Гітлера з великими промисловцями і політиками, зокрема, через «Харцбургський фронт».
17 березня 1933 року, після перемоги Гітлера на парламентських виборах, Шахт знову очолив Рейхсбанк, замінивши на цій посаді Г. Лютера. У 1934 році Шахт встановив повний контроль над кредитною системою Німеччини, з 22 червня — рейхсміністр економіки.
30 вересня 1934 представив Гітлеру доповідь «Про хід роботи з економічної мобілізації», в якому зазначив, що на міністерство економіки покладено «економічну підготовку до війни».
21 травня 1935 призначений генеральним уповноваженим з військової економіки, йому доручено почати «економічну підготовку до війни». Керуючи одночасно і Міністерством економіки, і Рейхсбанком, використовував можливості гри курсами марки і векселями МЕФО для фінансування військової промисловості.
У вересні 1936 року, після призначення Г. Герінга керівником Управління по чотирирічного плану, Шахт був змушений поступитися ряд функцій з керівництва військовою економікою.
5 вересня 1937 року пішов у відпустку, а 26 листопада був замінений на посту міністра економіки В. Функом. За наполяганням Гітлера Шахт залишився в складі уряду як імперський міністр без портфеля і зберіг пост президента Рейхсбанку.
У 1938 році, після аншлюсу Австрії, керував ліквідацією Австрійського національного банку і включенням банківської системи Австрії в загальнонімецьку.
7 січня 1939 направив Гітлеру листа, де вказував на те, що курс уряду призведе до краху фінансової системи Німеччини і гіперінфляції, і вимагав передачі контролю за фінансами в руки Імперського міністерства фінансів та Рейхсбанка.
У вересні 1939 різко виступив проти вторгнення в Польщу.
Шахт негативно ставився до війни з СРСР, вважаючи, що Німеччина програє війну з економічних причин.
30 листопада 1941 направив Гітлеру різкого листа з критикою режиму.
22 січня 1942 пішов в відставку з поста рейхсміністра.
Шахт мав контакти з змовниками проти режиму Гітлера, хоча сам і не був учасником змови. 21 липня 1944 після провалу Липневого замаху на Гітлера, Шахт був заарештований і був ув'язнений в концтаборах Равенсбрюк, Флоссенбюрг і Дахау.
В травні 1945 року звільнений союзниками, але одразу заарештований американськими військовими в Пустерталі. Був притягнутий до Нюрнберзького процесу, 1 жовтня 1946 був виправданий. Потім затриманий в Вюртемберзі, в квітні 1947 року німецькими судами по денацифікації засуджений до 8 років каторжних робіт.
По апеляції виправданий і 2 вересня 1948 звільнений. Потім працював в банківській сфері Німеччини, заснував і очолив банківський дім «Schacht GmbH» (Дюссельдорф).
3 червня 1970 помер в Мюнхені.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Залізний хрест 2-го класу для некомбатантів
- Почесний хрест ветерана війни
- Золотий партійний знак НСДАП
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Биография на «Хроносе» [Архівовано 10 лютого 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Коротка біографія на сайті Німецького історичного музею [Архівовано 24 липня 2009 у Wayback Machine.] (нім.)
- Аналіз діяльності Шахта на сайті єврейської віртуальної бібліотеки [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Біографія на сайті spartacus.schoolnet.co.uk (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Sören Dengg: Deutschlands Austritt aus dem Völkerbund und Schachts neuer Plan – Zum Verhältnis von Außen- und Außenwirtschaftspolitk in der Übergangsphase von der Weimarer Republik zum Dritten Reich 1919–1934 , Frankfurt am Main 1986
- Christopher Kopper: Hjalmar Schacht – Aufstieg und Fall von Hitlers mächtigstem Bankier, München 2006, ISBN 3-446-40700-6
- Heinz Pentzlin: Hjalmar Schacht – Leben und Wirken einer umstrittenen Persönlichkeit, Berlin 1980, ISBN 3-550-07913-3
- Richard Stöss: Vom Nationalismus zum Umweltschutz – Die Deutsche Gemeinschaft/Aktionsgemeinschaft Unabhängiger Deutscher im Parteiensystem der Bundesrepublik, Opladen 1980
- John Weitz: Hitler’s Banker: Hjalmar Horace Greeley Schacht, 1997, ISBN 0-316-92916-6, dt. unter Hitlers Bankier
- André Wilmots: Hjalmar Schacht, Grand argentier d’Hitler, 2001, ISBN 2-87106-278-1
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
- Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934
| |||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| ||||||||||||||||||||||||||||
