Юшка по-миколаївськи

Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/19 лютого 2025. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей. До уваги номінатора: Будь ласка, повідомте автора цієї сторінки про номінацію, підставивши шаблон: {{subst:папв|Юшка по-миколаївськи|19 лютого 2025}} ~~~~ на його сторінку обговорення. Адміністраторам: вилучити · залишити · редагувати

Юшка по-миколаївськи (вітовська юшка) — це українська традиційна рідка страва, яку готують на Вітовщині. Відрізняється від інших способом приготування, способом подачі і наявністю у рецептурі особливого соусу - льока^[1].

У Миколаївській області консервують рибу по-домашньому, додаючи томат, і варять юшку з томатним соком або томатною пастою і зі сметаною. Для гостроти додають соус: подрібнений часник, змішаний із сіллю і перцем. З ним подають картоплю і рибу^[2].

Існує одна легенда, за якою вітовську юшку вперше зварила вдова загиблого рибалки, товариші якого поділилися з нею тим, чого було не шкода, по інший, – юшку нашої місцевості винайшов доглядач маяка, якому забороняли смажити рибу, оскільки олія було паливом для світильника.

Однак, існує один з переказів, що пов’язує виникнення юшки саме в такому вигляді з голодними роками після Кримської війни 1863 – 1856 рр. Річ у тім, що внаслідок поразки Росії у Кримській війні, за умовами капітуляції Росії було заборонено будувати кораблі у Миколаєві. Тому, тисячі робітників із адміралтейських поселень Богоявленська, Воскресенська, Калинівки, та Посада Покровського залишилися без роботи, а їхні родини без засобів існування.  Саме тоді уряд, побоюючись соціального вибуху почав роздавати земельні ділянки у степу колишнім працівникам судноверфі. Поки посіяне збіжжя дасть врожай, треба було якось виживати. Людей, котрі жили впроголодь, виручила дешева риба – бичок. Винахідливі богоявленські господині придумали виймати з нього печінку та варити її саме в юшці. Такий спосіб приготування дозволяв зробити страву жирною, наваристою та ситною, а завдяки рибній печінці стимулювалися у населення цієї місцевості процеси кровотворення, підвищувався імунітет, швидко загоювалися рани та виразки.^[1]

До реєстру нематеріальної культурної спадщини Вітовщини потрапили чотири елементи, серед яких є вітовська юшка^[3].

Страва згадується у випуску Суспільне Миколаїв "Вітовські справи" від 29.01.2021^[4]. У програмі директорка Комунальної установи «Вітовський РОМЦ» Наталія Феник розповідає про популяризацію страви.

Відеофіксації нематеріальної культурної спадщини Вітовського району належать Радіопередачі Миколаївського обласного радіо (Зйомки 2020року). Завдяки наполегливій праці Наталії Феник (голова експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини Вітовщині), Віктора Мних (краєзнавець, голова «Вітовського українського товариства»), Віктора Кас’яновського (краєзнавець, представник давнього рибальського роду), Юрія Ковальського (краєзнавець, екскурсоводу, власник музею на Сіверсовому маяці), ми можемо розглянути історіїю місцевості, історію деяких кулінарних прийомів, географію, продукти, доступні тутешньому населенню та секрети унікальної місцевої вітовської кухні.^[2]