Юсуф IV ібн аль-Мавл

Юсуф IV ібн аль-Мавл
Народився	14 століття Гранадський емірат
Помер	1432[1] Гранадський емірат
Країна	Гранадський емірат
Діяльність	політик
Посада	sultan of Granadad
Рід	Насріди
Батько	Ibn-al-Mawld[2]
Мати	NN of Granadad[2]
Діти	Aben Celim de Granada, Infante de Granadad[2]

Абу'ль-Хаджадж Юсуф IV (араб. أبو الحجاج يوسف الرابع‎‎; бл. 1370 — 1432) — 16-й емір Гранадського емірату в січні—квітні 1432 року. У християн відомий як Абенальмао.

Син Мухаммада аль-Мавль, що походив зі знатного кордовського роду, та доньки Мухаммада VI, еміра Гранади. Народився близько 1370 року. Про молоді роки обмаль відомостей.

У травні 1431 року Ридван з клану Бану-Егас, який втік з Гранадськогое мірату, домовився з Хуаном II, королем Кастилії, щодо зведення на трон Гранади Юсуфа ібн аль-Мавла. Головною метою Ридвана було повалення еміра Мухаммада IX та його союзників — клану Бану-Саррай, внаслідок перемоги яких у 1429 році Ридван ібн Бану-Егас втік до Кастилії.

У травні почалася військова кампанія. 1 липня 1431 року в битві біля Ігеруели гранадське військо зазнало нищівної поразки. Ридван ібн Бану-Егас і кастильці зайняли міста Монтефріо, Камбіо, Ільйора, Касаробонелла, Турин, Ардасес і Ель-Касельяр. У грудні претендент на трон Юсуф ібн аль-Мавл захопив міста Ізнахар і Архідон. Мухаммад IX вночі втік з Гранади. Ридван з 600-ми кіннотниками захопив Гранаду, де знищив прихильників поваленого еміра. 1 січня 1432 року Юсуфа оголошено новим еміром Гранади.

Втім факт сходження на трон за підтримки кастильців, тісні відносини з цим королівством викликали невдовзі загальне невдоволення Юсуфом IV. Міста Гібралтар, Ронда і Сетеніл оголошують себе незалежними. Невдовзі Малага переходить на бік Мухаммада IX. У лютому прихильники Мухаммада IX зайняли Гранаду. Юсуф IV закріпилися в Альгамбрі, звідки звернулися по допомогу до кастильського короля. Але в березні кастильці, що йшли на допомогу Юсуфові IV, були переможені в битві біля Вега військами Мухаммада IX. У квітні того ж року Юсуф IV змушений був здатися Мухаммаду IX, який наказав його стратити.

Його син Абу-Селім втік до Кастилії, де його нащадки прийняли християнство, ставши сеньйорами де Кампотехар, а потім маркізами Торре-Альта. Сам Юсуф знайшов відображення в «Романсі про Абенальмао» — оповіданні, що зображує вигаданий діалог між Юсуфом і королем Кастилії Хуаном ІІ.

• Harvey, L. P. (1992). Islamic Spain, 1250 to 1500. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-31962-9.
• Thomas Freller: Granada. Königreich zwischen Orient und Okzident. Thorbecke, Ostfildern 2009, ISBN 978-3-7995-0825-4.

п о р Еміри Гранади Мухаммад I (1232—1273) • Мухаммад II (1273—1302) • Мухаммад III (1302—1309) • Наср I (1309—1314) • Ісмаїл I (1314—1325) • Мухаммад IV (1325—1333) • Юсуф I (1333—1354) • Мухаммад V (1354—1359, 1362—1391) • Ісмаїл II (1359—1360) • Мухаммад VI (1360—1362) • Юсуф II (1391—1392) • Мухаммад VII (1392—1408) • Юсуф III (1408—1417) • Мухаммад VIII (1417—1419, 1427—1429) • Мухаммад IX (1419—1427, 1430—1431, 1432—1445, 1448—1453) • Юсуф IV (1432—1432) • Мухаммад X (1445, 1446—1447). • Юсуф V (1445—1446, 1462) • Мухаммад XI (1453—1454) • Саїд I (1454—1464) • Абу'л-Гасан Алі (1464—1482, 1483—1485) • Мухаммад XII (1482—1483, 1486—1492) • Мухаммад XIII (1485—1490)