Юрківка (Звенигородський район)
| село Юрківка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район | Звенигородський |
| Рада | Юрківська сільська рада |
| Облікова картка | Юрківка |
| Основні дані | |
| Засноване | початок 18 століття |
| Населення | 3023[1] |
| Територія | 40,20 км² |
| Площа | 6,641 км² |
| Густота населення | 455,2 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 20245 |
| Телефонний код | +380 4740 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°00′12″ пн. ш. 31°04′48″ сх. д. / 49.00333° пн. ш. 31.08000° сх. д.Координати: 49°00′12″ пн. ш. 31°04′48″ сх. д. / 49.00333° пн. ш. 31.08000° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 131 м |
| Водойми | р. Шполка |
| Відстань до обласного центру | 86,9 (фізична)км[2] 120 (автошляхами) км[3] |
| Відстань до районного центру | 12 км |
| Найближча залізнична станція | Багачеве |
| Відстань до залізничної станції | 2 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Юрківка |
| Сільський голова | Цегельна Валентина Григорівна |
| Карта | |
  Юрківка | |
 Юрківка | |
| Мапа | |
 | |
Юркі́вка — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради.
Особливості розташування[ред. | ред. код]
Розташоване вздовж річки Шполки, що впадає в Гнилий Тікич. Від районного центру — міста Звенигородки село віддалене на 12 км. Але на місцевості воно насправді злилося з містом Ватутіним (яке не підпорядковане району).
За 2 км розташована повноцінна залізнична станція Багачеве, але в самому селі є зупинний пункт Шахти, де спиняється тільки «дизель» сполученням Умань-Черкаси.
На околиці села виявлено залишки поселення трипільської культури.
Історія[ред. | ред. код]
Назва походить від імені козака Юрка, який збудував хутір у східній частині села. Інша версія: коли монголо-татари, захопивши село, в північно-західній околиці збудували укріплення-юрок.
За архівними даними, слобода виникла близько 1762 року і належала пану Францішеку Подажевському на основі права від Якуба Корицінського. За даними архіву південно-західної Росії, в Юрківці було 746 дворів і 3932 мешканці.
Станом на 1885 рік у колишньому державному селі Богачівської волості Звенигородського повіту Київської губернії мешкало 2023 особи, налічувалось 425 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 постоялий будинки, 10 вітряних млинів і 3 маслобійних заводи[4].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3591 особи (1747 чоловічої статі та 1844 — жіночої), з яких 3541 — православної віри[5].
У 1918 році в селі було сформовано загін, який брав участь у Звенигородсько-Таращанському повстанні. Радянська окупація в селі почалась у 1918 році. Першим головою сільської ради окупанти призначили А. В. Лавриченка. В 1921 році утворено комнезам, на чолі з Д. Я. Бабченком. У 1929 році, під час примусової колективізації, на території села створено шість ТСОЗів, у 1930 році — три колгоспи.
Від голодомору 1932—1933 років в селі померло 88 осіб.
На фронтах Другої світової війни воювали 445 мешканців села, 170 з них загинули, 60 нагороджені орденами і медалями. При в'їзді в село встановлено обеліск з меморіальною дошкою молодшому сержанту Герою Радянського Союзу Максиму Коняшкіну, що загинув при відвоюванні Юрківки. За героїзм, проявлений при форсуванні Одеру, мешканцю села М. С. Лєбєдєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1955 році в центрі села збудовано пам'ятник воїнам радянської окупаційної армії.
У 1950 році три колгоспи об'єднали в єдиний — імені Ватутіна. Його керівником довгий час був кавалер Ордена Леніна А. У. Половинко. За господарством було закріплено 2,6 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,4 тисячі га орної землі. Виробничий напрямок господарства був — рільництво і тваринництво. Також колгосп мав млин, крупорушку, олійницю, пилораму. Це багатогалузеве господарство мало більш як мільйонні грошові прибутки. У селі було побудовано понад 1000 індивідуальних будинків, школу, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотеку, клуб, пологовий будинок, дитсадок, 4 магазини та інше.
Станом на 1972 рік в селі працювали середня і початкова школи, клуб, три бібліотеки з фондом 12 тисяч книг, два фельдшерсько-акушерські пункти, пологовий будинок.
Населення[ред. | ред. код]
Населення 3023 чоловік (2001) (3,4 тисячі у 1984 р., 4 тисячі у 1972 р.), дворів — 1436.
Мовний склад[ред. | ред. код]
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 2 948 | 97,52 % |
| Російська | 69 | 2,28 % |
| Інше | 6 | 0,20 % |
| Разом | 3 023 | 100,00 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
В селі народилися:
- Горянський Євген Костянтинович (1867—1951) — український та російський співак (ліричний тенор).
- Герой Радянського Союзу М. С. Лебедєв.
- Женжеруха Володимир Михайлович (1972—2014) — прапорщик, інструктор з водіння взводу забезпечення навчального процесу військової частини А1414 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Загинув біля смт Георгіївка під Луганськом.
- Степовик Олександр Васильович (1972—2022) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Працювали:
- Артамонова Віра Климівна (1925—2016) — лікар, завідувала дільничою лікарнею; письменниця.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Сайт Верховної Ради
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- ↑ Український видавничий портал "Хто є хто"[недоступне посилання]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ https://archive.org/details/nasmesta/page/n101/mode/2up
Література[ред. | ред. код]
- Бурій, В. Ватутінська ОТГ: Юрківка / Валерій Бурій // Місто робітниче: громадсько-політична газета Ватутінської громади. - 2021. - 29 січня. - С. 2.: фото. - (Вивчаємо громаду).
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Мірошниченко К. Юрківка //Шевченків край. — 1995. — 11, 14, 21 жовт., 1, 11, 23 листоп., 2, 9, 13 груд.
| ||||||||||||||||
_(1852).gif)
| |||||||||||
.png){kind=small}