Юр'єв Флоріан Ілліч

Юр'єв Флоріан Ілліч

Флоріан Юр'єв у 2014 році
Народився 11 серпня 1929(1929-08-11)
Кіренськ, Кіренський округd, Сибірський край, Російська СФРР, СРСР
Помер 11 вересня 2021(2021-09-11)[1] (92 роки)
Київ, Україна
Поховання Власівка
Країна  СРСР
 Україна
Місце проживання Київ
Діяльність художник, архітектор, мистецтвознавець, композитор, громадський діяч
Alma mater Київський державний художній інститут (1956)
Науковий ступінь кандидат мистецтвознавства
Відомі учні Задорожна Людмила Іванівна і Зайченко Таїсія Василівна
Заклад Київпроєкт і Український поліграфічний інститут
Членство Спілка архітекторів України, Спілка радянських художників України і Національна всеукраїнська музична спілка
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
Заслужений працівник культури України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юр'єв.

Флоріан Ілліч Юр'єв (11 серпня 1929, Кіренськ — 11 вересня 2021, Київ) — український художник, архітектор, композитор, мистецтвознавець (кандидат мистецтвознавства), майстер скрипкових музичних інструментів, поет, педагог і громадський діяч. Член Спілки архітекторів Української РСР з 1956 року, Спілки радянських художників України з 1970 року[2], Всеукраїнської музичної спілки з 1992 року, Міжнародної асоціації кольористів; почесний член «Союзу скрипкових майстрів-художників Росії».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 11 серпня 1929 року у місті Кіренську (нині Іркутська область, Росія). Його мати — Марія Іванівна Большак, представниця древнього тунгуського роду, з якою ув'язнений батько Флоріана — Ілля Юр'єв (Ілля Захар'їн-Юр'єв), інтелігент — за освітою біолог, переслідуваний радянською владою за наукову роботу з генетики, одружився під час перебування на засланні. Мати батька в дівоцтві звалася Анна фон Гаєр, була чесько-німецького походження і вела свій родовід від німецького лицаря Флоріана фон Гаєра. За її бажанням онуку і дали ім'я Флоріан[3].

Освіта[ред. | ред. код]

Флоріан закінчив Іркутське училище мистецтв, Київський художній інститут (графік, 1956), аспірантуру Московського поліграфічного інституту (спеціальність — мистецтвознавство) (1974), докторантуру Львівського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (1980).

Флоріан Юр'єв з донькою

Скрипковій справі навчався:

  • у місті Києві у майстрів Феодосія Драпія, Никифора Лупича, Івана Бітуса;
  • у місті Москва у майстра Юрія Почекіна;
  • в Італії у представника кремонської школи майстра Джиобатта Морассі;
  • в штаті Нью-Джерсі (США) у відомого майстра Романа Маца.

Композиції навчився в класах видатних українських композиторів народного артиста СРСР Андрія Яковича Штогаренка, Юдіф Григорівни Рожавської.

Клас вокалу проходив у видатного соліста-вокаліста, провідного баса Київської опери, педагога Київської консерваторії, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Олександровича Гродзинського.

Скульптура Флоріана Ілліча Юр'єва роботи скульптора Бориса Довганя

Офіційна й неофіційна діяльність[ред. | ред. код]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

  • Засновник та віцепрезидент Міжнародної Академії «Modus coloris»;
  • Голова Асоціації майстрів-художників по виготовленню смичкових музичних інструментів Національної всеукраїнської музичної спілки;
  • Очільник науково-дослідної лабораторії Національної всеукраїнської музичної спілки[6].

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Флоріан Ілліч Юр'єв був надзвичайно творчо різносторонньо обдарованою людиною та вражав різноманітністю своєї діяльності. Був відомий своїми творчими досягненнями як:

Архітектор-художник[ред. | ред. код]

Найбільш відомими його роботами є:

«Літаюча тарілка», збудована 1978 року за проєктом архітектора Юр'єва, яка й досі вражає своєю оригінальністю — символ нескореної творчої вдачі митця, його протесту проти сірості, одноманітності та примітивізму епохи типового проєктування.

Проєктуючи конференц-зал Інституту інформації, Юр'єв передбачав, що, завдяки світлодинамічній установці, він буде використовуватися і як «Світлотеатр», у якому будуть об'єднані музика, світло і колір.

За проєкт цієї споруди Флоріан Юр'єв одержав нагороду «За новаторство в архітектурі». У 2023 році вийшов фільм «Нескінченість за Флоріаном» режисера Олексія Радинського[9].

  • Герб Києва (1969)
    Герб Києва (1969)
  • Будинок у Києві «Літаюча тарілка» архітектора Юр'єва Ф. І. (ракурс справа)
    Будинок у Києві «Літаюча тарілка» архітектора Юр'єва Ф. І. (ракурс справа)
  • Будинок у Києві «Літаюча тарілка» архітектора Юр'єва Ф. І. (ракурс зліва)
    Будинок у Києві «Літаюча тарілка» архітектора Юр'єва Ф. І. (ракурс зліва)
  • Проєкт конференц-залу (Світлотеатру)
    Проєкт конференц-залу (Світлотеатру)

Вчений-кольорист[ред. | ред. код]

З кінця 1950-х років, поряд з діяльністю архітектора та заняттям музикою, Ф. Юр'єв починає працювати над своєю теорією «музики кольору», де теоретичний аналіз колірного сприйняття та його віддзеркалення в мистецтві поєднувався із проблематикою «кольоромузики», синтезу звуку та зображення[14].

1962 року він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років.

Тоді ж, у 1962-му, було знищено багато малярських робіт художника, що через колірні сполучення та гармонії підтверджували й демонстрували його теоретичні дослідження колоризму.

Зокрема, одним із перших у світі він довів органічну природу кольоросприйняття, що забезпечується наявністю двох кольорових та одного чорно-білого каналів бачення у зорових нервах людини.

Відкинута офіційною радянською наукою, ця теорія через десятиліття була підтверджена дослідженнями англійських вчених-фізіологів, що на початку 1980-х pp. отримали за неї Нобелівську премію.

Флоріан Юр'єв розглядав кольоропис як самостійний спосіб художнього мислення, де колірні гармонії за своїми засадами близькі до гармоній музичних. Звідси ж — ідея музики кольору.

У своїх художніх картинах цього напрямку Юр'єв постає і як художник, і як вчений-кольорознавець і як музикант[15].

Йому належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований до всіх мов, а також для колірного запису музичних творів. У ній художник поєднував звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії.

Про це в одному з інтерв'ю розповів сам автор: «Цей метод виник з мого захоплення поезією. Я писав вірші, тож спробував структурувати їх за допомогою кольору. Колірні рядки складались у картину. Час перетворювався на простір. Якщо вірш розгортається в часі, то його колірний еквівалент можна осягнути миттєво, єдиним поглядом! Я почав перекладати на кольори вірші інших поетів. Виявилося, що кожний великий поет має свій характерний набір кольорів»[16].

Свої колірні композиції він називає «модусами», наголошуючи на їхній «інструментальній» функції — як засобу осягнення твору, як шляху, що поєднує візуальні, символічні, комунікативні, емоційно-виразні складові.

Флоріан Юр'єв ввів до мистецтвознавства терміни: «кольоропис», «цветопись», «colour writing», «modus coloris», «музыка цвета» («music of color»).

Кольористичну концепцію «колір-образ» («цвет-образ», «modus coloris») Юр'єв доповідав на трьох міжнародних форумах кольористів: у Москві (Росія, 1947), Прінстоні (США, 1992) та Будапешті (Угорщина, 1993) і отримав загальне схвалення та нагороди.

Флоріан Ілліч Юр'єв був засновником і віцепрезидентом Міжнародної академії «MODUS COLORIS», яка офіційно зареєстрована в Україні.

Понад 20 років Юр'єв читав курс «Художнє кольоробачення» в Поліграфічному інституті.

1998 року ім'я Флоріана Юр'єва було занесено в два престижні довідники: «Міжнародний директорій видатних внесків у сучасне суспільство» Американського біографічного інституту та енциклопедію «Хто є хто між інтелектуалів» Міжнародного біографічного центру в Кембриджі (Велика Британія) — таким чином підтвердивши його досягнення в галузі кольористики, архітектури, живопису, музики та музичної акустики.

Музикант. Композитор[ред. | ред. код]

Ще студентом Іркутського художнього училища Флоріан Юр'єв написав музичну фантазію «Боярин Орша» для альта, виконав її у 1948 році на олімпіаді молодих музикантів Східного Сибіру і отримав першу премію.

З кінця 1950-х Ф. Юр'єв починає працювати над своєю теорією «музики кольору», де теоретичний аналіз колірного сприйняття та його віддзеркалення в мистецтві поєднувався із проблематикою «кольоромузики», синтезу звуку та зображення.

1962 року він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років

Ідеями «світлотеатру» були пройняті і його концерти «музики кольору», що з успіхом пройшли у Києві в 1964, 1965 та у 1972 роках.

Юр'єву належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований для колірного запису музичних творів. У ній Юр'єв поєднував звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії.

2006 року з ініціативи меценатського культурологічного проєкту ЕКОГІНТОКС вийшла книга «Флоріан Юр'єв. Ріка часів»[17], присвячена його творчості музиканта та скрипкового майстра. У ній надруковано його вокально-інструментальну сюїту, над якою він працював з 1950-х рр., поклавши на музику поряд із своїми віршами сонети Шекспіра, поезії Тараса Шевченка, Франсуа Війона, Павла Тичини, Олександра Блока, Івана Драча, Бориса Олійника …

Флоріану Юр'єву належить також світлосимфонія «Жар-птиця».

  • Свідоцтво про авторство і перша сторінка книги Ф. Юр'єва «Ріка часів»
    Свідоцтво про авторство і перша сторінка книги Ф. Юр'єва «Ріка часів»
  • Кольоромузика Ф. Юр'єва (приклад)
    Кольоромузика Ф. Юр'єва (приклад)
  • Розшифровка музики О. Скрябіна (фрагмент)
    Розшифровка музики О. Скрябіна (фрагмент)
  • Кольоропис поезії «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами» Т. Шевченка
    Кольоропис поезії «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами» Т. Шевченка
  • Кольоропис поезії Бориса Олійника
    Кольоропис поезії Бориса Олійника

Художник[ред. | ред. код]

Найбільша виставка картин Ф. Юр'єва як художника, якщо взагалі можна виділити окремо (від архітектора, музиканта-композитора, поета чи скрипкового майстра) цю грань творчості митця, відбулася 2001 року в будинку Спілки архітекторів України в Києві.

«За картинами Юр'єва можна було спостерігати, який шлях пройшов художник — від полутонів лірично-реалістичного сприйняття довколишнього світу до чистих кольорів та чітких ліній філософського, узагальненого погляду на історію та сучасність» і «… до народження та утвердження нового напрямку сучасного живопису, який сам його автор та засновник — Флоріан Юр'єв — називає „кольоротворні образи“. В картинах цього напрямку Юр'єв постає і як художник, і як вчений-кольорознавець»[18]

Обидва напрямки зображувального мистецтва були в творчості Юр'єва до самої смерті.

У радянський період, період боротьби з «абстракціонізмом», частина творів Юр'єва була знищена — хоча художник уникає цього терміну, вживаючи слова: «…непредметний стиль».

«Предметний стиль»:

Стиль «кольоротворні образи»:

Майстер-художник скрипкових музичних інструментів[ред. | ред. код]

Флоріан Юр'єв понад тридцять років присвятив вивченню класичної італійської традиції виготовлення скрипок, відродженню цієї традиції в Україні.

Його вчителями були Юрій Почекін, представник кремонської школи Джіобатта Морассі.

Мало хто володів таким об'ємом енциклопедичних знань в галузі скрипкового дизайну.

Протягом 10 років він читав в Інституті підвищення кваліфікації працівників культури курс: «Історія скрипкового мистецтва. Видатні майстри 16-20століть».

Він був головою Асоціації скрипкових майстрів-художників, постійним членом експертної комісії Міністерства культури та мистецтв України.

Скрипка «Ольга».

Юр'єв доводив, що потрібно зберегти акустичні якості класичних інструментів та розвивати їх відповідно до вимог нової музики, нових виконавців, в умовах акустики великих залів.

Цим і займається науково-дослідна лабораторія акустики смичкових інструментів, керівником якої був Флоріан Юр'єв.

Презентація перших чотирьох інструментів (двох скрипок, альта і віолончелі), виготовлених Юр'євим у 1999—2003 роках відбулася 2004-го року у Київській консерваторії квартетом артистів імені М. Лисенка.

Свої скрипки і віолончелі Флоріан Юр'єв називав «модусами», що носять імена відомих осіб (композиторів, артистів, …).

Їхнє досконале звучання підтверджене відомими музикантами: О. Криса, О. Макаренко, А. Баженов, Г. Сафонов, Б. Которович та іншими.

Інструменти Юр'єва мають не тільки звукову та акустичну довершеність, а й вишукану естетичність форми, головки інструментів завершують скульптури.

Флоріан Юр'єв пропонував як результат своїх наукових досліджень (нові технології) використовувати для створення музичних інструментів не рідкісні породи дерев («хазефіхте» — альпійська ялина), як це відбувається зараз і було раніше, а загально доступну спеціально оброблену деревину та штучні матеріали.

19 грудня 2009 року в залі Національної опери України відбувся концерт камерного симфонічного оркестру «Київ-Класик» під диригуванням заслуженого діяча мистецтв, професора Германа Макаренка, де було презентовано ансамбль з 12 смичкових інструментів, створених Флоріаном Юр'євим — це був підсумок майже 20-річної роботи[19].

Станом на 2014 рік Флоріаном Юр'євим було створено 25 музичних інструментів (скрипки, альти, віолончелі, контрабас). В інструменти втілені науково-технологічні та художні інновації, винайдені особисто майстром Юр'євим. Ним отримано на свої винаходи 7 патентів (5 українських та 2 міжнародних).

Помер 11 вересня 2021 року в Києві.[20] Похований за заповітом на кладовищі в селі Власівка Чернігівської області[21].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Перша премія Конкурсу молодих виконавців Східного Сибіру за виконання на альті власного музичного твору «Боярин Орша», Іркутськ (1948);
  • Спеціальна премія Держбуду СРСР «За новаторство в архітектурі» (1980);
  • Заслужений працівник культури України (1995)[22];
  • Звання «Скрипковий майстер-художник вищої кваліфікації» (1995)[23];
  • Міжнародний біографічний центр, який базується в Лондоні (Велика Британія) удостоїв художника Ф. Юр'єва титулом «International Visual Artist» (Золота медаль та спеціальний диплом Doctor Of Art);
  • Відзнака Міжнародного біографічного центру за особисті досягнення у світовій культурі та мистецтві (1997, Кембридж, Велика Британія);
  • За нову теорію акустики смичкових інструментів та її художнє втілення Ф. Юр'єва нагороджено «Золотою медаллю імені І. А. Батова», присудженої Союзом майстрів-художників Росії (2004);
  • Розпорядженням Президента України Ф. Юр'єву призначена довічна державна стипендія як видатному діячу культури і мистецтва (2007)[24];
  • Лауреат мистецької премії та золотої медалі Національної всеукраїнської музичної спілки «За вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, знакові досягнення, плідну творчу і науково-дослідну діяльність та інновації в галузі української школи скрипкобудування» (2009);
  • За фундаментальну теорію кольоросприймання, апробовану в Принстоні (США), та внесок у гуманітарні науки і інтелектуальну діяльність Ф. Юр'єва проголошено «Людиною року» США (2000);
  • Лицарський орден «Маестро» спеціального конкурсу Національної Спілки кінематографістів України (2011);
  • Указом Президента України нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2019)[25];
  • 12 дипломів учасника художніх виставок у містах Києві, Москві, Будапешті;

Патенти[ред. | ред. код]

На творчому рахунку Юр'єва — сім авторських патентів в царині музичної акустики, що вдосконалили і надали сучасного звучання традиційним струнним інструментам (скрипці та віолончелі).

Публікації[ред. | ред. код]

  • Музика кольору.- К.- Наука і життя.- 1962.- № 1;
  • Музыка света.- К.- Музыкальная Украина.- 1971.- 107 с.
  • Выразительные качества цветной иллюстрации.- М.- из-во АН СССР.- 1977
  • Цвет в искусстве книги.- К.- Лыбидь.- 1987
  • Украинская школа скрипичных мастеров.- К.- Украина музыкальная.- 1995
  • Цветовая образность информации.- К.- из-во ин-та «Экогинтокс».
  • Modus coloris // Budapest/ AIC, 7 the Congress, 1993

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://kyiv.tsn.ua/pomer-avtor-znamenitoyi-tarilki-na-libidskiy-hudozhnik-ta-arhitektor-florian-yur-yev-1864924.html
  2. ↑ Юр'єв Флоріан Ілліч // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 562.
  3. ↑ Радіо Свобода: «Четырежды националист». Флориан де Киренги, создатель «летающей тарелки» и герба Киева. 11.09.2023
  4. ↑ На ретроспективній виставці Ф. Юр'єва були представлені роботи багатьох його учнів поруч з творами маестро.
  5. ↑ Пізніше монографія по темі дисертації була опублікована.
  6. ↑ Розробки лабораторії, де Ф. Юр'єв був винахідником та виконавцем, вже мають сім патентів й 25 зразкових інструментів, які апробовані видатними виконавцями і визнані музичною громадськістю України та світу.
  7. ↑ В співавторстві зі скульптором Борисом Довганем).
  8. ↑ Вул. Горького, 80.
  9. ↑ "Нескінченність за Флоріаном". Чому варто йти на документалку про автора "Летючої тарілки". LIGA (укр.). 30 листопада 2023.
  10. ↑ Біля Київського художнього інституту.
  11. ↑ Останні три пам'ятники теж у Києві. Пам'ятники Стусу та Гмирі знаходяться в стадії встановлення.
  12. ↑ В основному на Байковому кладовищі у Києві, у тому числі Миколі Матеюку.
  13. ↑ У тому числі меморіальна дошка на будинку Роліт у Києві на честь Б. Д. Антоненко-Давидовича, виготовлена у вигляді бронзового барельєфу (1994).
  14. ↑ Юр'єв підкреслює: музика кольору це не кольорова музика.
  15. ↑ Яскравим зразком цього напрямку є цикл картин «Сім слів Спасителя на Хресті».
  16. ↑ Кольори та звуки маестро Флоріана Юр'єва.
  17. ↑ Книга надрукована російською мовою — «Флориан Юрьев. Река времён».
  18. ↑ А. Білоусов. Світи Флоріана ЮР'ЄВА
  19. ↑ 2012 року знову відбувся концерт оркестру «Київ-Класік», де артисти грали на інструментах створених Флоріаном Юр'євим, але тепер уже з нагоди 1000-ліття української скрипки в Соборі Св. Софії у Києві.
  20. ↑ Пішов з життя Флоріан Юр'єв, автор київської «тарілки». Вечірній Київ, 11.09.2021
  21. ↑ Клименко Валентина. Обійстя Флоріана Юр'єва проситься під арт-об'єкт // Сіверщина.  — 2022. — 29 червня. [Архівовано з першоджерела 8 серпня 2022.]
  22. ↑ Про присвоєння почесних звань України творчим працівникам. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 19 жовтня 2021.
  23. ↑ Сертифікат № 3 Вищої кваліфікаційної комісії Всеукраїнської музичної спілки (нині Національна всеукраїнська музична спілка) та Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського (нині Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського).
  24. ↑ Про призначення довічних державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 жовтня 2021.
  25. ↑ Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 жовтня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Споруди
Готель «Салют»
Архітектори
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юр%27єв_Флоріан_Ілліч&oldid=41812750