Юмашев Іван Степанович

Юмашев Іван Степанович Юмашев Иван Степанович
рос. Иван Степанович Юмашев
Народження	27 вересня (9 жовтня) 1895(1895-10-09) Тіфліс, Російська імперія
Смерть	21 жовтня 1972(1972-10-21) (77 років) Ленінград, СРСР
Поховання	Серафимівське кладовищеd
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	ВМФ СРСР
Освіта	Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова
Роки служби	1912–1957
Партія	КПРС
Звання	Адмірал
Командування	Головнокомандувач Військово-Морського Флоту СРСР
Війни / битви	Перша Світова війна Громадянська війна в Росії, Друга Світова війна
Нагороди
Юмашев Іван Степанович у Вікісховищі

Іван Степанович Юмашев (27 вересня (9 жовтня) 1895(18951009), Тіфліс — 21 жовтня 1972, Ленінград) — радянський політичний та військово-морський діяч, адмірал (1943), Герой Радянського Союзу (1945), міністр Військово-Морського Флоту СРСР (1950—1951), Головнокомандувач Військово-Морського Флоту СРСР. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1941—1956 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Син залізничного службовця — кондуктора Тифліської залізниці. У 1910 році за несплату був відрахований з п'ятого класу реального училища. З 15 років почав працювати шевцем, потім робітником заводу цементних виробів, розсильним в управлінні Закавказьких залізниць. Після смерті батька переїхав з матір'ю на її батьківщину, в село Капустін Яр Астраханської губернії.

У 1912 році призваний на строкову службу в російський імператорський флот. У вересні 1912 року поступив в Кронштадтську школу юнг, яку закінчив у 1914 році. У 1914—1915 роках — в навчально-артилерійському загоні Балтійського флоту. Служив на Балтійському флоті, плавав кочегаром, машиністом, електриком на крейсері «Богатир» та лінкорі «Олександр ІІІ», потім був старшиною 12-ти дюймової артилерійської башти берегової батареї. Учасник Першої світової війни. У 1916 року отримав звання артилерійського унтер-офіцера І-ї статі. У 1917 році обраний головою матроського комітету батареї одного із фортів на Балтиці. У вересні 1917 року звільнився із флоту через хворобу.

Член РКП(б) з 1918 року.

У лютому 1919 року добровільно вступив в Морські сили РККА, учасник Громадянської війни 1918—1920 років на кораблях Астрахано-Каспійської і Волзько-Каспійської військових флотилій. Служив комендором та командиром батареї.

З серпня 1920 року — командир артилерійського плутонга (батареї), а з травня 1921 по січень 1924 року — 2-й помічник командира лінкору «Петропавловськ» (з березня 1921 — «Марат»). У березні 1921 року брав участь у придушенні Кронштадтського повстання.

З січня 1924 по лютий 1925 року — слухач штурманського класу Спеціальних курсів командного складу ВМС СРСР. У липні — листопаді 1924 року брав участь в переході з Архангельська у Владивосток на посильному судні «Воровський».

З 1925 року служив на Балтійському флоті. У лютому — листопаді 1925 року — штурман есмінця «Ленін». У листопаді 1925 — червні 1926 року — помічник командира есмінця «Зінов'єв». У червні 1926 — лютому 1927 року — помічник командира крейсера «Профінтерн».

З лютого 1927 року служив на Чорноморському флоті. У лютому 1927 — листопаді 1931 року — командир ескадреного міноносця «Дзержинський». У листопаді 1931 — січні 1934 року — командир крейсера «Профінтерн».

У січні — березні 1932 року — слухач тактичних курсів командирів кораблів при Військово-морській академії імені Ворошилова.

У січні 1934 — вересні 1935 року — командир дивізіону есмінців Чорноморського флоту. У вересні 1935 — серпні 1937 року — командир бригади крейсерів Чорноморського флоту.

У серпні 1937 — січні 1938 року — начальник штабу Чорноморського флоту.

У грудні 1937 — січні 1938 року — тимчасовий виконувач обов'язків командувача, а у січні 1938 — березні 1939 року — командувач Чорноморського флоту.

З березня 1939 року по січень 1947 року командував Тихоокеанським флотом. У серпні—вересні 1945 року успішно сприяв військам 1-го і 2-го Далекосхідних фронтів в розгромі Квантунской армії, Тихоокеанський флот захопив Південний Сахалін та Курильські острови. За уміле керівництво флотом і проявлену мужність адміралові Юмашеву Івану Степановичу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 вересня 1945 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі «Золота Зірка».

17 січня 1947 — 20 липня 1951 року — головнокомандувач Військово-морських сил СРСР. Одночасно, 17 січня 1947 — 25 лютого 1950 року — заступник міністра Збройних сил СРСР; 25 лютого 1950 — 20 липня 1951 року — міністр військово-морського флоту СРСР. З лютого 1950 по серпень 1951 року також був членом Бюро із військово-промислових і військових питаннях при РМ СРСР.

У серпні 1951 — січні 1957 року — начальник Військово-морської ордена Леніна академії імені Ворошилова у Ленінграді.

У січні 1957 року звільнений у відставку. Похований на Серафимовському цвитарі міста Ленінграда (Санкт-Петербурга).

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ім'ям адмірала І. С. Юмашева був названий великий протичовновий корабель, а 17 жовтня 1972 року вулиця в Гагарінському районі Севастополя на будинку № 24 якої встановлена анотаційна дошка, і торговельнмй ринок.

Військові звання[ред. | ред. код]

• флагман 2-го рангу (28.11.1935)
• флагман 1-го рангу (3.04.1939)
• віце-адмірал (4.06.1940)
• адмірал (31.05.1943)

Нагороди[ред. | ред. код]

• Герой Радянського Союзу (14.09.1945)
• шість орденів Леніна (1943, 1945, 1945, 14.09.1945, 8.10.1955, 1965)
• три ордени Червоного Прапора (22.02.1938, 1944, 1948)
• орден Червоної Зірки (23.12.1935)
• медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» (22.02.1938)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• медаль «За перемогу над Японією» (1945)
• медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
• медаль «40 років Радянській Армії та Флоту»
• медаль «50 років Радянській Армії та Флоту»
• медалі
• американський орден «Легіон Заслуг» (1945)

Література[ред. | ред. код]

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. Т.2. М.:Воениз.1988.
• Золотые Звёзды тихоокеанцев. — Владивосток, 1982.
• Королёв В. Т. Герои великого океана. Владивосток, 1972.
• Победа на Дальнем Востоке. Хабаровск, 1985.
• Созвездие полководцев. Хабаровск, 1982, кн. 2
• Цкитишвили К. В., Чинчилакашвили Т. Г. Герои Советского Союза из Грузии.- Тб.,1981

Посилання[ред. | ред. код]

• Юмашев Иван Степанович [Архівовано 26 квітня 2012 у Wayback Machine.]

Попередник: посада створена

Військово-морський міністр СРСР 25 лютого 1950 — 20 липня 1951

Наступник: Адмірал флоту Кузнецов М.Г. 1951-1953

п о р Герої Радянського Союзу А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  Двічі Герої • Тричі Герої • Чотириразові Герої Позбавлені звання Героя Радянського Союзу

п о р Очільники військових відомств СРСР Народні комісари по військовим та морським справам Лев Троцький (1923–1925) · Михайло Фрунзе (1925) · Климент Ворошилов (1925–1934) Народні комісари оборони Климент Ворошилов (1934–1940) · Семен Тимошенко (1940–1941) · Йосип Сталін (1941–1946) Народні комісари військово-морського флоту Петро Смирнов (1937–1938) · Михайло Фріновський (1938–1939) · Микола Кузнецов (1939–1946) Народний комісар Збройних Сил Йосип Сталін (1946) Міністри Збройних Сил Йосип Сталін (1946–1947) · Микола Булганін (1947–1949) · Олександр Василевський (1949–1950) Військовий міністр Олександр Василевський (1950–1953) Військово-морські міністри Іван Юмашев (1950–1951) · Микола Кузнецов (1951–1953) Міністри оборони Микола Булганін (1953–1955) · Георгій Жуков (1955–1957) · Родіон Малиновський (1957–1967) · Андрій Гречко (1967–1976) · Дмитро Устинов (1976–1984) · Сергій Соколов (1984–1987) · Дмитро Язов (1987–1991) · Михайло Моісеєв (в.о., 1991) · Євген Шапошников (1991)

Генеалогія та некрополістика Find a Grave · Родовід Словники та енциклопедії Биография.ру Довідкові видання Герои страны Нормативний контроль Freebase: /m/08dj3g