Юляне
Юляне | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
![]() | ||||
![]() | ||||
Основні дані | ||||
60°52′45″ пн. ш. 22°24′40″ сх. д. / 60.879166666667° пн. ш. 22.411111111111° сх. д. | ||||
Країна | ![]() ![]() | |||
Адмінодиниця | Пьовтюя ![]() | |||
Площа | 364,76 км² ![]() | |||
Населення | 2181 осіб (31 грудня 1999)[1], 2174 осіб (31 грудня 2000)[1], 2155 осіб (31 грудня 2001)[1], 2154 осіб (31 грудня 2002)[1], 2157 осіб (31 грудня 2003)[1], 2119 осіб (31 грудня 2004)[1], 2139 осіб (31 грудня 2005)[1], 2120 осіб (31 грудня 2006)[1], 2114 осіб (31 грудня 2007)[1] ![]() | |||
Часовий пояс | UTC+2 (Фінляндія) | |||
GeoNames | 630998 | |||
OSM | ↑2379143 ·R (Пьовтюя) | |||
Міська влада | ||||
Вебсайт | ylane.fi ![]() | |||
Мапа | ||||
![]() | ||||
| ||||
| ||||
![]() ![]() |
Юляне (фін. Yläne) — колишня громада у Фінляндії, яка зараз є частиною Пьовтюя. Громада входила у провінцію Південно-Західна Фінляндія і як незалежна громада — до складу губернії Західна Фінляндія, а раніше — повітів Турку та Порі. До об'єднання в муніципалітеті проживало 2109 осіб, а його площа становила 364,6 км2, з них 22,66 км2 займали водойми[2][3]. Щільність населення становила 6,17 жителя/км2. На кінець 2022 року населення церковно-сільського поселення Юляне становило 914 осіб[4].
Юляне об'єднано з Пьовтюя 1 січня 2009 року.
Громада Юляне до об'єднання межувала з Аластаро , Аура , Еура, Маску , Мюнямякі, Ноусіайнен , Оріпяя, Пьовтюя, Сякюля , Турку та Вахто. Раніше сусідніми громадами також були Гонкілагті , яка приєднана до Еури в 1970 році, Пааттінен , приєднана до Турку в 1973 році, і Кар'яла , приєднана до Мюнямякі в 1977 році. Південний край території громади спочатку був спільною межею семи громад (Куганкуоно )[5].
У південній частині Юляне, в Раасінкорві, розміщено стрільбище Раасі, яке використовують сили оборони[6].
Юляне розташоване на вододільній місцевості. Її природне середовище визначається озером Сякюлян Пюгяярві , що простягається на північну частину території, та річкою Юлянеедйокі , яка впадає в нього з півдня. Найбільше озеро, що повністю розташоване в межах Юляне, — це джерельне озеро Лаайокі , Еліярві , яке лежить на південний захід від Пюгяярві. У південно-західній частині Юляне, у верхів'ях річки Лаайокі, розташований природний заповідник Васкіярві , заснований 1956 року та розширений у 1983-му. Також до території Юляне поблизу Куганкуоно входить національний парк Кур'єнрагка . Всередині цього парку розташоване озеро Савоярві — джерело річки Ярвійокі , яка є притокою Аурайокі. Савоярві — найбільше озеро в басейні річки Аурайокі. У тій же місцевості на територію Юляне заходить і джерельне озеро Мюняярві — витік річки Мюняйокі .

Юляне було заселене ще в доісторичний час і в цьому сенсі пов'язане зі стародавнім заселенням регіонів Еура та Сякюля . У 1954 році на землях Ванганкартано в Юляне, на березі річки Юлянеедйокі, було виявлено так зване поселення Анівегмаа. Під час археологічних розкопок на цьому місці виявили 83 могили, найстаріша з яких датується епохою вікінгів — приблизно VII століттям. Більшість поховань відноситься до IX—X століть[6].
До XIX століття Юляне разом з Оріпяа входило до складу церковного приходу Пьовтюя як капеланство. Капела Юляне вперше згадується в документах 1432 року, хоча церква там існувала й раніше. За церковними переказами, святий Генрік відвідував ці місця, а джерело Генріка, що поблизу Ліетса, отримало свою назву завдяки його візиту. Через розташування Юляне на кордоні регіонів, воно церковно належало до Варсінайс-Суомі, а адміністративно — до чверті Кеюліе Нижньої Сатакунти та губернії Кокемяенкартано .

У Юляне розташовувались три великі маєтки: Ванганкартано, Уусікартано та Тоурула. Ванганкартано (раніше Юлянекартано) належав, зокрема, родинам Дьякн, Флемінг, Крейц , Лібекер та Ягергорн . У 1809 році більшу частину орендованих земель було відокремлено від Юлянекартано, а новоутворена частина отримала назву Уусікартано. Уусікартано та Турула в XIX столітті належали родині Сальберг, представники якої стали відомими натуралістами. Господар Франс Фредрік Бйорні у 1892 році об'єднав Ванханкартано, яке придбав, з уже належним йому Уусікартано. У 1910 році держава викупила близько 5 500 гектарів землі з Уусікартано для розселення . На цій території створено 126 нових самостійних господарств — одне з найбільших добровільних земельних розподілів того часу у Фінляндії[6]. Після завершення Другої світової війни до Юляне було переселено біженців із Мецяпіртті[7][6].
Професор Карл Рейнхольд Сальберг у 1840-х роках збудував маєток на південно-західному березі Пюгяярві, назвавши його Гувітус . У його саду на той час росло понад 1 200 плодових дерев. На початку ХХ століття маєток придбала організація «Друзі тверезости » і відкрила там заклад для лікування алкоголізму. У 1943 році Гувітус перейшов у власність держави, після чого там діяв дівочий будинок Юляне[6].
Юляне, Оріпяя та Пьовтюя отримали власне муніципальне управління у 1869 році. Самостійною парафією Юляне стало у 1879 році, а Оріпяя — у 1903-му[8].
Основними транспортними шляхами Юляне є обласна дорога №204 між Ліето та Еурою, а також обласна дорога №210 , що веде на південний схід до Лоймаа та на північний захід до Гіннерйокі в Еурі. Сполучна дорога №2043 веде з Юляне до Пьовтюя, а дорога №2020 — до Мюнямякі.
У Юляне працює створений навесні 2002 року Природничий центр Юляне (фін. Yläneen Luontokapinetti), в якому діє постійна виставка, присвячена природі[9]. При центрі також є пішохідна стежка з геологічними навчальними таблицями та оглядова вежа.
Серед культурних середовищ Юляне займає важливе місце на національному рівні. У проведеній у 2009 році інвентаризації Музейним управлінням Фінляндії до таких об'єктів було віднесено церковний пагорб Юляне та парафіяльний будинок, а також маєток Ванганкартано з навколишнім сільськогосподарським ландшафтом[10].
Наступного тижня після святкування Юганнуса (середина літа) в Юляне відзначається тиждень Юляне (фін. Yläne-viikko), також відомий як «Юляненські веселощі» (фін. Yläneen säpinät). Під час цього тижня проводяться різноманітні громадські заходи. Традицію фінських танцювальних майданчиків у Юляне представляє танцмайданчик Валасранта (фін. Valasrannan tanssilava). Щороку влітку тут відбувається танцювальний табір фін. Valasrannan Tanssileiri, який протягом десяти днів збирає тисячі учасників з усієї країни[11].
Краєзнавчий музей Юляне (фін. Yläneen kotiseutumuseo) — це музей просто неба, який складається з кількох будівель. Вважається одним з найкращих музеїв Фінляндії. Влітку в музеї проводяться різні заходи, наприклад, виставка ремісників та п'єси. Поряд з музеєм є традиційний сад[12].
Мова, якою розмовляють в регіоні Юляне, заснована на діалекті нагір'я Турку, який належить до групи південно-західних проміжних діалектів . Характерною рисою юлянського діалекту є загальна гемінація в приголосних p,t,k,s після короткого першого складу[13].
У 1980-х роках ячмінний суп з галушками , житній хліб і Юляне рінкіля, виготовлені з тіста для булочок , були названі основними стравами Юляне[14].
- ↑ а б в г д е ж и к Kaupunkien ja kuntien lukumäärät ja väestötiedot — Association of Finnish Municipalities.
- ↑ Läänien, maistraattien, kihlakuntien ja kuntien asukaslukutiedot suuruusjärjestyksessä 31.12.2008. Väestörekisterikeskus. Viitattu 8.1.2009.
- ↑ Suomen pinta-ala kunnittain 1. 1. 2008
- ↑ Taajamat väkiluvun ja väestötiheyden mukaan, 2022. pxdata.stat.fi. Tilastokeskus. 31 грудня 2022. Процитовано 02 серпня 2024.[недоступне посилання]
- ↑ History and Sights of Kurjenrahka National Park. Nationalparks.fi (брит.). Процитовано 7 квітня 2025.
- ↑ а б в г д Hannu Tarmio, Marketta Heinonen ja Kalevi Korpela (toim.): Suomenmaa 7: maantieteellis-yhteiskunnallinen tieto- ja hakuteos, С. 485—488. Porvoo-Helsinki: WSOY, 1978. ISBN 951-0-06467-X.
- ↑ Mitä Missä Milloin, Kansalaisen vuosikirja 1951, С. 127. Гельсінки: Отава, 1950.
- ↑ Holm, Vesa & Manninen, Ari T. (2003). Vakaalla perustalla. Pöytyän historia 1860-luvulta nykyaikaan. [Pöytyä]: Pöytyän kunta ja seurakunta. с. 11-12. ISBN 952-99239-0-2.
- ↑ Luontokapinetti | Pöytyän kunta. www.poytya.fi (фін.). Процитовано 7 квітня 2025.
- ↑ Saarinen, Taina (6 жовтня 2024). Yläneen kirkko rakennettiin salaa kirkonmäelle. AVL (фін.). Процитовано 7 квітня 2025.
- ↑ Valasrannan Tanssileiri 18.-27.7.2025, Yläne, Pöytyä. tanssikurssit.fi (фін.). Процитовано 7 квітня 2025.
- ↑ Perinnekasvimaahanke. Yläneen kotiseutuyhdistys ry. Процитовано 6.3.2019.
- ↑ Wiik, Kalevi (2006). Sano se murteella. Pilot-kustannus Oy. с. 278–279. ISBN 952-464-447-9.
- ↑ Kolmonen, Jaakko 1988. Kotomaamme ruoka-aitta: Suomen, Karjalan ja Petsamon pitäjäruoat, С. 32. Helsinki: Patakolmonen Ky.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юляне
- Природничий центр Юляне