Юзеф Потоцький (гетьман)

Йосиф Потоцький пол. Józef Potocki
Дідич Станиславова
30 серпня 1691 — 19 травня 1751
Попередник:	Андрій Потоцький
Наступник:	Станіслав Потоцький
Староста Галича
Староста Коломиї
Староста Снятина
Народження:	1673[1][2][…] Станіславів, Руське воєводство, Річ Посполита
Смерть:	19 травня 1751(1751-05-19)[4] Залізці, Руське воєводство, Річ Посполита
Поховання:	Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії
Країна:	Річ Посполита
Релігія:	Католицизм
Рід:	Потоцькі
Батько:	Анджей Потоцький
Мати:	Anna Rysinskad[5]
Шлюб:	Вікторія Лещинська
Діти:	Станіслав Потоцький
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Юзеф Потоцький на Станиславові, Збаражі та Немирові,^[6] або на Підгайцях^[7][8] гербу Срібна Пилява (пол. Józef Potocki; до 14 травня 1673 — 19 травня 1751, Залозецький замок) — військовий, політичний і державний діяч Речі Посполитої, представник польського шляхетського роду Потоцьких. Магнат, меценат.

Родовід[ред. | ред. код]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Станиславові (нині Івано-Франківськ)^[9] незадовго до 14 травня 1673 року.

Брюнет, невисокого зросту, смаглявий. Відомий як один з найбагатших магнатів свого часу. Батько Анджей Потоцький був польним гетьманом коронним. Центром володінь цієї гілки роду був Немирів, де в 1737 р. Юзеф організував дипломатичний конгрес.

Охрещений 14 травня 1673 р. у Станиславівській колегіаті. Навчався у Станиславівській єзуїтській колегії (академії). З 1 лютого 1687 р. мав гусарську корогву в коронному компуті. У листопаді 1694 р. командував загоном, який громив татар під Городенкою. Мав неприязні стосунки зі Станіславом Яном Яблоновським, син якого Ян Станіслав у березні 1695 р. писав:

…starosta halicki, wściekły żydek, bluźnił na pana Ojca.

У 1695 р. мав процес про напад з кимось із Белжецьких. Весною 1702 р. разом з хмільницьким старостою Якубом Потоцьким програв бій Самусю, який зайняв Бердичів 27 жовтня та отримав дорогу на Волинь.

1703 р. придушив козацько-селянське повстання під керівництвом фастівського полковника Семена Палія. Був прихильником польського короля Августа Сильного, з 1705 року став підтримувати короля Станіслава Лещинського. Як його прибічник у 1708 році зазнав поразки у битві під Конєцполем проти прибічників Авґуста ІІ. 1709 року після Полтавської битви жив у вигнанні в Угорщині й Туреччині.

Очолив загін королівсько-польських військ з поляків — прихильників короля Станіслава I Лещинського, який вирушив з Бендер 12 лютого 1711,^[10] у спільному поході на Правобережну Україну 1711 року запорожців гетьмана Пилипа Орлика, буджацьких татар, шведів проти московитів в Україні після укладення Орликом з Кримським ханатом Кайрського договору про оборонно-наступальний військовий союз.^[11]

У 1714 р. повернувся до Польщі, разом з примасом Теодором Потоцьким став лідером опозиції до партії магнатів Чорторийських, яка носила назву «Фамілія».

1734 року очолив військо Дзіковської конфедерації на підтримку Станіслава Лещинського. У березні 1735 р., після падіння короля С. Лещинського, оголосив маніфест про перехід цілого дому Потоцьких на сторону Авґста ІІІ; син Станіслав з іншими прихильниками короля Станіслава тоді перебував у Валахії, тому ці розбіжності в роді Потоцьких викликали задоволення підскарбія Францішка Максиміліяна Оссолінського.^[12]

Близько 1740 року обов'язки його теолога та капелана виконував кс. Францішек Руссиян.^[13]

Помер 19 травня 1751 року в замку Залізців^[14]. Був похований у крипті Станиславівської колегіати^[15].

Посади[ред. | ред. код]

Сенатор. 1700 р., 1723 р. маршалок Трибуналу коронного. Більше 40 років (1702—1744 роки) був Київським воєводою. Генеральний реґіментар війська коронного з 1733 року, великий гетьман коронний з 1735 року, воєвода познанський з 1743 р., каштелян краківський з 1748 р., староста галицький (отримав від батька 1.2.1687), варшавський, Лежайський, коломийський, червоногородський, снятинський і болемівський.

Родина[ред. | ред. код]

Юзеф Потоцький двічі одруживвся. Перша дружина - Вікторія Лещинська (пом. 1732), дочка воєводи підляшського Вацлава Лещинского (пом. 1688) та Софії Христини Опалінської (1643—1699), від цього шлюбу мав сина та дочку. В 1732 році взяв другий шлюб з Людвікою Мнішек (1712—1785), від цього шлюбу дітей не було.

Діти:

• Потоцький Станіслав (1698—1760), воєвода смоленський, київський та познанський.
• Софія Потоцька, 1-й чоловік староста гнезненський Адам Смігельский, 2-й чоловік каштелян підляшський Домінік Петро Коссаковський.

Маєтності, меценатство, фундації[ред. | ред. код]

1715 року за його сприяння Кути одержали магдебурзьке право^[16]. 1742 року купив у князя Михайла Радзивілла «Рибоньки» Тернопіль^[9]. 1743 року Залізці перейшли у власність до Юзефа Потоцького. Йому належав Немирівський палац та великі маєтності на Поділлі та Брацлавщині.

• Фундатор домініканського костелу та кляштору в Тернополі, домініканського костелу Божого Тіла у Львові
• Фортифікування, побудова ратуші з вежею, брукування вулиць Станиславова
• Реставрація костелу бернардинів (1729), фундуш для кляштору тринітаріїв у Збаражі
• Побудова костелу тринітаріїв в П'яску (біля Томашева), костелу та кляштору бернардинів в Юзефові, фундуш для кляштору тринітаріїв у Кротошині.
• Фундуш для греко-католицької церкви святого Юра у Бродах)^[17].

Світлини[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Був двічі одруженим. Перша дружина — Вікторія Лещинська гербу Венява (пом. 1732, була спочатку похована у крипті костелу єзуїтів Станіславова, 1886 року труну з прахом помістили в крипті колегіати^[18]), дочка воєводи підляського Вацлава Лещинського (1632/1638—1688) і Зоф'ї Кристини Опалінської (1643—1699). Діти:

• Станіслав (1698—1760), воєвода смоленський, київський і познанський;
• Зоф'я; 1-й чоловік — староста ґнезненський Адам Сьміґельский, 2-й чоловік — каштелян підляський Домінік Пйотр Коссаковський.

1732 року одружився вдруге з Людвікою Мнішек (1712—1785),^[17] донькою Юзефа Вандаліна Мнішека;^[19] дітей не мали.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Barącz S. Pamiątki miasta Stanisławowa [Архівовано 21 січня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1858. — 192 s. (пол.)
• Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — 176 s. — S. 59—72. (пол.)
• Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami…. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 692—693. (пол.)
• Wójcik Z. (redaktor). Historia Dyplomacji Polskiej (1572—1795). — Warszawa : PWN, 1982. — T. II. — S. 424. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

• Genealogia polskich rodzin arystokratycznych [Архівовано 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.]. (пол.)
• Józef Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 14.198.368) [Архівовано 22 серпня 2015 у Wayback Machine.]. (пол.)
• Decker, Gabriel (1821—1855). Józef Potocki. (пол.)

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Попередник Станіслав Матеуш Жевуський

Великий гетьман коронний 1735-1751

Наступник Ян Клеменс Браніцький

Попередник Марцін Концький

Воєвода київський 1702-1744

Наступник Станіслав Потоцький