Шурине (станція)

Станція Шурине

Мерефа — Лозова
Південна залізниця
Харківська дирекція
с. Таранівка

49°39′04″ пн. ш. 36°08′25″ сх. д. / 49.65111° пн. ш. 36.14028° сх. д. / 49.65111; 36.14028
Рік відкриття 1869 (156 років)
Тип проміжна
Колій 3
Платформ 1
Тип платформ(и) пряма
Форма платформи бічна
Відстань до Харкова, км 55
Відстань до Лозової, км 93
Код станції 443423 ?
Код «Експрес-3» 2204170 ?
Послуги Залізнична станція
Мапа
Шурине. Карта розташування: Харківська область
Шурине
Шурине

Шу́рине — проміжна залізнична станція 4-го класу Харківської дирекції Південної залізниці на електрифікованій постійним струмом лінії Мерефа — Лозова між станціями Бірки та Безпалівка. Розташована в селі Таранівка Чугуївського району Харківської області.

Історія

[ред. | ред. код]

Станція відкрита у 1869 році як роз'їзд. Існує легенда, що під час чергового об'їзду начальника залізниці, запала в душу донька начальника цього роз'їзду, дівчина на ім'я Шура. Тож роз'їзд і отримав назву на честь цієї дівчини. Згодом роз'їзд перетворився на станцію, на якій побудовані приміщення з кузнею для працівників залізниці. Дорожнім майстром на той час був Шестопалов І. С., який фанатично був відданий залізниці і згуртував навколо себе таких же працівників. Завдяки йому і шляховикам винайдено протиугінний пристрій, подібного якого не було на залізниці.[джерело?] У приміщенні для колійників свого часу функціонувала вечірня школа, де здобували середню освіту всі бажаючі майбутні залізничники.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

На станції Шурине зупиняються приміські електропоїзди Лозівського та Харківського напрямків[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Розклад руху приміських поїздів по станції Шурине на сайті poizdato.net.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 01.02.2025) (рос.) [Архівовано з першоджерела 07.02.2025.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]