Шуламіт Алоні

Шуламіт Алоні
івр. שולמית אלוני‎
Ім'я при народженні чеськ. Šulamit Adler
Народилася 27 грудня 1928(1928-12-27)[4][5]
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль[5][4]
Померла 24 січня 2014(2014-01-24)[1][2][…] (85 років)
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль[4]
Поховання Кфар-Шмарьягу
Країна  Ізраїль
Діяльність політична діячка, письменниця, адвокат, вихователька, активістка за права жінок, активістка, адвокатка, правозахисниця, публіцистка
Alma mater Єврейський університет
Знання мов англійська[5] і іврит
Заклад Університет Бен-Гуріона
Посада міністр зв'язку Ізраїлюd[6], міністр без портфеля Ізраїлюd[7], міністр без портфеля Ізраїлюd[7], депутат Кнесету[d][5], депутат Кнесету[d][5], депутат Кнесету[d][8], депутат Кнесету[d][8], депутат Кнесету[d][8], депутат Кнесету[d][8], депутат Кнесету[d][8], депутат Кнесету[d][8], депутат Кнесету[d][8], депутат Кнесету[d][8], депутат Кнесету[d][8], депутат Кнесету[d][8], депутат Кнесету[d][8] і депутат Кнесету[d][8]
Партія Мерец, Ratzd, Маарахd, Ya'ad – Civil Rights Movementd і Мапай
Діти Udi Alonid, Dror Alonid і Nimrod Alonid
Нагороди

Шуламіт Алоні (івр. שולמית אלוני‎, араб. شولاميت آلوني‎, уроджена Адлер; нар. 29 листопада 1928, Кфар-Шмар'ягу, Тель-Авівський округ — пом. 24 січня 2014, Тель-Авів) — ізраїльська політична діячка, феміністка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї теслі, вихідця з Польщі. З підліткових років брала участь в соціалістичному русі. Працювала вчителькою, вихователькою дітей-біженців, колумністкою у різних виданнях, вела радіопередачу, присвячену правам людини. У 1965 році була вперше обрана депутаткою Кнесета та в подальшому була депутаткою до 1996 року (з перервою в 1969–1973 роках)

Очолювала Ізраїльський союз споживачів, потім власну партію Рац (Рух за громадянські права), що влилися в 1991 році в партію Мерец (Алоні очолила її парламентську фракцію).

У 1992-1993 роках займала пост міністерки освіти в уряді Іцхака Рабіна, але змушена була піти у відставку через тверду позицію з питання про необхідність поділу держави і релігії; потім до 1996 року займала пост міністерки комунікацій, науки і культури.

Протягом усієї політичної кар'єри була визначною діячкою Ізраїльського руху на захист миру, відстоювала ідеї необхідності діалогу з палестинцями. Була членкинею правозахисної організації Еш Дін. У 2000 році Алоні була присуджена премія Ізраїлю в області державної та громадської діяльності.

Шуламіт Алоні поділяла погляди колишнього президента США Джиммі Картера про те, що Ізраїль проводить політику апартеїду стосовно палестинців[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #137351240 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б в г д חה"כ שולמית אלוני — Кнесет.
  6. ↑ כל ממשלות ישראל — הכנסת.
  7. ↑ а б כל ממשלות ישראל — הכנסת.
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н http://main.knesset.gov.il/mk/Pages/MKPositions.aspx?MKID=132 — Кнесет.
  9. ↑ Shulamit Aloni: Yes, There is Apartheid in Israel. Архів оригіналу за 8 березня 2007. Процитовано 17 травня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Неєман (1982–84) · Патт (1984–88) · Вейцман (1988–90) · Неєман (1990–92) · Рубінштейн (1992) · Шетріт (1992–93) · Алоні (1993–96) · Бегін (1996–97) · Нетаньягу (1996–97) · Ейтан (1997–98) · Шалом (1998–99) · Барак (1999) · Вільнаі (1999–2002) · Сандберґ (2003–04) · Шалгі (2004) · Брайловський (2004) · Вільнаі (2005) · Бар-Он (2006) · Пінес-Паз (2006) · Тамір (2006–07) · Маджаделе (2007–09) · Гершковіц (2009–2013) · Пері (2013–14) · Данон (2015) · Акуніс (2015–20) · Шай (2020-21) · Фаркаш-Хакоен (2021-22) · Акуніс (2022–)


Давид Бен-Гуріон Це незавершена стаття про політичну діячку Ізраїлю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шуламіт_Алоні&oldid=37380698