Шраманера
.jpg)
Шраманера (санскрит; палі: sāmaṇera; кит. 沙彌; кор. 사미; бірм. ရှင်သာမဏေ shin thamanei; тай. สามเณร, латиніз. samanen; кхмер. សាមណេរ, латиніз. samaner; монг. хувраг; бур. хубараг) — чернець-послушник (учень, новачок) в буддизмі. Дівчина або жінка в цьому ж статусі називається шрамнері або шраманеріка (санскрит: śrāmaṇerī або śrāmaṇerikā, палі: sāmaṇerī, кит. трад. 沙彌尼, піньїнь: Shāmíní; синг. සාමණේරී සාමණේරී).
Етимологія[ред. | ред. код]
Буквальне значення слова śrāmaṇera — «маленький шрамана,» тобто «маленький», в значенні «дитина» і «шрамана», в сенсі «монах, відлюдник».
Обітниці[ред. | ред. код]
Відповідно до Вінаї, особи, які не досягли двадцятирічного віку, не можуть прийняти обітниць бгікшу, але можуть прийняти обітниці шраманери. Шраманери зобов'язані дотримуватися десять обітниць моральної поведінки:
- Утримуватися від вбивства живих істот.
- Утримуватися від злодійства.
- Утримуватися від похоті (секс, жадання).
- Утримуватися від брехні.
- Утримуватися від вживання алкоголю і речовин, які задурманюють свідомість.
- Утримуватися від прийняття їжі в недозволений час (після полудня).
- Утримуватися від веселощів.
- Утримуватися від використання парфуму, косметики, прикрас.
- Утримуватися від сидіння на високому, м'якому, розкішному сидінні.
- Утримуватися від володіння грошима.
Посвячення шраманера і шрамнері відрізняється.
У тибетському буддизмі[ред. | ред. код]
Тибетське чернецтво дотримується традиції Муласарвастівади, через Тибет ця традиція була передана також в Монголію і Бурятію.
Буддійська традиційна сангха Росії[ред. | ред. код]
Вищу релігійну буддійську освіту в Росії можна отримати при дацанах. Буддійські навчальні заклади діляться на чоловічі і жіночі. Жіночий дацан в Росії існує всього один — «Зунгон Даржалінг» в Улан-Уде.
Найбільший навчальний заклад для чоловіків у Росії, в якому хуваракі осягають основи буддійської філософії, — це університет «Даші Чойнхорлін» імені Дамба-Доржо Заяєва. Він створений в 1991 році на північний захід від міста Улан-Уде при Іволгинському дацані.
В університеті під керівництвом викладачів і духовних наставників з Монголії, Тибету, Індії й Бурятії навчаються понад сто хувараків з різних країн. Щорічно в буддійський університет набирають 25 осіб у віці від 15 років. Навчання в дацані тільки очне і безкоштовне. Термін навчання, як і в звичайному вузі, становить п'ять років.
Двічі на рік хуваракі йдуть на канікули: літні (з червня по вересень) і зимові — в дні буддійського Нового року Сагаалгана.
Хуваракі вивчають буддійську філософію, східну медицину, етнографію, тибетську, старомонгольську і бурятську мови, а також іконографію, основи тантризму і медитації. У навчальній програмі є й загальноосвітні предмети: право, математика, логіка, психологія, економічна теорія, соціологія, політологія, західноєвропейська філософія, англійська мова та історія.
Після закінчення університету хуварак отримує диплом про вищу освіту і звання лами (хандами — для жінок). Найздібніші хуваракі продовжують навчання в Індії, в буддійському монастирі Дрепунг — Гоман-дацані. Пройшовши традиційний 16-річний курс навчання, лами отримують звання Геше — еквівалент кандидата філософських наук. Охочі мають можливість захищатися на більш високі наукові ступені — Геше-дорамба, Геше-габжу (доктор наук) і Геше-лхарамба (професор).
Випускники буддійських вузів можуть себе реалізувати не тільки у служінні в дацанах, але можуть працювати перекладачами, сходознавцями, фахівцями з тибетської медицини, етнографами, астрологами, майстрами танкографіі, а також викладати в буддійських навчальних закладах.
Побут хуварака[ред. | ред. код]
Після зарахування до університету хуварак дає обітницю послушника, що включає в основному приборкання розуму, тіла, мови і свідомості.
Хуваракі живуть на території дацану, в будинках священнослужителів. Свій спартанський побут облаштовують самі. День починається з раннього підйому (о 5-6 годині щоранку) й ранкового хуралу (молитви). Дві великих перерви між заняттями тривають по годині. За цей час послушники встигають приготувати собі їжу, поїсти, привести в порядок приміщення, в якому живуть. З 17 до 19 години щовечора виконують домашні завдання, після виконання яких вечеряють.
Крім навчання, хуваракі беруть участь в господарських справах дацану. Наприклад, готують його будівлі і територію до великих храмових святкувань: фарбують, роблять дрібний ремонт і навіть будують. Під час літніх канікул дозволяється підробляти за межами дацану.
Джерела[ред. | ред. код]
- Галданова Г. Р. Доламаїстські вірування бурятів. — Новосибірськ, 1987
- О. М. Позднєєв. Нариси побуту буддійських монастирів і буддійського духовенства в Монголії, 1887. — Стор. 156
- Тумунов Ж. Т. Ага й агінци. — Улан-Уде, 1993
Посилання[ред. | ред. код]
- Ірина Ружнікова. Охочих стати хуваракамі в Іволзі чимало // Окружна правда, № 27, 14 июля 2005 року
- Фотозвіт журналу Tartaria Magna про життя бурятських хувараків в індійському монастирі Дрепунг
- Міля Малих. Хуваракі в Землі щасливого вчення // BBC Russia, 2 лютого 2004
- Андрій Ян. Дацани Бурятії почали набір послушників // Інформ Поліс, 7 вересня 2011