Шпинат городній

Шпинат городній
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Щирицеві (Amaranthaceae)
Рід:	Шпинат (Spinacia)
Вид:	Шпинат городній (S. oleracea)
Біноміальна назва
	Spinacia oleracea; L., 1753

Шпинат з корінням перед обробкою на кухні

Шпина́т (Spinacia oleracea) — трав'яниста рослина родини лободових, що культивується як овоч, листя якого споживають свіжим, вареним і консервованим; страва або приправа з листя цієї рослини^[1].

Вигляд[ред. | ред. код]

Шпинат — однорічна рослина (рідко дворічна), яка досягає у висоту до 30 см.

Листки прості, овальні або трикутної форми, чередуються на пагоні, розміром 3-30 см завдовжки та 1-15 см завширшки, з більшими листами в основі рослини й меншими вище на стеблі.

Квітки непримітні, жовто-зелені, 3-4 мм у діаметрі, визрівають у маленькі тверді плоди, зібрані у кластер розміром 5-10 мм що містить кілька насінин. За формою листя шпинату різне: округле, перистолапчасте; є зелені, різних відтінків (від світлого до темного).

Поряд з формами з гладкою поверхнею, є сорти з гофрованим листям.

За товщиною листя шпинати поділяють на жиро-листі та гладко-листі. Темно-зелене забарвлення листя характерне для жиро-листих сортів, ясно-зелена для гладко-листих.

Чоловічі рослини шпинату мають менш листя і швидше утворять квітконосні стебла. Жіночі рослини формують більш велике листя (вони ж дають насіння). Дуже важливо не пропустити терміни збирання, якщо рослина перестоїть — листя грубішає і стає непридатним для їжі.

Умови культивації[ред. | ред. код]

Культура скоростигла і належать до числа холодостійких. Насіння починає проростати при температурі +2 °C, сходи можуть переносити короткочасні заморозки до −6 °C не одержуючи серйозних ушкоджень. На півдні шпинат можна обробляти протягом усього року. Оптимальною температурою для росту і розвитку вважається +12..+15 °C. При температурі вище +20 °C, особливо якщо вона сполучається з недоліком вологи в ґрунті й сухістю повітря, врожайність зменшується, погіршується і якість продукції.

Шпинат рослина довгого дня. До світла невимогливий, однак при недоліку світлової енергії ріст рослини затримується, у листах менше накопичується вітаміну С. При довжині дня понад 12 годин — прискорюється стеблування. Штучне укорочування дня сприяє інтенсивнішому зростанню листя і підвищенню врожайності.

Особливості культивації[ред. | ред. код]

Особливістю шпинату є те, що він сумісний практично з усіма культурами, мало страждає від шкідників і хвороб. Це рослина прекрасна заповнює проміжки між будь-якими грядками. Шпинат гарний для ранньої сівби тим, що його сходи витримують заморозки, а ранні сорти вже через місяць дають врожай. Можна сіяти його і восени, збираючи частину врожаю в цей же рік, а другу частину одержати навесні.

Сорти та вирощування[ред. | ред. код]

Найкращі сорти шпинату — Вікторія та Ісполінський^[2]. Сіють його як і салат, з міжряддями 15-20 і відстанями між рослинами в ряду 8-10 см^[2]. На 10 м² витрачається 50 г насіння^[2]. Можна використовувати через 20-30 днів після посіву. Агротехніка така ж, як і салату.

Поживні характеристики[ред. | ред. код]

Листя шпинату багаті мінеральними солями (калій, кальцій), вітамінами (А, С, В₁, В₂, В₃, У₆, D, E, K, P, PP), провітаміном А, каротином, солями заліза, йоду, є фолієва кислота. Особливість вітамінів С та А в шпинату — вони не руйнуються при варінні. За вмістом заліза ця культура займає перше місце серед овочів, а за вмістом білка поступається тільки бобовим культурам (білок у шпинату за своїми властивостями подібний з білком коров'ячого молока).

Лікувальні властивості[ред. | ред. код]

Цілющі властивості шпинату відзначені були давно. Його вживання в їжу допомагає в лікуванні: туберкульозу, цукрового діабету, анемії, хвороб ясен і зубів, шлунково-кишкового тракту (він прекрасно виводить шлаки).

В його листках знайдено калій, який проявляє сечогінну дію, а також холін^[2]. В шпинаті виявлено велику кількість щавелевої кислоти, особливо після цвітіння, яка зв'язує кальцій. Ці з'єднання залишаються в організмі, тому шпинат потрібно вживати в їжу до цвітіння і тільки у вареному вигляді.^[2].

Приготування[ред. | ред. код]

Листя рослини відварюють, тушкують, використовують як начинку до пирогів, яєчні, подають як закуску, для виготовлення соусів, пюре тощо. Гарний шпинат у тушкованому виді з іншими овочами, ще його можна консервувати. Страви зі шпинату варто відразу використовувати в їжу, тому що при їхньому зберіганні з азотнокислих солей, що знаходяться в цій культурі, утворюються шкідливі для організму азотисті солі.

У масовій культурі[ред. | ред. код]

У мультфільмах та коміксах про моряка Попая головний герой споживає шпинат, щоб стати сильнішим.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Великий тлумачний словник української мови. вид. «Перун», 2005
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985. — С. 664, ил.