Шпайхерштадт

Шпайхерштадт
Speicherstadt [1]
Світова спадщина
Шпайхерштадт, Гамбург
53°32′00″ пн. ш. 9°59′00″ зх. д. / 53.53333° пн. ш. 9.98333° зх. д. / 53.53333; -9.98333
Країна	Німеччина
Тип	Культурний
Критерії	iv
Об'єкт №	1467
Регіон	Європа і Північна Америка
Зареєстровано:	2015 (39 сесія)
Розташування на карті Німеччини
Шпайхерштадт у Вікісховищі

Шпайхерштадт (нім. Speicherstadt, досл. «місто складів») — найбільший у світі район складських приміщень, в якому всі будівлі споруджені на дерев'яних фундаментах. Розташований у порту міста Гамбурга. Загальна протяжність району становить 1,5 км. Будівництво розпочалося 1883 року й було завершене 1927 року. Район було засновано як порто-франкову зону для безмитної торгівлі. 5 липня 2015 року Шпайхерштадт було занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО^[2].

Історія[ред. | ред. код]

З 1815 року вільне місто Гамбург було членом Німецького союзу, проте не входило до складу Німецького митного союзу. 1871 року, після утворення Німецької імперії місто втратило статус зони безмитної торгівлі та увійшло до складу імперії. Проте за договором 1888 року Гамбург знову став зоною безмитної торгівлі та отримав статус вільного порту^[3].

1883 року почалося будівництво Шпайхерштадту, для цього довелося знести квартали Кервідер та Вандрам, закладені в XVI столітті, й переселити більше 20000 осіб. За дорученням уряду Гамбурга відомий підприємець і фотограф Георг Коппманн створив велику кількість світлин найважливіших споруд, вулиць, площ та каналів Кервідера та Вандрама^[4] У 1885—1888 роках було споруджено першу чергу комплексу будівель з цегли в неоготичному стилі. Фундаменти всіх споруд було зроблено з тисяч дубових паль.

1888 року відбулося урочисте закладання замко́вого каменю Шпайхерштадту за участю Вільгельма II. 1898 року Шпайхерштадт був на дві третини готовий, будівництво в східній частині кварталу було завершено до початку Першої світової війни (1914). Спочатку Шпайхерштадт складався з 17 (сьогодні 15) комплексів складських споруд, які були позначені за абеткою літерами A–X, при цьому літери F та I було опущено. А заплановані блоки Y та Z так і не було збудовано. Адміністрування складським кварталом було передано спеціально створеному для цієї мети акціонерному товариству Hamburger Freihafen-Lagerhaus-Gesellschaft. З 1927 року єдиним акціонером цього товариства стало місто Гамбург.

Під час Другої світової війни у ході бомбардування міста авіацією союзників було знищено близько 50 % будівель Шпайхерштадту. Деякі з них були повністю зруйновані й пізніше не відновлювалися. Нині на їхньому місці знаходиться торговий центр^[5].

1967 року було завершено відбудову Шпайхерштадту відповідно до оригінальних планів.

1991 року Шпайхерштадт отримав статус об'єкта спадщини Гамбурга^[6].

Перехід на контейнерні перевезення та автоматизація обліку товарів призвели до переведення основних операцій з завантаження, розвантаження та зберігання товарів у інше місце, а Шпайхерштадт як система складів втратив своє первинне значення. 2003 року було перенесено митний кордон порту Гамбурга й Шпайхерштад опинився за його межами. Зараз складські приміщення використовують за прямим призначенням насамперед для зберігання імпортованих килимів.

2008 році Шпайхерштадт став частиною нового кадастрового кварталу Гафенсіті. 5 липня 2015 року Шпайхерштадт було занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Шпайхерштадт на плані 1888 року

Панорама Шпайхерштадта сьогодні.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Thomas Hampel, Heinz-Joachim Hettchem, Ralf Lange, Michael Batz: Speicherstadt. Ein Viertel zwischen Tradition und Vision, Christians, Hamburg 2004, ISBN 3-7672-1440-7
• 125 Jahre Hamburger Speicherstadt. In: Täglicher Hafenbericht vom 24. Oktober 2013, Seehafen-Verlag, Hamburg 2013, ISSN 2190-8753, S. 2-3
• Dierk Lawrenz: Die Hamburger Speicherstadt, EK-Verlag, Freiburg 2008, ISBN 3-88255-893-8
• Boris Meyn: Die rote Stadt. Rowohlt, Reinbek 2003, ISBN 3-499-23407-6 (historischer Roman eines promovierten Kunst- und Bauhistorikers, der sich detailliert mit Planung und Bau der Speicherstadt beschäftigt).

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шпайхерштадт

• Архівна копія на сайті Wayback Machine.
• Hamburg.de: Speicherstadt und Kontorhausviertel mit Chilehaus — офіційна сторінка міста Гамбурга
• Aktuelle und historische Fotos der Speicherstadt / Фотоархів міста Гамбурга
• Офіційна сторінка музею Шпайхерштадт
• Віртуальна екскурсія

п о р Світова спадщина ЮНЕСКО в Німеччині Культурні об'єкти Аахенський собор Шпаєрський собор Вюрцбурзька резиденція Паломницька церква у Вісі Палац Аугустусбург і мисливський будинок Фалькенлюст Кафедральний собор Вознесіння Св. Марії і церква Св. Михаїла Трір: Давньоримські пам'ятки, Кафедральний собор Св. Петра і Церква Богоматері Ганзейске місто Любек Палаци та парки Потсдама і Берліна Лоршський монастир Раммельсберг і Гослар Монастир Маульбронн Бамберг Колегіатська церква і Старе місто Кведлінбурга Металургійний завод у Фольклінгені Кельнський собор Пам'ятники архітектурної школи Баухаус Пам'ятні місця Лютера в Айслебені і Віттенбергу Класичний Веймар Музейний острів у Берліні Замок Вартбург Паркове королівство Дессау-Верліц Острів Райхенау Вугільна шахта Цольферайн Культурний ландшафт Долини Середнього Рейну Історичні центри Вісмара і Штральзунда Бременська ратуша і Бременський Роланд Парк Мускау (спільно з Польщею) Старий Регенсбург Берлінські житлові комплекси епохи модернізму Доісторичні пальові поселення в Альпах 2 Фабрика Фагус Маркграфський оперний театр Гірський парк Вільгельма Абатство Корвей Конторгаусфіртель та Шпайхерштадт у Гамбурзі Природні об'єкти Мессельський кар'єр Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи 1 Ваттове море (спільно з Данією і Нідерландами) Вибулі зі списку Дрезденська долина Ельби 1 Спільно з Австрією, Албанією, Бельгією, Болгарією, Іспанією, Італією], Румунією, Словенією, Словаччиною, Україною та Хорватією 2 Спільно з Австрією, Італією, Словенією, Францією, Швейцарією

Географія та географічні карти GeoNames Словники та енциклопедії Klexikon Нормативний контроль Freebase: /m/080m6_t · GND: 4113842-9 · LCCN: no2013092815 · VIAF: 242128934 · WorldCat: lccn-no2013092815