Шмульсон Ісроель Лейзерович
| Ісроель Лейзерович Шмульсон | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||
| Народження | 16 (29) жовтня 1913 | |||||||
| Смерть | 1974 | |||||||
| Країна |  СРСР | |||||||
| Навчання | Київський художній інститут | |||||||
| Діяльність | архітектор | |||||||
| Праця в містах | Київ, Севастополь, Летичів, Кротенки | |||||||
| Нагороди |
| |||||||
| Автограф |  | |||||||
 Шмульсон Ісроель Лейзерович у Вікісховищі | ||||||||
Шмульсон Ісрое́ль Ле́йзерович (16 (29) жовтня 1913, Умань, Київська губернія — 1974, Київ) — український радянський архітектор і реставратор. Член Спілки архітекторів УРСР з 1950 року. Автор ряду пам'ятників та меморіальних дощок[1] у Києві.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Умані у 1913 році. У 1922—1929 роках навчався у трудовій школі в Умані, в 1929—1930 роках працював на цукровому заводі в Уманському повіті. У 1930—1933 роки навчався в Уманському механічному технікумі, після закінчення якого переїхав до Києва, де в 1933—1935 роках працював на заводі імені Лепсе. У 1935 році поступив на архітектурний факультет Київського художнього інституту, який закінчив у 1941 році, диплом архітектора-художника. У 1939—1941 роках поєднував навчання з роботою помічника архітектора в архітектурно-проектній майстерні КХІ.
У липні 1941 року призваний в армію, у складі інженерно-саперної бригади брав участь у бойових діях Другої світової війни, Демобілізований в листопаді 1945 року у званні капітана інженерної служби. З 1946 року — автор-архітектор, архітектурно-проектні майстерні «Будмонумент», пізніше Республіканські науково-реставраційні виробничі майстерні Держбуду РМ УРСР (Андріївський узвіз, 23).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Червоної Зірки (1945),
- медалі:
Реалізовані проекти[ред. | ред. код]
Реставрації[ред. | ред. код]
- Будинок цивільного губернатора по вулиці Соборності, 38 у Полтаві. Відновлений і реконструйований в 1954—1956 рр. (у співавторстві з арх. В. Явніковим)[2].
- Володимирський собор у Севастополі. Реставрація[3][4][5][6].
- Храм на Братському кладовищі у Севастополі (1972 р.)[7][8].
- Катерининська церква у Чернігові. Реставрація (1975—1980 роки)[9].
Обеліски і пам'ятники[ред. | ред. код]
- Обеліск на місці переправи російських військ через р. Ворсклу з граніту. (1959) (у співавторстві з В. Пасічним)[10].
- Бронзовий бюст на гранітному постаменті Віталію Примакову (1970; спільно з скульптором Ф. А. Коцюбинським, демонтований у 2016 році)[11].
- Миколаївська церква-піраміда. Після руйнувань під час Другої світової війни проведена реставрація (1981, спільно з арх. В. І. Майко)[12].
- Пам'ятник Устиму Кармалюку в Летичеві. (1974; спільно зі скульптором В. І. Знобою)[13][14][15][16].
- Обеліск на в'їзді в Кротенки в честь переправи військ Петра I через Ворсклу 20 червня 1709 року. (у співавторстві з В. Пасічним)[17][18][19].
- Символічний гранітний надгробок Богдана Хмельницького в Іллінській церкві у Суботові (1954)[20].
Меморіальні дошки[ред. | ред. код]
- Меморіальна дошка на казарми Печерської фортеці «Тут знаходяться 3-й авіаційний парк, революційні солдати якого разом з робітниками „Арсеналу“ брали участь в жовтневих боях 1917 року за встановлення Радянської влади в м. Києві» (грудень 1952 року; не збереглася)
- Меморіальна дошка Миколі Стражеску з мармуру по вулиці Саксаганського, 75. (1954; з 1975 року — гранітна)
- Меморіальна дошка Миколі Стражеску з мармуру по Володимирській вулиці, 48-а (1954; з 1992 року бронзова)
- Меморіальна дошка на честь робітників «Південно-Російського машинобудівного заводу», які брали участь у повстанні саперів 1905 з бронзи по Жилянській вулиці, 87 (з 1955 року; спільно з арх. П. Є. Захарченком, горельєф скульптора І. Л. Корнілова)
- Меморіальна дошка Остапу Вишні в Києві з граніту, бронзи (1957); барельєф скульптора М. Д. Декерменджі.
- Меморіальна дошка Шолом-Алейхему з мармуру, вул. Шолом-Алейхема, 15. (1959)
- Меморіальна дошка з граніту та бронзи Олександру Копиленку по вул. Богдана Хмельницького, 68 (1959; барельєф скульптора М. К. Вронського)[21]
- Меморіальна дошка Олександру Бойченку по вул. Михайла Грушевського, 9/2 (1959)
- Меморіальна дошка Євгенові Патону по вулиці Горького (нині вул. Антоновича), 69 (з 28 грудня 1953 року; в січні 1981 року замінена на іншу)
- Меморіальна дошка Степанові Васильченку з мармуру[22]
- Меморіальна дошка письменниці Марку Вовчку (з 1958 року). У 1968 році втрачена.
- Меморіальна дошка Олександрові Шліхтеру по вулиці Рєпіна (нині Терещенківська вулиця), 5 (з 12 грудня 1959)
- Меморіальна дошка Миколі Крилову з мармуру по вулиці Леніна (нині вул. Богдана Хмельницького), 15. (1963)[23]
- Меморіальна дошка Дмитрові Мануїльському по Інститутській вулиці, 20/8 (1964, демонтована)
- Меморіальна дошка Олександру Сороці з бронзи по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 5 (з 20 травня 1970 року)[24].
- Меморіальна дошка генералу Іванові Панфілову з мармуру по бульвару Лесі Українки, 25 (1959)[25].
Зображення[ред. | ред. код]
-
Погруддя Віталія Примакова в Києві (демонтоване) -
Меморіальна дошка Олександру Бойченку -
Меморіальна дошка Дмитру Мануїльському (демонтована)
_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2).jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Перелік меморіальник дощок І. Шмульсона у Києві. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 7 січня 2013.
- ↑ Полтавщина: энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого. — К.: УЕ, 1992. — С. 791—792.(рос.)
- ↑ Владимирский собор в Севастополе. Усыпальница адмиралов. Архів оригіналу за 3 жовтня 2009. Процитовано 23 грудня 2012.
- ↑ Владимирский собор (усыпальница адмиралов)(рос.)
- ↑ Скориков Ю. А.. Севастопольская крепость. Глава 5. Памятники героической обороны Севастополя (1854—1855 гг.)(рос.)
- ↑ Самые выдающиеся постройки Севастополя 1787—1855 гг.[недоступне посилання з травня 2019](рос.)
- ↑ Чтобы время не разрушило память. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2012.
- ↑ Веникеев Е. В. Севастополь и его окрестности. — М.: Искусство, 1986. — С. 94-101.(рос.)
- ↑ Основные достопримечательности(рос.)
- ↑ Полтавщина: энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого. — К.: УЕ, 1992. — С. 793.(рос.)
- ↑ Примакову В. М. памятник(рос.)
- ↑ Николаевская церковь-пирамида [Архівовано 2016-08-17 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Летичев [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Хмельницкая область [Архівовано 2011-11-09 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Памятник Кармалюку в Летичеве — конверт с фотографией памятника
- ↑ Памятник Кармалюку в Летичеве — ещё конверт с фотографией памятника(рос.)
- ↑ село Кротенки
- ↑ Обелиск на месте переправы. (1 фото)(рос.)
- ↑ В Полтаве опять не рады переходу Петра І (фото)(рос.)
- ↑ Ильинская церковь в селе Суботов(рос.)
- ↑ Копыленко А. И. мемориальная доска(рос.)
- ↑ Чи відбудеться друге повернення Степана Васильченка?. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2012.
- ↑ Крылову Н. М. мемориальная доска(рос.)
- ↑ Киев: Энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого — К.: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 518.(рос.)
- ↑ Описание памятника(рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Веникеев Е. В. Севастополь и его окрестности. — М.: Искусство, 1986. — 176 с.(рос.)
- Казармы Киево-Печерской цитадели(рос.)
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — 704 с., ил. (рос.)
- Филателия. Иудаика в филателии // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Шмульсон Исроель Лейзерович [Изоматериал]: лич. дело чл. СА УССР. — К.: [б. и.], 1950—1974. — 11 л. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: ф. 640, оп. 5, спр. 7. (рос.)
- Шмульсон Изя Лазаревич // Сайт «Подвиг народа». (рос.)
