Шмарьян Олександр Соломонович
| Шмарьян Олександр Соломонович | |
|---|---|
| Народився | 1901  |
| Помер | 1961 Москва, СРСР |
| Поховання | Нове Донське кладовище |
| Діяльність | психіатр |
| Галузь | психіатрія |
| Alma mater | Київський медичний інститут |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
Олександр Соломонович Шмарьян — радянський дослідник у галузі психіатрії, випускник Київського медичного інституту. Доктор медичних наук, професор, керівник клінічних підрозділів з психіатрії в Москві у 1930-х—1940-х роках. Звільнений під час «павловської сесії» 1950—1951 років. Засновник нейропсихіатрії в СРСР. Народився в Україні.
Закінчив Київський медичний інститут 1927 року. Після того працював завідувачем відділення Київської психіатричної лікарні. На початку 1930-х очолив нейропсихіатричну клініку в Державному центральному науково-дослідницькому інституті психіатрії ім. В.В. Крамера [ru] НКОЗ РСФРР, у 1937—1950 роках був його науковим керівником[1]. З 1932 року на запрошення Миколи Бурденка очолив групу психіатричних досліджень у Московському інституті нейрохірургії[ru][2]. Паралельно завідував відділом психіатрії у Всесоюзному інституті експериментальної медицини[ru].
У 1950 році «павловської сесії» Шмарьяна розкритикували як науковця, що «відхилився від павловського вчення», а 1951 року атакували як такого, хто «не визнав свої помилки».[3]
Після 1951 року працював консультантом у Московській психіатричній лікарні №1 імені Кащенка[ru].
- Столбун Д. Е., Шмарьян А. С. (1932). Письмо тов. Сталина и задачи невропсихиатрического фронта. Советская невропатология, психиатрия и психогигиена, (1-2), 9.
- Шмарьян А. С. (1933). К клинике и генезу шизофреноподобного синдрома и родственных ему состояний при специфических психозах— прогрессивном параличе и сифилисе мозга. Совет. невр., псих. и психолог, (3), 12-24.
- Шмарьян А. С. (1934). К вопросу о психофизиологических закономерностях деперсонализации. Советская невропатология, психиатрия и психогигиена, 3 (6).
- Выготский Л. С., Гиляровский В. А., Гуревич М. О., Кроль М. Б., Шмарьян А. С. (1934). Фашизм в психоневрологии. — М, 18-28.
- ↑ Полищук Ю. И., Баскакова С. А. (2009). Российско-украинские связи и взаимовлияния в развитии отечественной психиатрии ХХ столетия. Социальная и клиническая психиатрия, 19(2)(рос.)
- ↑ Т. А. Доброхотова. К истории психиатрической службы в институте нейрохирургии имени академика Н. Н. Бурденко [Архівовано 24 грудня 2019 у Wayback Machine.]// Журнал вопросы нейрохирургии им. Н. Н. Бурденко. — 2000. — № 1. — С. 34-37. (рос.)
- ↑ Савенко Ю. 60-летие Павловской сессии 1951 г [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.] // Независимый психиатрический журнал. — 2011. — № 3. (рос.)
- Лихтерман Л. Б. (2016). ВОСПОМИНАНИЯ О ПРОФЕССОРЕ АЛЕКСАНДРЕ СОЛОМОНОВИЧЕ ШМАРЬЯНЕ (к 115-летию со дня рождения) [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.] // Нейрохирургия, (4), 11-13.(рос.)
- Шмарьян Александр Соломонович [Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.]. Российская Еврейская Энциклопедия(рос.)
- Лихтерман, Л. «Мы входим в коммунизм, не победивши шизофрению». Так сказал выдающийся психиатр Александр Шмарьян, родившийся 115 лет назад// Медицинская газета. — 2016. — 5 августа, No 58. — С. 15.
- Пограничная психиатрия / Под ред. Ю. А. Александровского. — Москва, РЛС-2006, 2006. (Антология отечественной медицины) [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.)