Шлапак Юрій Дмитрович

Юрій Шлапак
Народився	12 травня 1948(1948-05-12) Київ, УРСР
Помер	17 квітня 2015(2015-04-17) (66 років) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Alma mater	Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1971) Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого (заочно; 1976)
Галузь	вища математика, кінознавство
Заклад	Київський політехнічний інститут (1974—1976) Київське вище військово-морське політичне училище (1977—1990) Київський державний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова (1991—1997) Музей-майстерня Івана Кавалерідзе (1998—2015) Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2003—2015) Київський національний університет культури і мистецтв (2010)
Посада	викладач, доцент, журналіст, завідувач відділу
Науковий ступінь	кандидат фізико-математичних наук (1975)
Науковий керівник	Анатолій Самойленко
Вчителі	Юхим Левін, Микола Кованцов, Йосип Штокало
Членство	член Національної спілки кінематографістів України (2000)
Відомий завдяки:	кінознавчим і театрознавчим публікаціям
Батько	Дмитро Шлапак

Ю́рій Дми́трович Шлапа́к (12 травня 1948, Київ — 17 квітня 2015, Київ) — український науковець-кінознавець, математик, педагог. Кандидат фізико-математичних наук (1975). Автор понад 600 кінознавчих і театрознавчих публікацій, декількох книг мемуарів.

Понад 10 років — доцент Київського вищого військово-морського політичного училища (1977—1990) і Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2003—2015). Майже 20 років — завідувач відділу кіно і театру Музею-майстерні Івана Кавалерідзе (1998—2015).

Народився 12 травня 1948 року у Києві. Батько — літературознавець, філолог Дмитро Шлапак (1923—1995). У дитинстві та юності жив із родиною в будинку № 13 на вулиці Хрещатик, де сусідами були родини академіка Володимира Ройтера та військовослужбовця Василя Рязанова. Закінчив школу № 171, дружив із майбутнім доктором юридичних наук Володимиром Шаповалом. У юності займався важкою атлетикою, метанням молота, тренувався, зокрема у Василя Драги^[1].

У 1971 році закінчив механіко-математичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Учень професорів Миколи Кованцова та Йосипа Штокала, однокурсник докторів фізико-математичних наук Олени Романенко, Володимира Сергейчука, Василя Рязанова^[1].

З 1974 року — викладач кафедри вищої математики Київського політехнічного інституту. У 1975 році закінчив аспірантуру та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук, захистивши дисертацію на тему «Исследование колебаний некоторых видов систем» (науковий керівник — академік Анатолій Самойленко)^[1].

У 1976 році заочно закінчив кафедру кінознавства Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, курс кандидата мистецтвознавства Юхима Левіна. Однокурсник декана кінофакультету (Інституту екранних мистецтв) Ольги Равлюк-Голіциної. Дипломну роботу захистив на тему «Образ сучасника у кінофільмах Сергія Герасимова»^[1].

З 1977 року — доцент кафедри загальнонаукових і технічних дисциплін Київського вищого військово-морського політичного училища. З 1991 року — доцент Київського державного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова^[2].

У середині 1990-х років перейшов від математики до кінознавства. З 1998 року, за запрошенням Нонни Капельгородської, обійняв посаду завідувача відділу кіно і театру Музею-майстерні Івана Кавалерідзе^[2]. Викладав у середній школі.

З 2003 року, за запрошенням професора Оксани Мусієнко — доцент кафедри кінознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Викладав дисципліни «Вступ до вищої математики», «Історія зарубіжного кіно». У 2010 році протягом декількох місяців викладав на кафедрі теорії та історії мистецтв Київського національного університету культури і мистецтв^[1].

Останніми роками жив у будинку № 6 на вулиці Бажова. Ще у 2004 році писав про своє критичне ставлення до путінської тоталітарної політики, важко переживав війну на сході України^[1]:

Я розумію, що Росія ставиться до України, як велика нація до малої. Це триватиме ще довго. ... Вважаю, що кожен ще в школі повинен оволодіти українською мовою, а російській навчить вулиця. Гірко згадувати, як 20 років тому, учню, якому не давалась українська мова, дозволялось під якимось поважним приводом її й зовсім не вивчати!

Раптово помер 17 квітня 2015 року на 67-му році життя^[3]. Похований разом із батьками на Байковому кладовищі (ділянка № 31, 50°25′19.17″ пн. ш. 30°30′22.46″ сх. д. / 50.4219917° пн. ш. 30.5062389° сх. д. / 50.4219917; 30.5062389).

Автор понад 600 кінознавчих і театрознавчих публікацій у журналах «Новини кіноекрана», «Кіноколо», «Кіно-Театр», «Українська культура», газетах «На екранах України», «Говорить і показує Україна», «Культура і життя», «Демократична Україна» тощо^[2]. Автор низки статей до Енциклопедії сучасної України^[4].

Дослідник творчості Івана Кавалерідзе, співавтор книги «Іван Кавалерідзе: життя і творчість» (2007, «Кий»)^[3]. Автор декількох книг мемуарів, зокрема «Двір пригод. Спогади, свідоцтва, листи» (2010, КМЦ «Поезія»). Упорядник рецензій і статей про кіно свого батька, Дмитра Шлапака, в книзі «Я до вас повернусь» (2014, КМЦ «Поезія»). З 2000 року — член Національної спілки кінематографістів України.

• Исследование колебаний некоторых видов систем: диссертация кандидата физико-математических наук : 01.01.02. — Киев, 1974. — 131 с. : ил.
• Іван Кавалерідзе: життя і творчість / Н. М. Капельгородська [та ін.]. — К. : Кий, 2007. — 336 с.: іл.
• Про кіно. Про театр: рецензії, огляди, есеї / Ю. Д. Шлапак. — К. : КМЦ «Поезія», 2009. — 176 с.
• Двор приключений: воспоминания, свидетельства, письма / Юрий Шлапак. — К. : Поэзия, 2010. — 332 с.