Шкарівський Сергій Олександрович
| Шкарівський Сергій Олександрович | ||
|---|---|---|
 Капітан резерву | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 10 липня 1963 селище Щегловське Кемеровської області, РСФСР | |
| Смерть | 19 серпня 2014 (51 рік) Іловайськ | |
| Alma Mater | Київський політехнічний інститут | |
| Псевдо | «Шульц» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Міністерство внутрішніх справ України | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Сергі́й Олекса́ндрович Шкарі́вський (10 липня 1963, селище Щегловське Кемеровська область, РСФСР — 19 серпня 2014, Іловайськ, Донецька область) — капітан Національної гвардії України, командир 1-го взводу 1-ї роти добровольчого батальйону Нацгвардії «Донбас». Учасник російсько-української війни.
1963 — народився в селищі Щегловський (Кемеровська область, РРФСР).
1986 — закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю інженер-металург (кафедра — фізика металів).
1986—1988 — служив в армії в ракетних військах, місто Єйськ Краснодарського краю, РРФСР, де здобув звання офіцера запасу.
1988—1991 — працював на Чорнобильській атомній електростанції інженером, керівником групи металознавства.
1993 року закінчив Міжнародний інститут менеджменту, проживав у місті Ірпінь.
1997—2014 — голова правління ВАТ «Ірпінське АТП-13250».
Щороку їздив на гору Клементьєва (Узун-Сирт) — у Криму над Планерським. Долав Швейцарські Альпи і Високі Татри.[1]
Брав участь у подіях Революції Гідності — відстоював барикаду на вулиці Михайлівській. Червень 2014 — командир взводу, 2-й батальйон оперативного призначення Національної гвардії України «Донбас». Загинув від кулі снайпера 19 серпня в боях за визволення Іловайська в центрі міста.
Перша куля влучила під бронежилет, друга стала смертельною — в шию. Святослав-Андрій Грушевський, бувши пораненим, намагався врятувати побратима, проте зазнав другого поранення.
Дружина — журналістка, політик й активістка Михайлина Скорик — та її батько Михайло Скорик.[2] Дві доньки від першого шлюбу — Анна та Маргарита.
Похований 22 серпня 2014 року в місті Ірпінь.[3]
- 6 жовтня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Вшановується 19 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 2, місце 9.
- Нагороджений «Іловайським Хрестом» (посмертно).
- Указ Президента [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Шкарівський Сергій Олександрович [Архівовано 22 червня 2019 у Wayback Machine.]
- У боях за Іловайськ загинув боєць Сергій Шкарівський «Шульц» [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- В Ірпені прощались з капітаном «Донбасу» Сергієм Шкарівським [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Національна гвардія України
- Сергій Олександрович Шкарівський — Ірпінська міська рада
 | Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |