Шинкарьов Олександр Федорович

Шинкарьов Олександр Федорович
Народився 1906
Синельникове, Павлоградський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Військове звання майор
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня медаль «За бойові заслуги» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Олександр Федорович Шинкарьов (1906(1906), станція Синельникове, тепер місто Дніпропетровської області — ?) — український радянський діяч, керуючий справами РНК УРСР, міністр промисловості будівельних матеріалів УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в 1949—1952 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника-залізничника. Трудову діяльність розпочав у 1921 році робітником цегельно-керамічного заводу, на якому пропрацював до 1924 року. У 1922 році вступив до комсомолу.

З 1924 року — на комсомольській, радянській та господарській роботі районного, обласного і республіканського значення.

Член ВКП(б) з 1930 року.

Освіта вища. Навчався в Харківському будівельному інституті, Московському заочному силікатному інституті.

У травні 1938 — червні 1940 року — керуючий справами Ради народних комісарів Української РСР. З 1941 року працював заступником народного комісара промисловості будівельних матеріалів УРСР.

З 1941 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. З 1942 року — на відповідальній роботі в Українському штабі партизанського руху.

У грудні 1944 — 12 квітня 1946 року — заступник народного комісара промисловості будівельних матеріалів Української РСР.

12 квітня 1946 — 6 травня 1952 року — міністр промисловості будівельних матеріалів Української РСР.

Подальша доля невідома.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • газета «Вінницька правда» (Вінниця) — 12 січня 1947 року.