Шахназаров Карен Георгійович
| Карен Шахназаров | |
|---|---|
| рос. Карен Георгиевич Шахназаров | |
 | |
| Дата народження | 8 липня 1952 (71 рік) |
| Місце народження | Краснодар, РРФСР |
| Громадянство |  СРСР→ Росія |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Професія | кінорежисер, кінопродюсер, сценарист |
| Членство | СК СРСР, Ізборський клуб[1], Громадська палата РФ першого складу (2006-2008)d, second Civic Chamber of the Russian Federationd і third Civic Chamber of the Russian Federationd |
| Нагороди | Заслужений діяч мистецтв Росії Народний артист Росії Орден Пошани (Росія) Орден Пошани (Вірменія) Орден Бернардо О'Хіггінс (Чилі) |
| IMDb | ID 0787668 |
 Шахназаров Карен Георгійович у Вікісховищі | |
Каре́н Гео́ргійович Шахназа́ров (рос. Карен Георгиевич Шахназаров; * 8 липня 1952, Краснодар, Російська РФСР) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, кінопродюсер наполовину вірменського походження[2]. Заслужений діяч мистецтв Росії (1997), Народний артист Росії (2002). Путініст, рашист, шовініст та імперіаліст.
Відомий своїми антиукраїнськими та антивірменськими[3] поглядами. Є одним з ідеологів сучасної російської антиукраїнської пропаганди, є постійним гостем в ефірах різноманітних російських пропагандистських телепередачах.
Біографія[ред. | ред. код]
Батько, Георгій Шахназаров (1924—2001), доктор філософських наук, член-кореспондент Академії наук СРСР і Російської академії наук та письменник-фантаст, був фахівцем з політології, державного права та теорії міжнародних відносин, працював завідувачем редакцією видавництва «Политиздат», наприкінці 1980-х років став помічником Генерального секретаря ЦК КПРС, а пізніше президента СРСР Михайла Горбачова, а після його відставки — директором Горбачов-Фонду (Міжнародний фонд соціально-економічних і політологічних досліджень). Георгій Шахназаров народився в Баку. Він є нащадком карабаського князівського роду Мелік-Шахназарянів, але після більшовицького перевороту в Росії Мелік-Шахназаряни були змушені змінити прізвище на Шахназаров, щоб не виділятися своїм дворянським походженням.[4]
Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії, майстерня Ігоря Таланкіна (1975). З червня 1975 року — режисер, а з 1984 року — режисер-постановник кіностудії «Мосфільм». У 1987 році Шахназаров став художнім керівником Творчого об'єднання «Старт» кіностудії «Мосфільм», яке в 1990 році було перейменовано в студію «Кур'єр». З 1998 р. — Президент і генеральний директор кіноконцерну «Мосфільм». Член Ізборського клубу.[5]
Першого ж дня публічно підтримав вторгнення Росії в Україну[6]. 3 травня 2022 року Шахназаров запропонував супротивникам літери Z концтабори та стерилізацію:
Противники цієї букви Z повинні розуміти, що якщо вони розраховують, що їх пощадять — ні, їх не пощадять. Це все вже по-серйозному. Це якщо концтабори, це перевиховання, так би мовити, стерилізація. Це все дуже серйозно![7]
Родина[ред. | ред. код]
Був тричі одружений. У нього троє дітей: дочка Ганна (1985), сини Іван (1993) і Василь (1996).
Фільмографія[ред. | ред. код]
Поставив стрічки:
- «Ширше крок, маестро!» (1975),
- «Добряки» (1979),
- «Ми з джазу» (1983),
- «Зимовий вечір у Гаграх» (1985),
- «Кур'єр» (1987),
- «Місто Зеро» (1988),
- «Царевбивця» (1991),
- «Сни» (1993),
- «Американська дочка» (1995),
- «День повнолуння» (1998, співавтор сцен. Спеціальний приз журі кінофестивалю в Карлових Варах; Премія «Ніка» за найкращий сценарій; Другий приз на XI Панорамі Європейського кіно в Афінах, 1998),
- «Отрути, або Всесвітня історія отруєнь» (2001)
- «Вершник на ім'я Смерть» (2004),
- «Палата № 6» (2009),
- «Білий тигр» (2012),
- «Анна Кареніна. Історія Вронського» (2017) та ін.
Членство у недержавних та політичних об'єднаннях[ред. | ред. код]
Є членом багатьох НДО кінематографічного спрямування, зокрема Шахназаров є членом правління Спілки кінематографістів Росії, членом Європейської кіноакадемії та інших кінематографічних співтовариство. Шахназаров — заступник голови Ради при Президенті Росії з культури і мистецтва, в 2012 році був членом Народного штабу (по місту Москві) кандидата в президенти Володимира Путіна. Режисер входить до опікунської ради Вищої школи телебачення МДУ і ВДІК.
Нагороди[ред. | ред. код]
Кінострічки Карена Шахназарова були удостоєні понад 50 міжнародних і національних призів та нагород, двічі брали участь у конкурсі Каннського фестивалю («Місто Зеро», «Царевбивця»), двічі були представлені на премію Американської кіноакадемії «Оскар» («Місто Зеро», «Палата № 6»), представляли СРСР і Росію на багатьох інших міжнародних кінофестивалях.
- Заслужений діяч мистецтв Росії (1997)
- Народний артист Росії (2002)
- Лауреат премії Ленінського комсомолу (1986)
- Лауреат Державної премії Росії імені братів Васильєвих (1988)
- Лауреат Державної премії Російської Федерації (2003)
- Орден Пошани (Росія) (2008)
- Орден Пошани (Вірменія) (2013)[8]
- Громадянський орден Срібна Зірка «Суспільне визнання» (2005)
- Орден Бернардо О'Хіггінс (Чилі, 2009).
Шахназаров — лауреат літературної премії імені Бориса Полевого (1982) і багатьох кінематографічних премій, серед яких премії Міжнародного кінофестивалю в Москві (1987), МКФ у Чикаго (1989), МКФ у Карлових Варах (1998), МКФ в Єрусалимі (2005), «Сузір'я» (1989), «Ніка» (1998), «Золотий Орел» (2008, 2009).
Громадська позиція[ред. | ред. код]
Погляди щодо України[ред. | ред. код]
У березні 2014 року підписав листа на підтримку позиції президента Росії щодо російської військової інтервенції в Україну[9].
Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[10].
Неодноразово виступав з антиукраїнськими заявами, зокрема що «українці — це частина великої російської нації», що «єдиний спосіб для України повернути Крим — це об'єднання з РФ», що «у разі, якщо Україна вирішить повернути собі тимчасово анексований Крим, півострів почне проти неї війну» тощо.[11][12] Українські журналісти описують Шахназарова як «оскаженілого кримнашиста, запутінця та імперця»[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://izborsk-club.ru/14109
- ↑ «Штучная профессия» // Інтерв'є Карена Шахназарова журналу «YEREVAN» (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ YouTube: Карен Шахназаров: Карабах ніколи не був частиною Вірменії
- ↑ «Карен Шахназаров подумывает снять фильм про Нагорный Карабах» // АМИ «Новости-Армения», 21.01.2013(рос.)
- ↑ Постоянные члены клуба | Изборский клуб (ru-RU) . Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 14 березня 2021.
- ↑ Кто стал поджигателем войны, помощь Запада Украине, санкции 24/7
- ↑ Режиссер Шахназаров предрекает противникам буквы Z концлагеря и стерилизацию
- ↑ «Президент Армении наградил Карена Шахназарова Орденом Почета» // «Hayinfo.ru», 21.01.2013(рос.)[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ [[https://archive.today/20140311194202/mkrf.ru/press-tsentr/novosti/ministerstvo/deyateli-kultury-rossii-v-podderzhku-pozitsii-prezidenta-po-ukraine-i-krymu Архівовано 11 березня 2014 у Archive.is] Деятели культуры России — в поддержку позиции Президента по Украине и Крыму / Министерство культуры Российской Федерации] (рос.)
- ↑ Шахназаров Карен Георгійович [Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine.] // «Миротворець»
- ↑ «Вони воюватимуть!» На КремльТБ Україні пригрозили через Крим // Obozrevatel, 27 липня 2018
- ↑ На росТВ заявили, що українці є частиною російської нації: опубліковано відео // apostrophe.ua/ua/, 19 травня 2018
- ↑ Що Росія може запропонувати Україні та світу? // День, 8 листопада 2018
Література[ред. | ред. код]
- Зоркий А. Карен Шахназаров. М., 1989.
- Кинословарь. Т. 3. СПб., 2001. — С.405—406.
Посилання[ред. | ред. код]
- Карен Шахназаров на сайті «КиноПоиск»(рос.)
- http://www.kino-teatr.ru/kino/director/ros/21519/bio/ [Архівовано 12 березня 2013 у Wayback Machine.]
- http://ria.ru/spravka/20120920/755264724.html#13641373535343&message=resize&relto=register&action=addClass&value=registration [Архівовано 2 лютого 2013 у Wayback Machine.]
|
