Шанфлері
| Шанфлері | |
|---|---|
| Jules François Felix Fleury-Husson | |
 | |
| Псевдо | Fleury[1] і Champ-fleury |
| Народився | 10 вересня 1821[4][5][…] Лан[7] |
| Помер | 6 грудня 1889[2][3][…] (68 років) Севр[7] |
| Поховання | Cimetière des Bruyèresd |
| Країна | .svg){kind=small} Франція[2] |
| Національність | Франція |
| Діяльність | письменник, прозаїк-романіст, літературний критик, художній критик, журналіст, мистецтвознавець |
| Знання мов | французька |
| Членство | Société héliographiqued |
| Напрямок | реалізм |
| Жанр | роман і есей |
| Magnum opus | Q124311468?, Le Réalismed, Q124128883? і Q125176402? |
| Посада | куратор |
| Брати, сестри | Édouard Fleuryd |
| Автограф |  |
| Нагороди |  |
Жуль Франсуа Фелікс Флері-Юссон (17 вересня 1821, Лан, Ена — 6 грудня 1889, Севр) — французький критик мистецтва та письменник-романіст, прихильник реалістичного руху в живописі й літературі, що писав під псевдонімом Шанфлері.
У 1843 Флері-Юссон переїжджає до Парижу. Зустрічає там Шарля Бодлера і наступного року починає займатися критикою мистецтва під іменем «Шанфлері» для журналу L'Artiste. Він одним з перших почав популяризовувати роботи Ґустава Курбе у статті Le Pamphlet 1848 року.
1850 року, коли іспанську школу ще великою мірою іґнорували, він вже захищав роботи Ель Греко. Він написав про братів ЛєНенів[8] і Моріса Кантена де ЛаТура. Він також мав невеличку аферу з Евеліною Ганською, вдовою його друга, Оноре де Бальзака.[9]
У 1856 і 1857 роках редаґував періодичне видавництво Le réalisme.
Найвідоміший його роман — Les bourgeois de Molinchart (1854) — був одним з найранніших реалістичних творів.
У 1869 році його книга «Коти», серія есеїв про кішок, включно з описами котів, що їх малювали видатні митці того часу, була опублікована Librairie de la Société Botanique de France і відредаґована Дж. Ротшильдом.
З 1872 року і до смерті у 1889 він очолював колекцію у Севрській порцеляновій мануфактурі.
Персонаж Марселя у Scènes de la vie de bohème Анрі Мюрже, а також відповідний персонаж Марселло в опері Пуччіні, частково базувалися на характері Шанфлері. Шанфлері був другом Мюрже, якийсь час вони жили разом.
Твори[ред. | ред. код]
Праці:
- «Histoire de la Caricature Antique», um 1865, Paris
- «Histoire de la Caricature au Moyen Age», 1872, Paris
- «Histoire de la Caricature sous la Réforme et la Ligue, Louis XIII à Louis XVI. Paris
- „Histoire de la Caricature sous la Révolution“, 1877, Paris
- „Histoire de la Caricature sous la République“, l'Empire et la Restauration», 1874, Paris
- «Histoire de la Caricature moderne», 1865?, Paris
- «Histoire de l'imagerie populaire», 1886, Paris
- "Bibliographie Céramique: Nomenclature Analytique de toutes les Publications faites en Europe et en Orient sur les Arts et l'Industrie Céramique depuis le XVIe siècle jusqu'en 1880, Reprint 1981, Hildesheim, Georg Olms Verlag
- "Histoire de faiences patriotiques sous la revolution, 1875, Paris
Романи і казки:
- «Les Excentriques», 1857, Paris, Neuauflage 1996, Plein Chant
- "Les Propos amoureux: Madame Vatinel. Mademoiselle Aurore, 1861
- "Les Souffrances du Professeur Delteil, 1870, Paris
- «Contes de printemps. Les aventures de mademoiselle Mariette», 1853, Paris
- «Contes choisis. Les trouvailles de Monsieur Bretoncel, La sonnette de Monsieur Berloquin, Monsieur Tringle». 1889, Paris
Твори про Шанфлері[ред. | ред. код]
- Troubat, Souvenirs sur Champfleury et le Réalisme (Paris, 1905)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ Pinson G., Thérenty M. Médias 19 — 2011. — ISSN 1927-0178
- ↑ а б Шанфлёри // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Champfleury, Nouvelles réchérches sur la vie et l'oeuvre des frères Le Nain, 1862.
- ↑ Robb, Graham. Balzac: A Biography. New York: W. W. Norton &x Company, 1994. ISBN 0-393-03679-0. p. 414.