Шаблинський маяк

Шаблинський маяк
Шаблинський маяк. Карта розташування: Чорне море
Шаблинський маяк
Шаблинський маяк. Карта розташування: Болгарія
Шаблинський маяк
Розташування Шабла, Болгарія Болгарія
Координати 43°32′25″ пн. ш. 28°36′25″ сх. д. / 43.54028° пн. ш. 28.60694° сх. д. / 43.54028; 28.60694
Збудований 1856
Матеріал фундаменту XVIII ст.
Висота 32 м
Над рівнем моря 36 м[1]
Дальність видимості 31 484 м[1]
Світлові характеристики[en] Fl(3) W 20s[1]
Номер UKHO[en] N5016
Номер NGA 113-17660
Номер ARLHS[en] BUL017
CMNS: Шаблинський маяк у Вікісховищі

Шаблинський маяк (болг. Шабленски фар) — маяк розташований в 5 кілометрах на схід від міста Шабла, Добрицька область в Болгарії. Маяк був побудований в 1856 році Османською імперією і є найстарішим маяком в Болгарії.[2] Маяк розташований у найсхіднішій точці Болгарії.[3]

Історія[ред. | ред. код]

Спорудження першого маяка на мисі Шабла відносять до середини XVIII століття[4]. З давніх-давен тут проходить один з найважливіших чорноморських шляхів від гирла Дунаю до Босфору, мис Шабла знаходиться приблизно в середині шляху[5][6]. Вогонь маяка попереджав мореплавців про небезпечне мілководдя між мисом і селом Тюленово, за що мав назву «Пісочний ліхтар» або «Пісочний маяк» (болг. Пяс'чніят Фенер, пяс'чніят фар)[4], поруч з маяком є ​​і двокілометровий підводний риф[6].

Деякі історики вважають, що навігаційне спорудження в цьому місці було вже за часів римського і візантійського правлінь[5][7] , а в епоху еллінізму тут тримали «вогневу варту». Є свідчення, що маяк існував в 1786 році[8]. Запис про існування маяка на мисі Шабла виявлена ​​і в італійській лоції 1844 року[5].

У 1855 році французький радник Блез-Жан-Маріус Мішель уклав з турецьким урядом договір про створення товариства «Compagnie des Phares de l'Empire Ottoman», яке почало будівництво та подальшу експлуатацію маяків на чорноморському узбережжі Болгарії. У числі інших маяків був заново відбудований і маяк в Шабле[4]. Будівництво завершено в 1856 році, офіційно маяк введений в експлуатацію 15 (27) липня 1857 року[9].

Будівля маяка постраждало в кінці Кримської війни, але було відремонтовано[5][7]. У 1901 році землетрус в Каліакрі з магнітудою 7,2 за шкалою Ріхтера майже повністю зруйнував довколишні будівлі, але маяк не отримав пошкоджень, проте було вирішено стягнути вежу металевими обручами[6][9].

Шаблинський маяк в 2006 році

Будівля маяка[ред. | ред. код]

Будівля маяка являє собою зменшену копію знаменитого Александрійського маяка[5]. Споруда, повністю складена з каменю на будівельному розчині, змішаному з подрібненою керамікою, являє собою восьмикутну вежу з квадратної хрестово-купольної основою. Довжина сторони підстави 8,8 метрів, висота 10 метрів. Товщина стін 1,2-1,5 метрів, а в перетині пілястр, що підтримують склепіння, досягають трьох метрів. Висота центрального купола, на якому споруджена вежа, досягає 7,8 метрів. Стіни вежі орієнтовані по сторонах світу, її висота 18 метрів, зверху вежі розташовано ліхтарне відділення з оптикою. У вежі є гвинтові сходи в 132 ступені, в триповерховому підставі є дві спальні, кухня і вітальня для обслуговчого персоналу. В середині XIX століття на вежі був встановлений блискавичник в формі півмісяця і зірки з позолоченим подовженим верхнім променем. У стіну будівлі вмонтована тугра Абдул-Меджида, султана Османської імперії в період будівництва будівлі[5][10][9][11]. У період підпорядкування Південній Добруджі Румунії (1915—1940) Шаблинський маяк був пофарбований смугами в білий і червоний колір. Таке забарвлення зберігається і в наш час, при тому, що всі інші маяки в Болгарії білі[7].

Фокальна висота становить 36 метрів над рівнем моря, висота споруди 32 метри[11]. Маяк світить білим світлом, трьома проблисками кожні 25 секунд. Світло видно на відстані 17 морських миль (31 км)[5][7]. Маяк обслуговують п'ять чоловік[6].

Мис Шабла, де розташований маяк, є самою східною точкою Болгарії[5][6]. Маяк побудований практично на краю мису і відстань від будівлі до берегової лінії зменшилася з 29 метрів в 1948 році до 13 метрів в 1996 році[6]. У стіні маяка замуровано послання майбутнім поколінням, яке має бути відкрито в 2056 році, в двохсотлітній ювілей маяка[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в NGA List of Lights, Radio Aids and Fog Signals — National Geospatial-Intelligence Agency.
  2. ↑ Photograph. Flickr. Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
  3. ↑ Lighthouses Of Bulgaria. ibiblio. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
  4. ↑ а б в г Михайлова И. Морските фарове — по-вечни от империите : вестник. — № 169.
  5. ↑ а б в г д е ж и Шабла. Moreto.net. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 25 березня 2019.
  6. ↑ а б в г д е Димитрова И. (31 грудня 2018). Наньо Нанев, пазач на Фара в Шабла, за последен път пръв ще посрещне Новата 2019 година. Монитор (болг.). Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  7. ↑ а б в г Станева Н. (27 травня 2014). Самотен страж и надежда за спасение. Academos (болг.). Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  8. ↑ Международният ден на морските фарове – 18 август. ДОЛАПбг (болг.). 18 серпня 2016. Процитовано 25 березня 2019.
  9. ↑ а б в Жеков В. Българският Empire State Building се намира в гр. Шабла. България (вестник). Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  10. ↑ Николов М. (18 серпня 2018). Радио Варна представя: Фарът на Шабла. БНР. Българско национално радио. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  11. ↑ а б Rowlett R. Dobrich Province Lighthouses. Lighthouses of Bulgaria (англ.). University of North Carolina at Chapel Hill. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шаблинський_маяк&oldid=39033659