Чжан Бо-дуань
| Чжан Бо-дуань | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Чжан Цзиян, Чжан Піншу |
| Народився | 987 Тяньтай |
| Помер | 1082 провінція Шу |
| Підданство | Династія Сун |
| Діяльність | вчений, астроном, географ |
| Галузь | філософія |
| Конфесія | даосизм |
Чжан Бо-дуань (кит. 張伯端, 987 — 1082) — китайський вчений-даос, астроном, географ, один з визначний теоретиків «внутрішньої алхімії», медик, правник часів династії Сун.
Життєпис[ред. | ред. код]
Про родину його відомо замало. Народився у м. Таньтай (територія сучасної провінції Чжецзян). Замолоду добре вивчив конфуціанську та буддистську літературу. Здав імператорський іспит та отримав вищу ступінь цзіньши. За невідомих обставин був засланий у 1064 році на південь імперії. Знаходився на службі у м. Гуйлінь. Тут захопився даосизмом. Після цього у 1067 році залишив службу й мандрував містами Янь'ань, Тяньшуй, Ліньфень і Чжендін. 1069 року переїхав до м. Ченду. З 1075 року став мешкати усамітнено в горах у сучасній провінції Шеньсі. Тут займався розробкою внутрішньої алхімії. Приблизно у 1079 році переїхав до області Шу (територія сучасної провінції Сичуань). Тут він й помер у 1082 році.
Творчість[ред. | ред. код]
Головним твором Чжан Бо-дуаня є «У Чжень пянь» («Глави про прозріння істини»). У нього було закріплено традицію використання «зовнішньоалхімічних» термінів (позначень мінералів, металів тощо, маніпуляцій з ними, обладнання та інструментів) для опису операцій з «внутрішніми» матеріалами з метою розвитку «безсмертного зародка» (або «внутрішньої пігулки») в тілі адепта, а також націленість «внутрішньої алхімії» головним чином на переживання єдності цих дій з літургійним ритуалом і загальнокосмічними процесами. Акцент зроблений на інтеріоризації ритуалу і «повернення до кореня» свого внутрішнього світу як самодостатньої реальності. «У Чжень пянь» став одним із найавторитетніших текстів «високої» традиції «внутрішньої алхімії», суттєво вплинув на побудови її наступних теоретиків — Бо Юйчаня, Лі Даочуня (XIII ст.).
У XIV–XV ст. Чжан Бо-дуань був визнаний патріархом південного течії (нань-цзун) школи Цюаньчжень-цзяо, яка визнавала необов'язковим відхід від світу для «внутршньоалхімічного» самовдосконалення.
Джерела[ред. | ред. код]
- DavisT.L., ChaoYun-ts'ung. Chang Po-tuan of T'ien-T'ai, his Wu chen P'ien. Essay of the Understanding of Truth. A Contribution to the Study of Chinese Alchemy // Proceedings of the American Academy of Arts and Sciences. Vol. 73, № 5 (Boston, 1939).
- Fabrizio Pregadio: The Encyclopedia of Taoism. New York: Routledge, 2008, s. 1221. ISBN 978-0-7007-1200-7.
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чжан Бо-дуань |
|
| |||||||||||||||||||||||||
