Михайло Черешньовський
| Михайло Черешньовський | |
|---|---|
| Народився | 5 березня 1911 або 1911[2] Стежниця, Гміна Балигород, Ліський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща |
| Помер | 20 липня 1994[1] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Діяльність | скульптор |
Миха́йло Черешньо́вський (Псевдо:«Петро») (5 березня 1911 р., с. Стежниця біля Балигорода, Сяніцького повіту, тепер Польща — 20 липня 1994 р., Нью-Йорк, США) — український скульптор-монументаліст, різьбар по дереву, технічний працівник УПА, педагог і громадський діяч лемківського походження.
Життєпис[ред. | ред. код]
Різьбити почав у дитинстві. Вирізав дитячі забавки, виточував з дерева ґудзики, вирізьблював птахів, тварин, палиці з головою орла.
Закінчив відділ різьби і скульптури художньої школи в Коломиї.
1939 — закінчив Краківську школу пластичного мистецтва Академії мистецтв, де був членом мистецького гуртка «Зарево». Ще студентом виконав ряд цікавих скульптурних композицій.
Під час Другої світової війни створив у Болехові художню майстерню, вирізьбив з пам'яті портрет брата Івана, розстріляного німцями, працював над створенням образу Т.Шевченка.
У 1944 році мобілізований до Червоної армії, з якої дезертирував та приєнався до УПА. Очолював технічну ланку «Бескид».[3]
1947 — виїхав на Захід.
1949 — з Баварії переїхав до США.
.jpg)
Працював у техніці декоративної різьби на дереві (релігійні фігури й іконостаси для українських церков у США) та в портретній скульптурі — голови та погруддя українських діячів і митців: Т.Чупринки, С.Бандери, Д.Донцова, О.Ольжича, Й.Гірняка, В.Переяславця, Р.Богачевської та інших.
Створив ряд пам'ятників у бронзі, зокрема «Пам'ятник Героям» (на оселі Спілки Української Молоді в Елленвіллі, штат Нью-Йорк), пам'ятники Лесі Українці в Парку Народів у Клівленді, у Гай-Парку в Торонто у жовтні 1975, Канада (див. Пам'ятник Лесі Українці (Торонто)) і на українській оселі в Кергонксоні (штат Нью-Йорк), а також пам'ятник Олегові Ольжичу.
Створив серію образів під загальною назвою «Мадонна».
Вирізьбив іконостас для церкви у Гантері.
З 1973 р. — голова Об'єднання митців-українців в Америці (ОМУА).
Для творчості Черешньовського характеристична класична чистота й монументальність стилю.
Джерела[ред. | ред. код]
- Євген Блакитний. Михайло Черешньовський — скульптор і вояк партизанської армії // Українські вісті, ч. 81 (Новий Ульм, 1948).
- Михайло Черешньовський. Ретроспективна виставка. [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] — Нью-Йорк : Український Музей, 1991. — 88 с.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.
- Сайт «Лемки» [Архівовано 5 березня 2012 у Wayback Machine.]
- http://vydavnytstvo.plastscouting.org/yunak/arkhiv/1968_1.pdf [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.] «Юнак», січень 1968, стор. 6-7. Черешньовський Михайло
- myslenedrevo.com.ua [Архівовано 7 травня 2011 у Wayback Machine.] Тамара Скрипка: Михайло Черешньовський: штрихи до портрета
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- ↑ http://www.artcyclopedia.com/artists/chereshnovsky_mykhailo.html
- ↑ Михайло Черешньовський. Статті.Спогади.Матеріали.
Посилання[ред. | ред. код]
- Черешньовський Михайло // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Література[ред. | ред. код]
- Монографія академіка Дмитра Степовика «Скульптор з Лемківщини». (Видавництво: Київ, «Дніпро», 2024. — 352 с.: іл.. Палітурка тверда. Серія «Життя славетних». ISBN 978-617-8328-13-9)
|
