Червона рута (пісня)
| «Червона рута» | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Пісня Володимир Івасюк та Олена Кузнєцова, ВІА Смерічка, Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, «Тарас Чубай», | ||||
| Випущено | 13 вересня 1970 | |||
| Записано | 1970 | |||
| Жанр | Біґ-біт, Поп | |||
| Мова | українська | |||
| Лейбл | Мелодія | |||
| Автор слів | Володимир Івасюк | |||
| Композитор | Володимир Івасюк | |||
| | ||||
Червона рута — українська пісня, яка стала однією з найвідоміших українських пісень у світі. Автор — Володимир Івасюк — написав її в 1970 році під час навчання в Чернівецькому медичному інституті.
Історія створення[ред. | ред. код]
У дитинстві юнак натрапив у батьковій бібліотеці на виданий 1906 року збірник коломийок, впорядкований Володимиром Гнатюком, в якому були рядки:
- Ой ходила, говорила гільтайова мати,
- Назбирала троєзілля мене чарувати,
- Назбирала троєзілля червону рутоньку,
- Та й схотіла зчарувати мене, сиротоньку.
У грудні 1968 року Марія Соколовська, яка разом з Володимиром у Чернівецькому медичному інституті була учасницею ансамблю «Трембіта» та камерного оркестру, першою побачила варіант вірша, який згодом став піснею «Червона Рута»[1].
За іншими даними, 1969 року В. Івасюк відвідав Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка (с. Велеснів), де натрапив на фольклорні матеріали Володимира Гнатюка, які використав для написання пісні «Червона рута».[2] Згодом мандруючи гірськими гуцульськими селами, Володимир знайшов інші варіанти коломийки про червону руту та записав легенду про загадкове чар-зілля, яке постає в народних переказах символом вічного та чистого кохання.
13 вересня 1970 року на Театральній площі міста Чернівці у прямому ефірі телепрограми «Камертон доброго настрою» прозвучала прем'єра пісні[3], яку виконував дует: сам автор і Олена Кузнецова. Путівку в життя пісні дав ансамбль «Смерічка» Левка Дутковського (солісти Назарій Яремчук і Василь Зінкевич, звукорежисер Василь Стріхович). Пісню повторили через тиждень у програмі «Студентський меридіан», але вже у візуальному супроводі, який зняли в серпні в Косові[4].
У травні 1971 року журнал «Україна» опублікував вірш та ноти пісні, а також невелику розповідь про ансамбль «Смерічка»[5].
Пісня дала назву першому українському музичному фільму «Червона рута», зйомки якого розпочалися на початку серпня в Яремчі. У ньому її виконував Василь Зінкевич[6].
У 1971 році «Червона рута» увійшла до двадцятки переможниць першої радянської «Пісні року», яких визначали за листами слухачів та глядачів. На сцені «Останкіно» її виконали Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк[7]. Невдовзі після цього потрапила на перші місця популярності в багатьох країнах Східної Європи[8].
Легенда про червону руту[ред. | ред. код]
Червона рута пов'язана з українським святом Івана Купала. За переказами, в Карпатах росте цілюща рослина з червоними квітами, за допомогою якої можна привернути до себе кохану людину. Дівчина, яка її знайде і зірве, буде щаслива в коханні. На Гуцульщині та Буковині серед місцевої молоді — як хлопців, так і дівчат — побутують звичаї виходу в гори після того, як зійде сніг. Якраз у цей час — у травні-червні у високогір'ї масово розцвітає рододендрон карпатський, чудові рожеві квіти якого слугують підставою для численних романтичних легенд[9]. Оскільки рододендрон карпатський на рівнинах природно не трапляється, а також враховуючи його лікарські властивості[10] і красу, склалась уява про нього як про чудодійну та чаклунську рослину.
Існують і інші погляди на те, яка саме рослина відповідає червоній руті. Одні вважають її квіткою роду рутові[11], інші — квіткою рододендрона жовтого, яка нібито чудом раз на якийсь час цвіте червоним[12].
Текст пісні[ред. | ред. код]
Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?
Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, -
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода -
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.
Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.
Приспів
Відомі виконавці[ред. | ред. код]
- Володимир Івасюк
- Володимир Івасюк, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук [1] [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Олена Кузнєцова,
- ВІА «Смерічка»,
- Софія Ротару [2] [Архівовано 22 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Василь Зінкевич [3] [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Назарій Яремчук [4] [Архівовано 20 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Костянтин Огнєвий
- Ярослав Євдокимов [5]
- ВІА «Корабели» (Віктор Андросов)
- Богдан Косопуд [6] [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Дарка й Славко,
- Плач Єремії,
- «Но то цо» (гурт), Польща [7]
- Stepan Pasicznyk, Лондон, 2007.
- Ґолем, Нью-Йорк, 2015.
- Тото Кутуньйо
- Вахтанг Кікабідзе
Флешмоб до 50-річчя пісні[ред. | ред. код]
20 травня 2020 в Україні стартував флешмоб до 50-річчя пісні під гештегом #Chervonaruta50challenge. Ініціатор флешмобу — керівник жіночого хору «Соломія» Вінницького педагогічного коледжу Назарій Давидовський[13][14][15].
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Пісня «Червона рута» стала улюбленою для фанатів українського футболу. Її виконують перед і під час футбольних матчів національної збірної. Вона стала символом спочатку неофіційним, а в 2018 — офіційною візиткою збірної[16].
- Понад 5200 виконавців заспівали пісню Володимира Івасюка «Червона рута» на центральній площі Сєвєродонецька. Рекорд встановили в рамках фестивалю «Ти у мене єдина» 23 серпня 2021 року о 21:30.[17][18]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ П. М. Нечаєва. Наш камертон - Володимир Івасюк : спогади. — Чернівці : Букрек, 2016. — С. 10. — 500 прим. — ISBN 978-966-399-821-3.
- ↑ Барна В., Ониськів М. Івасюк Володимир Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 672. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ П. М. Нечаєва. Наш камертон - Володимир Івасюк : спогади. — Чернівці : Букрек, 2016. — С. 13. — 500 прим. — ISBN 978-966-399-821-3.
- ↑ П. М. Нечаєва. Наш камертон - Володимир Івасюк : спогади. — Чернівці : Букрек, 2016. — С. 15. — 500 прим. — ISBN 978-966-399-821-3.
- ↑ П. М. Нечаєва. Наш камертон - Володимир Івасюк : спогади. — Чернівці : Букрек, 2016. — С. 16. — 500 прим. — ISBN 978-966-399-821-3.
- ↑ П. М. Нечаєва. Наш камертон - Володимир Івасюк : спогади. — Чернівці : Букрек, 2016. — С. 18. — 500 прим. — ISBN 978-966-399-821-3.
- ↑ П. М. Нечаєва. Наш камертон - Володимир Івасюк : спогади. — Чернівці : Букрек, 2016. — С. 19. — 500 прим. — ISBN 978-966-399-821-3.
- ↑ 1971: «Червона рута» стає переможцем першої радянської «Пісні року»/Історична правда. Відео. 5 березня 2014 року. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 5 березня 2014.
- ↑ Бровко Володимир. Міф про червону руту. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 5 березня 2014.
- ↑ * В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
- ↑ Міф про червону руту. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 18 вересня 2008.
- ↑ Квіти і трави Карпат. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 18 вересня 2008.
- ↑ У Вінниці зініціювали флешмоб #Червонарута50challenge і закликали до участі артистів з України та світу. day.kyiv.ua. Газета «День». Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 21 травня 2020.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка) - ↑ "Червона рута" об’єднала українців у всьому світі: артисти запустили флешмоб до ювілею пісні. ТСН.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 21 травня 2020.
- ↑ Вінницькі активісти запустили флешмоб до 50-річчя пісні "Червона рута" (відео). www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 21 травня 2020.
- ↑ Пісня «Червона рута» стане візиткою збірної України на старті Ліги націй УЄФА. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 30 червня 2021.
- ↑ На Луганщині встановили всеукраїнський рекорд з одночасного виконання пісні "Червона рута". Новинарня. 25 серпня 2021. Архів оригіналу за 27 серпня 2021.
- ↑ У Сєвєродонецьку встановили всеукраїнський рекорд з виконання пісні «Червона рута». Укрінформ. 27 серпня 2021. Архів оригіналу за 30 серпня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сестра Владимира Ивасюка Оксана: «Червону руту» Володя написал в 1 восемнадцать лет [Архівовано 23 січня 2017 у Wayback Machine.] // Факты. — 2017. — № 7 (4682) (19 янв.). — С. 1, 9. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Інформація про пісню на сайті pisni.org.ua [Архівовано 27 липня 2008 у Wayback Machine.]
- Сторінки пам'яті Володимира Івасюка [Архівовано 22 лютого 2007 у Wayback Machine.]
- Кому Володимир Івасюк присвятив «Червону руту»? [Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Ноти «Червона рута» з фортепіанним супроводом [Архівовано 2 липня 2015 у Wayback Machine.], ournotes.in.ua
- Текст, акорди, історія створення [Архівовано 13 травня 2008 у Wayback Machine.], pisni.org.ua
- ЧЕРВОНА РУТА (ЧЕРЛЕНА РУТА) — слова, ноти, відео [Архівовано 10 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Українська естрада. Пісні серця. «Червона рута»
- «Червону руту» виконують працівники американського посольства в Україні (23 серпня 2013).
- Пісні «Червона рута» виповнюється 45 років [Архівовано 13 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- 45 років в ефірі [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.]
- 45 років під вітрилом української пісні [Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.]
|
