Червневий переворот

Червневий переворот
Країна  Естонія
Дата й час 21 червня 1940

Червневий переворот (ест. juunipööre, назва в радянській епосі Червнева революція 1940 року[1]) — події 21 червня 1940 в Естонії, в результаті яких впав уряд Юрі Улуотса. Наслідком стало призначення нового уряду на чолі з Йоганнесом Барбарусом, проведення позачергових парламентських виборів і надалі проголошення Естонської РСР 21 липня 1940 року[2].

Передісторія[ред. | ред. код]

У грудні 1938 року в Естонії було ухвалено закон про проведення політики невтручання та нейтралітету[3].

7 червня 1939 року у Берліні міністром закордонних справ Естонії К. Сельтером і рейхсміністром закордонних справ Німеччини Ріббентропом було підписано Договір про ненапад між Німеччиною та Естонією.

23 серпня 1939 року у р. Москві було підписано Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, секретним додатковим протоколом до якого були розмежовані сфери взаємних інтересів СРСР та Німеччини у Східній Європі. При цьому Естонія була віднесена до сфери інтересів СРСР[4].

У вересні 1939 року уряд СРСР вів переговори з естонським урядом. Із переговорів народного комісара закордонних справ В. Молотова з міністром закордонних справ Естонії К. Сельтером 24-25 вересня 1939 р.:

Не примушуйте Радянський Союз застосовувати силу для того, щоб досягти своїх цілей. Розглядаючи наші пропозиції, не покладайте надій на Англію і Німеччину. Англія не в змозі що-небудь зробити на Балтійському морі, а Німеччина пов'язана війною на Заході. Зараз усі надії на зовнішню допомогу були б ілюзіями. Тож Ви можете бути впевнені, що Радянський Союз так чи інакше забезпечить свою безпеку. Якби Ви і не погодилися з нашою пропозицією, то Радянський Союз здійснив би заходи щодо своєї безпеки в інший спосіб, за своїм бажанням і без згоди Естонії.

— Молотов[5]

28 вересня 1939 року у р. Москві був підписаний Пакт про взаємодопомогу між СРСР та Естонською Республікою, за яким СРСР отримав у своє розпорядження кілька військових та військово-морських баз на естонській території[6].

29 вересня 1939 року в радіозверненні до народу президент Естонії Костянтин Пятс сказав, що договір про бази насамперед укладено на користь збереження нейтралітету Естонії і що Естонія, як і раніше, непорушна як і раніше.

Після укладання договору прем'єр-міністр Каарел Еенпалу залишив свою посаду, а 12 жовтня 1939 року до діяльності приступив новий уряд на чолі з професором Юрі Улуотсом. На запрошення Радянського уряду 7 грудня 1939 року Москву відвідав верховний головнокомандувач естонських збройних сил генерал Йохан Лайдонер. Лайдонер розповів думки про поїздку у своїй промові по радіо:

Я можу засвідчити, що мій дружній візит до Москви дав мені ще раз твердий доказ того, що ми вчинили мудро, коли уклали договір про взаємодопомогу з Радянським Союзом. Цим ми вбереглися від військового зіткнення з Радянським Союзом і, що ще важливіше, у нас більш гарантована можливість уникнути вирування війни, що вирує зараз у Європі, і що в майбутньому ми можемо жити спокійно зі своїм великим східним сусідом.[7]

4-7 червня 1940 р. війська Білоруського Особливого, Калінінського та Прибалтійського військових округів були підняті по тривозі і почали під виглядом навчань зосередження до кордонів балтійських держав, одночасно в стан бойової готовності були приведені радянські гарнізони в країнах Балтії. Між Фінською затокою та Чудським озером зосередилися частини 11-ї стрілецької дивізії. На південь від Псковського озера були розгорнуті війська 8-ї армії (управління в Пскові) у складі 1-го, 19-го стрілецьких корпусів і Особливого стрілецького корпусу зі складу військ КалВО. Для посилення військ зазначених округів з 8 червня почалося перекидання частин 1-ї мотострілецької, 17-ї, 84-ї стрілецької дивізії і 39-ї, 55-ї легких танкових бригад з Московського, 128-ї мотострілецької дивізії з Архангельського і 5 стрілецька дивізія з Орловського військових округів. На кордонах Литви війська завершили зосередження та розгортання у вихідних районах до 15 червня, а на кордонах Латвії та Естонії — до 16 червня :197.

9 червня 1940 року Нарком оборони СРСР С. Тимошенко направив командувачу Червонопрапорного Балтійського флоту В. Трібуцу абсолютно секретну директиву № 02622. У директиві стояв наказ про перехід В. Трібуца в підпорядкування командувача Ленінградського військового округу Мерецкова і про те, що до 12 червня флот повинен забезпечити блокаду Естонії (як і інших країн Балтії) з моря. Також наказувалося забезпечити блокування повітряного сполучення та проведення операцій з висадки десанту в Таллінні та Палдіскі. Морська та повітряна блокади були встановлені 14 червня :199.

9 червня 1940 року в Ленінграді був зданий до друку «Короткий російсько-естонський військовий розмовник»[8]. Тематика розмовника зводилася до лексики опитування полоненого, перебіжчика чи місцевого жителя командиром РСЧА[9].

16 червня 1940 року в Заяві Радянського уряду уряду Естонії естонська сторона була звинувачена в невиконанні Пакту про взаємодопомогу і їй було запропоновано негайно сформувати в Естонії такий уряд, який був би здатний і готовий забезпечити впровадження Пакту про взаємодопомогу, а також, щоб був негайно забезпечено вільного допуску на територію Естонії радянських військових частин для забезпечення можливості здійснення Пакту про взаємодопомогу[10].

Естонське керівництво було змушене погодитися і вже 17 червня стали прибувати додаткові війська :206[11] .

Того самого дня (17 червня) З. Тимошенко надіслала секретну доповідь Сталіну про початок радизації зайнятих республік[12].

Напередодні перевороту[ред. | ред. код]

19 червня[ред. | ред. код]

19 червня уряд Улуотса подав прохання про відставку президенту Костянтину Пятсу[13]. Прийнявши відставку уряду, президент доручив складання нового уряду генералу Лайдонеру[14].

19 червня 1940 року до Таллінна для участі у складанні нового уряду прибув член Політбюро ЦК ВКП(б) А. А. Жданов, який відвідав президента республіки Костянтина Пятса[14]. Також він зустрівся 19 і 20 червня з викликаним у Таллінн Максимом Унтом, якому запропонували посаду міністра внутрішніх справ у новому уряді і наказали організувати народні маси по всій Естонії з вимогами зміни уряду. Управління та інструктаж учасників довірили раднику з торгівлі (згодом посол в Естонії) посольства СРСР у Таллінні Володимиру Бочкарьову[15][16]:230-231.

20 червня[ред. | ред. код]

21 червня 1940 року[ред. | ред. код]

Мітинг на майдані Свободи[ред. | ред. код]

О 10 годині ранку 21 червня розпочався мітинг на площі Свободи (ест. Vabaduse väljak) міста Таллінна. Мітингувальники тримали в руках плакати з написами: «Вимагаємо створення уряду, який чесно виконував би договори, укладені з Радянським Союзом» і «Вимагаємо робочим роботу, хліба і свободи!»[14].

Кількість мітингувальників становила від 4000[14] до 5000 осіб. Серед них були робітники радянських військових баз та громадяни СРСР. Також на площі були присутні радянські військові підрозділи[16]:231. З промовою виступили представник профспілок Оскар Пярн та представник радянської армії. Після закінчення виступу проспівали Інтернаціонал[17]:194.

Далі була хода, рухаючись від бульвару Каарлі через Тоомпеа за маршрутом: вулиця Пікк Ялг (ест. Pikk jalg), вулиця Пікк (ест. Pikk tänav), бульвар Мере (ест. Mere puiestee) і далі до замку Кадріорг[17]:266.

У Кадріорзі на переговори з учасниками ходи на балкон вийшли президент Естонії Костянтин Пятс, верховний головнокомандувач Йохан Лайдонер і ад'ютант у чині полковника Герберт Граббі[17]:195. Демонстранти вимагали відставки уряду Лайдонера — Юрімаа, негайного звільнення політв'язнів та створення умов для нормальної діяльності профспілок[16]:232.

Частина демонстрантів, у супроводі радянських броньовиків, попрямувала до центральної в'язниці (ест. Keskvangla или Patarei vangla). О 3-й годині дня за підтримки трьох радянських офіцерів звільнили 27 політичних ув'язнених[16]:234.

До 6 години колона демонстрантів повернулася на Тоомпеа, де на вежі Довгий Герман був знятий державний прапор Естонії і поставлений червоний прапор[17]:195.

Увечері о 22:15 по радіо було оголошено склад нового уряду на чолі з Йоганнесом Барбарусом[17]:309.

Після перевороту[ред. | ред. код]

Вночі 22 червня в Таллінні було чути постріли. Члени добровольчої воєнізованої організації Союз оборони Естонії почали проводити арешти, в ході яких загинуло троє озброєних робітників і 10 отримали поранення[18].

5 липня 1940 року президент Пятс підписав указ про проведення позачергових виборів у Державну думу (ест. Riigivolikogu) Естонії та про формування нового складу Державної ради (ест. Riiginõukogu), а також наказав уряду про вжиття необхідних заходів для забезпечення прискореної організації проведення виборів. Спираючись на це рішення, уряд Естонії 5 липня дав наказ про проведення виборів до парламенту 14 та 15 липня 1940 року. Для прискореного проведення виборів було ухвалено відповідні поправки до Закону про Вибори[19].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ээстимаа Коммунистлик Партей. Кесккомитее. Коммунист Эстонии. — Газетно-журнальное изд-во, 1968. — Т. 24. — С. 20.
  2. ↑ (ест.) Deklaratsioon Eesti kuulutamisest nõukogude sotsialistlikuks vabariigiks Декларация о провозглашении ЭССР
  3. ↑ (ест.) ERAPOOLETUSE KORRALDAMISE SEADUS. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.], «Закон об организации нейтральности»
  4. ↑ Полпреды сообщают…:Сборник документов об отношениях СССР с Латвией, Литвой и Эстонией. Август 1939 г. — август 1940 г. (Министерство иностранных дел СССР). — М. Междунар. отношения, 1990, СС.16-18
  5. ↑ Мельтюхов, Михаил Иванович. {{{Заголовок}}}.:180
  6. ↑ Полпреды сообщают…:Сборник документов об отношениях СССР с Латвией, Литвой и Эстонией. Август 1939 г. — август 1940 г. (Министерство иностранных дел СССР). — М. Междунар. отношения, 1990, СС.62-63
  7. ↑ Sõjavägede ülemjuhataja vastuvõtt Moskvas (Эстонии не выдвинуто каких либо требований), Päevaleht, 17 декабря 1939 года (ест.)
  8. ↑ Государственное Военное Издательство Наркомата Обороны Союза ССР. Краткий русско-эстонский военный разговорник. — Ленинград : Полиграфкнига, 1940. — 110 с.
  9. ↑ Андрей Резяпкин. Военные разговорники. Открытия, которые потрясли мир. // Неправда Виктора Суворова. — Москва : Яуза, Эксмо, 2008. — С. 441. — 7000 прим. Архівовано з джерела 1 травня 2011
  10. ↑ Полпреды сообщают…:Сборник документов об отношениях СССР с Латвией, Литвой и Эстонией. Август 1939 г. — август 1940 г. (Министерство иностранных дел СССР). — М. Междунар. отношения, 1990, СС.389-390
  11. ↑ (ест.) Uus kokkulepe Nõukogude Liiduga Päevaleht, 18. juuni 1940
  12. ↑ «Война 1941—1945. Факты и документы» Евгений Николаевич Кульков, Михаил Юрьевич Мягков, Олег Александрович Ржешевский
  13. ↑ Eesti tegutseb kõiges oma põhiseaduslikus korralduses Радиообращение премьер-министра проф. Улуотса, Päevaleht, 19 июня 1940 года (ест.)
  14. ↑ а б в г Полпреды сообщают…:Сборник документов об отношениях СССР с Латвией, Литвой и Эстонией. Август 1939 г. — август 1940 г. Обзор событий в Эстонии за период с 15 по 25 июня 1940 г., подготовленный полпредством СССР В Эстонии (Министерство иностранных дел СССР). — М. Междунар. отношения, 1990, СС. 435—443
  15. ↑ 1940 год в Эстонии. Документы и материалы. Таллин, 1989. С. 111—112
  16. ↑ а б в г Семиряга Михаил Иванович. Глава VI Тревожное лето // Тайны сталинской дипломатии 1939—1941. — Москва : Высшая школа, 1992. — 303 с. — 50000 прим.
  17. ↑ а б в г д Пеэтер Варес. На чаше весов: Эстония и Советский Союз. — Таллинн : Евроуниверситет, 1999. — ISBN 9985-9209-1-0.
  18. ↑ Полпреды сообщают… Сборник документов об отношения СССР с Латвией, Литвой и Эстонией. Август 1939 г.— август 1940 г. М., 1990. С. 191.
  19. ↑ (ест.) Riigivolikogu valimised 14. ja 15. juulil. Lääne Elu, 8. juuli 1940, nr. 78, lk. 1

Література[ред. | ред. код]

  • Зубкова Е. Ю. Прибалтика и Кремль. 1940-1953. — М. : Российская политическая энциклопедия, 2008. — 351 с. — (История сталинизма) — 2000 прим. — ISBN 978-5-8243-0909-6.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Червневий_переворот&oldid=40932065