Чепа (Берегівський район)
| село Чепа | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Закарпатська область | ||
| Район | Берегівський район | ||
| Громада | Пийтерфолвівська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA21020190150083412 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1300 | ||
| Населення | 1943 | ||
| Площа | 4426 км² | ||
| Густота населення | 0,44 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 90361 | ||
| Телефонний код | +380 03143 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°04′09″ пн. ш. 23°01′06″ сх. д. / 48.06917° пн. ш. 23.01833° сх. д.Координати: 48°04′09″ пн. ш. 23°01′06″ сх. д. / 48.06917° пн. ш. 23.01833° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря | 127 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 90361, с.Чепа, вул.Фогороші, 33 | ||
| Карта | |||
  Чепа | |||
 Чепа | |||
| Мапа | |||
 | |||
| | |||
Че́па (угор. Csepe) — село в Пийтерфолвівській сільській громаді Берегівського району Закарпатської області України.
Перші згадки про Чепу виявлені в письмових джерелах 1320 року як Theluk, а потім у 1393 році як Chepe.
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- залишки поселення доби неоліту (IV тисячоліття до н. е.), доби бронзи (II тисячоліття до н. е.).
- поселення пізньобронзової доби розташоване в урочищі Весет Фалу.
- в урочищі Бланка Таня — давньослов'янське поселення VIII — першої половини ІХ століть
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1803 особи, з яких 878 чоловіків та 925 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1943 особи.[2]
1968 року в селі встановлено пам'ятник загиблим у Другій світовій війні (скульптор Михайло Кордіяка, архітектор С. Смуріков).[3]
У 1987 році в селі було відкрито школу, яка тепер має назву: навчально-виховний комплекс «Чепівська загальноосвітня школа I—III ступенів- дошкільний навчальний заклад». Знаходиться за адресою: 90361, Закарпатська область,Виноградівський район, село Чепа, вулиця Фогороші, 31.
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| угорська | 66,91 % |
| українська | 32,63 % |
| російська | 0,41 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Михайло Кордіяка. Кераміка. Каталог / автор-упорядник О. М. Голубець. — Львів, 1989.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://chepa.at.ua/index/vizitna_kartka_shkoli/0-30 [Архівовано 30 грудня 2017 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії Закарпатської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||