Чемпіонат світу з біатлону 2016

Чемпіонат світу з біатлону
2015 — 2016 — 2017 [1] Чоловіки Жінки Інд Мартен Фуркад Марі Дорен-Абер Спр Мартен Фуркад Тіріл Екгофф Пр Мартен Фуркад Лаура Дальмаєр Мас Йоганнес Бо Марі Дорен-Абер Ест Норвегія Норвегія ЗЕ  Франція Кубок світу попередній — 2015–16 — наступний Чоловіки Загальний | Спринт | Персьют | Мас-старт | Індивідуальна | Естафета Змішана естафета Жінки Загальний | Спринт | Персьют | Мас-старт | Індивідуальна | Естафета Етапи Естерсунд | Гохфільцен | Поклюка | Обергоф → Рупольдінг Рупольдінг | Антерсельва | Кенмор | Преск-Айл | Ханти-Мансійськ Чемпіонат світу

51-й^[2] чемпіонат світу з біатлону пройшов у Голменколлені, Осло, Норвегія, з 3 по 13 березня 2016 року на Національній арені Холменколлена.

Холменколлен приймав чемпіонати світу з біатлону 1986, 1990, 1999, 2000 та 2002 років. В 2016 році чемпіонат світу тут пройшов вшосте^[3].

До програми чемпіонату увійшли 11 змагань із окремих дисциплін: спринту, гонки переслідування, індивідуальної гонки, мас-старту та естафет — жіночої, чоловічої і змішаної.

Участь в світовій першості взяли 324 спортсмена з 34 країн світу^[4].

Вибори місця проведення[ред. | ред. код]

Місце проведення Чемпіонату світу з біатлону 2016 було визначено 2 вересня 2012 року на 10 Черговому Конгресі IBU в Мерано, Італія. Голменколлен був єдиним претендентом на проведення світової першості^[5].

Організація проведення[ред. | ред. код]

Організаційний комітет[ред. | ред. код]

Для організації чемпіонату світу з біатлону було створене підприємство Skiskytter VM 2016 AS («Oslo2016»), що на 70 % належить Асоціації біатлону Норвегії та 30 % — Асоціації сприяння та розвитку лижних видів спорту (Skiforeningen). Офіційною приймаючою стороною чемпіонату став муніципалітет міста Осло. Головою ради директорів було призначено Інге Хансена; також було створено консультативну раду, до якої увійшли: мер Осло, представники поліції, NRK, Visit Oslo, Ruter (мережа громадського транспорту Осло), колишні біатлоністи.

Організаційний комітет, що підпорядковувася Skiskytter VM 2016 AS («Oslo2016»), очолив Пер Бергеруд.

При підготовці та проведенні чемпіонату світу з біатлону 2016 було задіяно близько 1300 волонтерів.

Партнери чемпіонату[ред. | ред. код]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Спортивна інфраструктура[ред. | ред. код]

Змагання проводились на базі Національної арени Голменколлена. Розташований тут біатлонний стадіон отримав від IBU на період 2009—2017 ліцензію А, й здатний вмістити 25 000 осіб. Стрільбище обладнане 30 мішенями Kurvinen.

Найнижча точка біатлонної траси 315 м, найвища — 370 м. Для змагань організаторами були підготовлені кола довжиною 2 км, 2,5 км, 3 км, 3,3 км та 4 км.

Готелі[ред. | ред. код]

Для розміщення учасників чемпіонату було представлено три категорії готелів, що різнились між собою віддаленістю від біатлонного стадіону й, відповідно, ціною.

Збірні України, Росії, Франції, Польщі, Білорусі, Латвії проживали в Scandic Holmenkollen Park Hotel^[6]. Збірні Чехії, Німеччини — в Soria Moria Hotel^[7][8].

Символіка[ред. | ред. код]

Талісман[ред. | ред. код]

Талісманом Чемпіонату світу з біатлону 2016 стала білка блакитного кольору. Варіанти імен для талісмана міг запропонувати кожен бажаючий. Журі, що складалося з представників норвезьких медіа — Гаральда Тіннеса та Йона Маріуса Хютебакка, голови організаційного комітету Пера Бергеруда визначило найбільш вдалі варіанти. Шляхом народного голосування серед них було вибране ім'я маскота — Блінк (норв. Blink — «мішень»)^[9].

Офіційна пісня[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
	Miracles — офіційна пісня чемпіонату на YouTube

Офіційною піснею чемпіонату стала, записана лейблом Eccentric Music пісня Miracles, котру виконали Олександр Рибак, Gaute Ormåsen та хор Oslo Soul Children^[10].

Церемонії та артпрограма[ред. | ред. код]

Церемонія відкриття[ред. | ред. код]

Церемонія відкриття Чемпіонату світу з біатлону 2016 пройшла 2 березня на Університетській площі (Universitetsplassen). Ведучою була Надя Хаснауі. На цермонії виступили міністр культури Норвегії Лінда Хеллеланн, мер Осло Марріане Борген, президент Міжнародного союзу біатлоністів (IBU) Андерс Бессеберг.

В рамках шоу-частини церемонії виступили Олександр Рибак, Gaute Ormåsen, дитячий хор Oslo Soul Children, Фредді Калас, Крістель Алсос, Венке Міре^[11].

Церемонії нагородження[ред. | ред. код]

Безпосередньо після завершення кожної з гонок відбувалась квіткова церемонія, в якій брали участь спортсмени, що фінішували в першій шістці. Вручення медалей переможцям відбувалось на Університетській площі в Осло увечері після гонки.

Розклад змагань[ред. | ред. код]

Розклад гонок наведено нижче^[12].

Медалісти та призери[ред. | ред. код]

Чоловіки[ред. | ред. код]

Гонка:	Золото:	Час	Срібло:	Час	Бронза:	Час
Індивідуальна гонка, 20 км Протокол	Мартен Фуркад  Франція	49:13.9 (0+1+0+0)	Домінік Ландертінгер  Австрія	+5.1 (0+0+0+0)	Сімон Едер  Австрія	+14.4 (0+0+0+0)
Спринт 10 км Протокол	Мартен Фуркад  Франція	25:35.4 (0+0)	Уле-Айнар Б'єрндален Норвегія	+26.9 (0+0)	Сергій Семенов  Україна	+27.6 (0+0)
Персьют 12,5 км Протокол	Мартен Фуркад  Франція	32:56.5 (0+0+1+2)	Уле-Айнар Б'єрндален Норвегія	+20.1 (1+0+0+1)	Еміль Гегле Свендсен Норвегія	+31.2 (0+0+0+1)
Мас-старт 15 км Протокол	Йоганнес Бо Норвегія	37:05.1 (0+0+1+0)	Мартен Фуркад  Франція	+2.8 (1+0+0+0)	Уле-Айнар Б'єрндален Норвегія	+6.7 (0+0+0+0)
Естафета 4 x 7,5 км Протокол	Норвегія Уле-Айнар Б'єрндален Тар'єй Бо Йоганнес Бо Еміль Хегле Свендсен	1:13:16.8 (0+0) (0+2) (0+1) (0+1) (0+0) (0+0) (0+0) (0+2)	Німеччина Ерік Лессер Бенедикт Долль Арнд Пайффер Сімон Шемпп	+11.5 (0+0) (0+0) (0+1) (0+1) (0+1) (0+1) (0+0) (0+1)	Канада Крістіан Гоу Натан Сміт Скотт Гоу Брендан Грін	+23.4 (0+0) (0+0) (0+1) (0+1) (0+0) (0+3) (0+0) (0+0)

Жінки[ред. | ред. код]

Гонка:	Золото:	Час	Срібло:	Час	Бронза:	Час
Індивідуальна 15 км Протокол	Марі Дорен-Абер  Франція	44:02.8 (0+0+0+1)	Анаїс Бескон  Франція	+12.2 (0+0+0+1)	Лаура Дальмаєр  Німеччина	+1:17.8 (1+0+1+0)
Спринт 7,5 км Протокол	Тіріл Екгофф Норвегія	21:10.8 (0+0)	Марі Дорен-Абер  Франція	+15.0 (0+0)	Лаура Дальмаєр  Німеччина	+19.8 (1+0)
Персьют 10 км Протокол	Лаура Дальмаєр  Німеччина	30:49.2 (0+0+0+0)	Доротея Вірер  Італія	+48.3 (0+1+1+0)	Марі Дорен-Абер  Франція	+57.3 (0+0+2+1)
Мас-старт 12,5 км Протокол	Марі Дорен-Абер  Франція	35:28.5 (0+0+0+0)	Лаура Дальмаєр  Німеччина	+7.3 (0+0+1+0)	Кайса Мякяряйнен  Фінляндія	+8.1 (0+0+1+0)
Естафета 4 x 6 км Протокол	Норвегія Сюнневе Сулемдаль Фанні Гурн-Біркеланд Тіріл Екгофф Марте Олсбю	1:07:10.0 (0+0) (0+0) (0+1) (0+1) (0+0) (0+0) (0+2) (0+2)	Франція Жустін Бреза Анаїс Бескон Анаїс Шевальє Марі Дорен-Абер	+5.3 (0+3) (0+2) (0+0) (0+0) (0+0) (0+1) (0+2) (0+0)	Німеччина Франциска Пройс Франціска Гільдебранд Марен Гаммершмідт Лаура Дальмаєр	+28.6 (0+0) (0+2) (0+0) (0+0) (0+0) (0+2) (0+0) (0+0)

Змішана естафета[ред. | ред. код]

Гонка:	Золото:	Час	Срібло:	Час	Бронза:	Час
Змішана естафета 2 x 6 км + 2 x 7,5 км Протокол	Франція Анаїс Бескон Марі Дорен-Абер Кентен Фійон Майє Мартен Фуркад	1:14:01.0 (0+0) (0+3) (0+0) (0+1) (0+2) (0+1) (0+0) (0+1)	Німеччина Франциска Пройс Франциска Гільдебранд Арнд Пайффер Сімон Шемпп	+4.3 (0+2) (0+0) (0+2) (0+0) (0+0) (0+1) (0+1) (0+1)	Норвегія Марте Олсбю Тіріл Екгофф Йоганнес Бо Тар'єй Бо	+14.4 (0+1) (0+0) (0+2) (0+2) (0+1) (0+1) (0+3) (0+0)

Медальний залік[ред. | ред. код]

За країнами[ред. | ред. код] Місце Країна Всього 1  Франція 6 4 1 11 2 Норвегія 4 2 3 9 3  Німеччина 1 3 3 7 4  Австрія 0 1 1 2 5  Італія 0 1 0 1 6  Україна 0 0 1 1 6  Канада 0 0 1 1 6  Фінляндія 0 0 1 1 Умовні позначення:  — золоті медалі;  — срібні медалі;  — бронзові медалі. * — здобули дві й більше медалі

За спортсменами[ред. | ред. код] Місце Спортсмен* Всього 1  Мартен Фуркад (FRA) 4 1 0 5 2  Марі Дорен-Абер (FRA) 3 2 1 6 3  Йоганнес Бо (NOR) 2 0 1 3  Тіріл Екгофф (NOR) 2 0 1 3 4  Уле-Ейнар Б'єрндален (NOR) 1 2 1 4 5  Анаїс Бескон (FRA) 1 2 0 3 6  Лаура Дальмаєр (GER) 1 1 3 5 7  Марте Олсбю (NOR) 1 0 1 2  Тар'єй Бо (NOR) 1 0 1 2  Еміль Гегле Свендсен (NOR) 1 0 1 2 8  Арнд Пайффер (GER) 0 2 0 2  Сімон Шемпп (GER) 0 2 0 2 9  Франциска Гільдебранд (GER) 0 1 1 2  Франциска Пройс (GER) 0 1 1 2

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

1. International Biathlon Union / Мартен и Франция выигрывают золото в смешанной эстафете. www5.biathlonworld.com. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 4 лютого 2016. (рос.)
2. Офіційне запрошення (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чемпіонат світу з біатлону 2016

• Офіційний сайт Чемпіонату (норв.)
• Офіційний сайт IBU (англ.)
• Результати (англ.)

п о р Чемпіонати світу з біатлону 1950-і Зальфельден 1958 • Курмайор 1959 1960-і Умео 1961 • Гямеенлінна 1962 • Зефельд 1963 • Ельверум 1965 • Гарміш-Партенкірхен 1966 • Альтенберг 1967 • Закопане 1969 1970-і Естерсунд 1970 • Гямеенлінна 1971 • Лейк-Плесід 1973 • Мінськ 1974 • Антерсельва 1975 • Антерсельва 1976[1] • Вінгрум 1977 • Гохфільцен 1978 • Рупольдінг 1979 1980-і Лахті 1981 • Мінськ 1982 • Антерсельва 1983 • Шамоні 1984[2] • Рупольдінг 1985, Егг 1985[2] • Фалун 1986, Голменколлен 1986[2] • Лейк-Плесід 1987, Лахті 1987[2] • Шамоні 1988[2] • Файстритц 1989[3] 1990-і Мінськ, Голменколлен, Контіолахті 1990 • Лахті 1991 • Новосибірськ 1992[1] • Боровець 1993 • Кенмор 1994[1] • Антерсельва 1995 • Рупольдінг 1996 • Осрбліє 1997 • Поклюка 1998[1] • Контіолахті 1999 2000-і Голменколлен 2000 • Поклюка 2001 • Голменколлен 2002[1] • Ханти-Мансійськ 2003 • Обергоф 2004 • Гохфільцен 2005 • Поклюка 2006[1] • Антерсельва 2007 • Естерсунд 2008 • Пхьончхан 2009 2010-і Ханти-Мансійськ 2010[1] • Ханти-Мансійськ 2011 • Рупольдінг 2012 • Нове Место-на-Мораві 2013 • Контіолахті 2015 • Голменколлен 2016 • Гохфільцен 2017 • Естерсунд 2019 2020-і Антерсельва 2020 • Поклюка 2021 • Обергоф 2023 • Нове Место-на-Мораві 2024 • Ленцергайде 2025 ↑ а б в г д е ж Чемпіонати світу проводились тільки з окремих дисциплін, оскільки проходили в рік Олімпійських ігор ↑ а б в г д Жіночі чемпіонати світу ↑ з 1989 року чоловічі та жіночі чемпіонати проводяться одночасно