Чемпіонат Європи з футболу серед молодіжних команд
| Засновано | 1972 (U-23) |
|---|---|
| Реорганізовано | 1978 (U-21) |
| Регіон | Європа |
| Конфедерація | УЄФА |
| Кількість команд | до 2015 − 8 2017, 2019 − 12 з 2021 − 16 (з 55) |
| Поточний чемпіон |  Англія(третя перемога) |
| Найбільше перемог |  Італія Іспанія(по 5 перемог) |
| Сайт | Офіційний сайт |
 2023 | |
Чемпіонат Європи з футболу серед молодіжних команд — (Молодіжний чемпіонат Європи з футболу; англ. European Under-21 Football Championship) — міжнародне футбольне змагання серед молодіжних національних футбольних збірних Європи. Чемпіонат Європи проводиться керівним органом європейського футболу УЄФА, і брати участь в ньому можуть молодіжні (не старші 21 року) чоловічі футбольні національні збірні всіх країн-членів УЄФА. Фінальна стадія турніру проводиться раз на 2 роки.
Історія[ред. | ред. код]
Перший чемпіонат Європи серед молодіжних команд був проведений у 1972 році, першими володарями трофея стали футболісти збірної Чехословаччини. До 1978 року віковий ценз футболістів, які мали право брати участь в чемпіонаті, становив 23 роки, після 1978 року в регламенті турніру з'явилося уточнення, яке говорить про те, що на момент проведення першого матчу відбіркового циклу чемпіонату, футболістові збірної не повинно бути понад 21 року. До проведення ж фінальних матчів турніру деяким футболістам виповнюється 22, а іноді і 23 роки.
За час проведення регламент змагальної частини турніру багаторазово змінювався. Спочатку організатори змагань віддали перевагу поєднанню кругової і «олімпійської» систем розіграшу, в групах виявлялися вісім найсильніших команд, які потім виявляли найсильнішого у двоматчевих поєдинках. При цьому фінал так само складався з ігор вдома і в гостях. Ця система розіграшу проіснувала до 1994 року, коли УЄФА ухвалила рішення про проведення фінального турніру в рамках однієї країни — господині турніру. У 1998 році з метою підвищення статусу та видовищності турніру УЄФА скоригувала форму розіграшу, збільшивши кількість учасників завершальних матчів з чотирьох до восьми. З 2000 року у фінальній стадії турніру стали проводитися матчі в рамках 2-х груп по 4 команди в кожній з подальшим виходом двох найкращих у фінал. З 1992 року молодіжні першості Європи одночасно стали відбірковими турнірами до чергового Олімпійському футбольного турніру, в тих випадках, коли цикл закінчується в рік проведення чергових Олімпійських ігор. У 2006 році УЄФА ухвалила рішення розвести по термінах змагання молодіжних збірних з «дорослою» першістю континенту, один раз змінивши інтервал між фінальними стадіями турніру з 2 до 1 року.
За час проведення турніру найбільших успіхів у ньому домоглася італійці та іспанці які по 5 разів ставали найкращими в Європі, тричі успіх святкували футболісти СРСР, по два рази трофей діставався Англії, Чехії (Чехословаччини) і Голландії.
Десятки футболістів, які брали участь у молодіжному чемпіонаті, згодом стали гравцями своїх національних збірних, і виросли в видатних футболістів. Найвідоміші з них: італійці Д. Баджо, Деметріо Альбертіні, Франческо Тольдо, Фабіо Каннаваро, Крістіан Пануччі, Алессандро Неста, Франческо Тотті, Крістіан Абб'яті, Дженнаро Гаттузо, Андреа Пірло, Альберто Джилардіно, французи Лоран Блан, Ерік Кантона, Жан-Ален Бумсонг, Сідней Гову, іспанці Гуті, Хуан Карлос Валерон, чех Мирослав Гайдушек, югослав Драган Стойкович, радянські футболісти Давид Кіпіані, Валерій Газзаєв, Андрій Канчельскіс, Ігор Шалімов, Коливанов та інші.
Переможці та призери[ред. | ред. код]
Чемпіонати U-23[ред. | ред. код]
| Рік | Місце проведення | Фінал | Півфіналісти | Кількість команд | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Переможець | Рахунок | 2 місце | ||||||||
| 1972 |  Чехословаччина | 3 - 1 2 - 2 |  СРСР | .svg){kind=small} Греція та .svg){kind=small} Болгарія | 8 (23) | |||||
| 1974 |  Угорщина | 4 - 0 2 - 3 |  НДР | СРСР та  Польща | 8 (21) | |||||
| 1976 | СРСР | 2 - 1 1 - 1 | Угорщина |  Нідерланди та .svg){kind=small} Югославія | 8 (23) | |||||
Чемпіонати U-21[ред. | ред. код]
.svg){kind=small}
Переможці та срібні медалісти[ред. | ред. код]
| Збірна | Чемпіон | 2 місце |
|---|---|---|
| Іспанія | 5 (1986, 1998, 2011, 2013, 2019) | 4 (1984, 1996, 2017, 2023) |
| Італія | 5 (1992, 1994, 1996, 2000, 2004) | 2 (1986, 2013) |
 Німеччина[a] | 3 (2009, 2017, 2021) | 4 (1978, 1980, 1982, 2019) |
| Англія | 3 (1982, 1984, 2023) | 1 (2009) |
| СРСР | 3 (1976, 1980, 1990) | – |
| Нідерланди | 2 (2006, 2007) | – |
 Сербія[b] | 1 (1978) | 3 (1990, 2004, 2007) |
 Франція | 1 (1988) | 1 (2002) |
| Чехія | 1 (2002) | 1 (2000) |
 Швеція | 1 (2015) | 1 (1992) |
 Греція | – | 2 (1988, 1998) |
 Португалія | – | 3 (1994, 2015, 2021) |
 Україна | – | 1 (2006) |
.svg){kind=small} Швейцарія | – | 1 (2011) |
- ↑ Також включає результати збірної
НДР до 1990 року - ↑ Також включає результати збірних
Югославія та Сербія та Чорногорія до 2004 року
Див. також[ред. | ред. код]
- Молодіжний чемпіонат світу з футболу
- Юнацький чемпіонат Європи з футболу (U-17)
- Юнацький чемпіонат Європи з футболу (U-19)
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||
| |||||||||||