Чемерівці
| Селище Чемерівці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Кам'янець-Подільський район | ||||
| Громада | Чемеровецька селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ: | |||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | 1450 | ||||
| Магдебурзьке право | 1450 | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 5,61 км² | ||||
| Населення | ▼ 5170 (01.01.2020) [1] | ||||
| Густота | 947,95 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 31600—607 | ||||
| Телефонний код | +380 3859 | ||||
| Географічні координати | 49°00′44″ пн. ш. 26°21′11″ сх. д. / 49.01222° пн. ш. 26.35306° сх. д.Координати: 49°00′44″ пн. ш. 26°21′11″ сх. д. / 49.01222° пн. ш. 26.35306° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 278 м | ||||
| Водойма | р. Жванчик
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Закупне | ||||
| До станції: | 15 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - залізницею: | 91 км | ||||
| - автошляхами: | 82,3 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 31600, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, смт. Чемерівці, вул. Центральна, 40 | ||||
| Голова селищної ради | Собань Олександр Володимирович | ||||
| Карта | |||||
  Чемерівці | |||||
 Чемерівці | |||||
 | |||||
|
| |||||
Чемері́вці — селище в Україні, центр Чемеровецької селищної територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Селище розташоване на річці Жванчику, на території національного природного парку «Подільські Товтри», за 15 км від залізничної станції Закупне на лінії Копичинці—Ярмолинці та за 82 км від обласного центру.
Назва[ред. | ред. код]
Існує декілька версій щодо походження назви поселення. За однією з них назву поселення одержало від трави чемериці, якої багато росте довкола. За іншою назва походить від ремісників, які шили козацькі чемерки. Вірогідною виглядає версія, що назва Чемеринці поступово трансформувалась в Чемерівці.[2]
Згідно з дослідженнями професора Костянтина Тищенка, «Чемер» древньою кельтською (валлійською) мовою означає «земляк»; подібні назви вже понад дві тисячі років зустрічаються по всій Європі, наприклад — Кемері у Латвії і навіть Кемер у Туреччині.
Відмінювання[ред. | ред. код]
Згідно зі словниками[3][4][5][6], назва селища у родовому відмінку має форму «Чемерівців», попри те, що серед краянів і в регіоні загалом є стала традиція казати «Чемеро́вець» (таку саму особливість мають Дунаївці та Ярмолинці).
Географія[ред. | ред. код]
Межує з Чортківським районом Тернопільської області. Через селище протікає річка Жванчик, неподалік від західної околиці бере початок річка Муха.
Історія[ред. | ред. код]
На території селища Чемерівці та околиць зафіксовані рештки урнових трупоспалень та поселення ранньої залізної доби. Залишки поселень давніх землеробів трипільської культури (IV-III тис. до н. е.) виявлено в урочищах «Ґуральня» та «Дубина». Археологами виявлено також слов'янські поселення черняхівської культури. Перша письмова згадка про Чемерівці датується 1565 роком (податкові списки).[2]
31 грудня 1450 року король Казимир IV надав привілей для тодішнього дідича села Чемерівці Павлу Щуковському, на те, щоб перевести це село в статус міста на магдебурзькому праві.
У люстрації 1469 року вказано, що королівські маєтності Чемерівці, Балина, Залєше і Лищовче були в управлінні Домаратка Фурмановського та Дороти і Петра Сбикловських[7].
За одною із версій, висунутою польським поетом Маврицієм Гославським, також згаданою в польських літописах та місцевих легендах, але яка не спирається на авторитетні джерела[8], близько 1518 року дочка православного приходського священика Лісовського із Чемерівців Анастасія Лісовська була взята в полон татарами й продана до гарему турецького султана Сулеймана I. Згодом вона стає його законною дружиною, відомою як Роксолана (Хюррем) хасекі-султан. Також цю версію розвивав місцевий історик[9] Михайло Кундис.
З 1565 року Чемерівці належать В. Ч. Поляновському, була церква. Пізніше Чемерівці перейшли у власність шляхтичам Вільковським гербу Побуг.
2 червня 1588 р. через село Жердя, місто Чемерівці (Чеморовіце), Сатанів проїжджав Еріх Лясота фон Стеблан.
У 1775 році маршалок барської конфедерації[джерело?] Іґнацій Потоцький з Гусятина продав Чемерівці, Бережанку, Кугаївці, Теремківці, Турківці Антонію Стреміському.
З XVI і до кінця XVIII ст. Чемерівці вже в статусі містечка належали магнату Калиновському. В 1797 році Чемерівці отримали Магдебурзьке право. Утиски польських феодалів викликали ряд селянських заворушень в краї. Прагнучи здобути долю та волю, мешканці Чемеровець та сіл піднялися проти шляхти під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр., брали активну участь у Коліївщині 1768 року, охоче браталися з опришками, йшли у ватаги Устима Кармелюка.
У XVIII-на початку XIX ст. Чемерівці переходять у володіння родини Матусевичів, пізніше власниками стають Чайковський, Парушевський, Дметрович, Прейс.
За доби Речі Посполитої містечко мало власну печатку з «називним» гербом: у картуші — напис у три рядки польською мовою: «MIASTO / CZEME / ROWCE». Прикметно, що ця печатка побутувала в діловодстві міщанської громади й пізніше (до середини ХІХ ст.), вже за часів перебування Чемерівців під владою Російської імперії[10].
Після другого поділу Польщі у 1793 році містечко Чемерівці разом з іншими районами Правобережної України увійшло до складу Росії і стало містечком Кам'янець-Подільського повіту новоутвореної Подільської губернії.
В містечку на той час числилось 166 ремісників та 265 міщан-євреїв, було 2134 власних, 174 найманих дворів та 48 лавок. Крім того функціонували винокурний завод та водяний млин.
З початком війни у 1914 році доросле населення Чемеровець було мобілізоване на риття окопів, будівництво укріплень. Багато мобілізованих громадян загинуло на фронті або повернулися каліками. У важких умовах опинилось сільське господарство. Все це викликало незадоволення народних мас. Під гаслами встановлення демократичної республіки, запровадження восьмигодинного робочого дня, припинення війни відбулися демонстрації трудящих в селах Кам'янецького повіту — Чемерівцях, Жерді, Вишнівчику, Гусятині в лютому 1917 року.
У березні-жовтні 1917 року на Чемеровеччині відбувались масові демонстрації, страйки, виступи селян, які захоплювали поміщицькі маєтки, землю.
З перемогою більшовиків у грудні 1917 року в 12 армійському корпусі починається організація та зміцнення радянської влади в Чемерівцях. У лютому 1917 року на Поділля ввійшли австро-німецькі війська.
10 липня 1919 року їх було вигнано, але на зміну їм прийшли польські інтервенти. Для чемерівчан знову повернулась панщина. Поляки вимагали повернути панську власність, гонили чемерівчан на роботу до поміщика. Проти такої політики виступали селяни.
В серпні 1919 року під натиском Російської армії поляків було вигнано, але на початку 1920 року в зв'язку з організацією третього походу Антанти знову ними було захоплено містечко. Загарбники жорстоко катували населення за несплату контрибуцій і т. ін.
Чемеровецька місцева рада утворена в 1921 році.
В червні 1922 року організували в Чемерівцях сільськогосподарське кооперативне господарство «Поступ», куди входило 10 сімей, які мали 19,4 десятин землі. Головою правління селяни обрали В. Шеремету, членами правління А. Паравійчука, Д. Матлака і комуніста М. Вовчка.
Організація колгоспів проводилася в більшості випадків насильницькими методами, що закономірно виклакало спротив населення.
У ніч на 2 вересня 1922 року поблизу Чемерівець у напрямку до кордону в сусідньому Гусятині без боїв успішно пройшло більше сотні повстанців Подільської групи під проводом полковника Якова Гальчевського. Вони майже два роки успішно боролись з більшовиками насамперед у Вінницькій області.
В червні 1923 року була створені сільськогосподарська артіль «Початок». Головою артілі став Г. Шейко, секретарем М. Янушевич, членами правління М. Недоборський, О. Севаст'янов, в артіль увійшло 33 трудівники, які об'єднали 40 десятин землі. Господарство мало 4 коней, 7 корів, 4 плуги.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 47 жителів селища[11][12].
У Чемерівцях безпідставно репресовано в 1930-1940-х роках та на початку 1950-х років позасудовими органами — 87 осіб, реабілітовано — 68 осіб[13].
9 липня 1941 року німецькі війська окупували Чемерівці та навколишні села. Звільнено радянськими військами 1-го Українського фронту 23 березня 1944 року.
Протягом 1944—1946 рр. поступово відновлюється діяльність Чемеровецької МТС.[2]
Статус смт із 1959 року.
З 1991 року в складі незалежної України.
15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських рад, Чемерівці адміністративний центр — Чемеровецької селищної громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чемеровецького району, селище увійшло до складу Кам'янець-Подільського району[14].
З 26 січня 2024 року Чемерівці стали селищем, зі законодавства виведено термін «селище міського типу», відповідно до нового закону, у селах мало б проживати від 2 тисяч до 5 тисяч людей, у селищах до 10 тисяч, у містах – понад 10 тисяч.
Населення[ред. | ред. код]
Населення 5431 мешканець (перепис 2001); 5399 мешканців (2011).[15]
Мова[ред. | ред. код]
У селищі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[16]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,96% |
| російська | 0,95% |
| інші/не визначилися | 0,09% |
Релігія[ред. | ред. код]
У селищі діють:
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці (2004, УГКЦ)
- Костел Матері Божої Ченстоховської (РКЦ)
- Церква Різдва Христового (ПЦУ)
Освіта[ред. | ред. код]
Є 2 загальноосвітні школи та ліцей, а також медичний коледж, який засновано 1963 році згідно з наказом № 227 від 11.05.1963 року по Хмельницькому обласному відділу охорони здоров'я про створення Чемеровецького медичного училища.
Підприємства[ред. | ред. код]
Пам'ятники[ред. | ред. код]
-
-
Пам'ятник Леніну до знесення. 2012 рік. -
* Місце, де стояв пам'ятник Володимиру Леніну (станом на 22.02.14; пізніше створений меморіал Небесній Сотні) -
* Пам'ятник Героям Небесної Сотні на місці, де стояв пам'ятник Володимиру Леніну. -
* Танк ІС-3
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Яновер Давид Захарович (1905-1972) — український організатор кіновиробництва.
- П. Г. Поплавський — один з відважної четвірки, яка 49 діб дрейфувала на баржі[ru] в Тихому океані
- Павел Мажец — дідич, кам'янецький підстолій наприкінці 15 ст.[17]
- Дубицький Сергій Олександрович — відомий лікар і науковий діяч.
- Свідер Полікарп — кандидат історичних наук, науковець.
- Кундис Михайло Васильович — історик-музейник, директор Чемеровецького історичного музею.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Костел Матері Божої Ченстоховської -
Церква Різдва Христового (ПЦУ) -
Каплиця ПЦУ -
Чемеровецький медичний коледж -
Скульптура "медсестрі Маші" біля коледжу -
Торговельний центр у вигляді "Біг-Бена"
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 30 березня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Голоскевич Григорій. Правописний словник [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.] (за нормами УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ Всеукраїнської Академії Наук, Харків, 1929 р.)
- ↑ Великий універсальний словник української мови. — Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС. 2010. — 66 с. — ISBN 978-611-030-158-9.
- ↑ https://uk.worldwidedictionary.org/чемерівці [Архівовано 19 червня 2016 у Wayback Machine.] https://r2u.org.ua/vesum/?w=Чемерівці
- ↑ Український лінгвістичний портал. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 30 березня 2020.
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 54 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Галенко О. І. Роксолана [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — Т. 9 (Прил-С). — К.: Наукова думка, 2012. — С. 272—274. — С. 272.
- ↑ Чемеровецька районна державна адміністрація - вшанування пам'яті Михайла Кундиса. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ Державний архів Хмельницької області. - Ф. 132. - Оп. 1. - Спр. 324. - Арк. 46.
- ↑ Чемерівці. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Список жертв Голодомору, Хмельницька область
- ↑ Національний банк репресованих
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2011.
- ↑ E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998.— 243 s.— S. 102. ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Проти червоних окупантів. — Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — 360 с.
- Czemerowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 792. (пол.).— S. 792. (пол.)
- Czemerowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 360. (пол.).— S. 360. (пол.)
- Історія селища міського типу Чемерівці [Архівовано 16 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка[недоступне посилання з червня 2019]
- Хто є хто
- Чемеровецька селищна рада [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| ||||||||
| ||||||||
|
