Чапля єгипетська
| Чапля єгипетська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Розведення дорослого підвиду | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Bubulcus ibis (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
 Ареал виду Гніздування зимування Осіле проживання | ||||||||||||||||
| B. i. ibis (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Ardea ibis Linnaeus, 1758 Ardeola ibis | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Ча́пля єги́петська[2] (Bubulcus ibis) — вид птахів родини чаплевих.
Опис[ред. | ред. код]
Маса тіла 250—350 г, довжина тіла 48-53 см, розмах крил 90-96 см. Єгипетська чапля має у загальному біле забарвлення, але верхні частини голови, спини і зоба у неї винно-вохристі, вкриті видовженим розсученим пір'ям, яке до осені випадає. У дорослого птаха в шлюбному вбранні на верхній частині голови, спині та волі жовтогарячі плями; решта оперення біла; дзьоб, ноги і райдужна оболонка ока червоні; у позашлюбному вбранні верх голови, воло та пляма на спині світло-жовті або все оперення біле; дзьоб жовтуватий; ноги бурі; райдужна оболонка ока жовта. Молодий птах подібний до дорослого у позашлюбному вбранні.[3]
Поширення та ареал[ред. | ред. код]
Єгипетська чапля живе на всіх континентах крім Антарктиди (за винятком окремих зальотів[4]).
Живе на водоймах степової зони.
Широко поширений вид: населяє країни північно-східної, тропічної і субтропічної Африки, Малу, Передню і Південно-Східну Азію, Індію, Південну Японію, США і південь Канади (5, 6). З середини XIX ст. спостерігається інтенсивне розширення ареалу з тропічних і субтропічних зон на північ і схід.
У Європі гніздиться на півдні Іспанії, у французькому заповіднику Камарг у дельті річки Рона, де досить рідкісна. В Азії зустрічається на Південному Сході та на Аравійському півострові.
До останнього часу цей птах належав Старому Світу, тобто східній півкулі. Населяє Південну Азію, гніздиться на півдні Японії, на Філіппінських і Великих Зондських островах. В Африці поширена від Сенегалу до східних берегів материка і звідси на південь до самих південних частин Африки. Гніздиться і на Мадагаскарі. У недавні роки єгипетська чапля з'явилася в північних частинах Південної Америки, вкоренилася там і тепер поширюється з цього материка, через Центральну Америку та Антильські острови вона проникла також до Північної, де відома тепер до Великих озер (Мічиган) і Ньюфаундленду. Перша зустріч з цим птахом в Південній Америці (Британська Гвіана) датується 1911 і 1912 роками. Бурхливе розселення її почалося в 30-х роках. Вона розселяється також у Північній та Північно-Східній Австралії.
Поява єгипетської чаплі на цьому материку зобов'язана, мабуть, випуску близько 1933 року в околицях Кімберлі 18 птахів, привезених з Калькутти. У Південній Америці ці птахи з'явилися, ймовірно, випадково. Як всі чаплі, цей птах любить болотисті місцевості, але при цьому вона досить звичайна в культурному ландшафті, де постійно тримається серед домашньої худоби. Її нерідко можна побачити на спині корови, буйвола, а поза культурного ландшафту ця чапля йде слід за дикими копитними і без побоювання сідає на спину носорога, а інколи й на спину слона.
В Україні рідкісний залітний вид Криму, пониззя Дніпра, Дунаю та решти півдня країни.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Єгипетська чапля менше інших чапель прив'язана до води і може зустрічатися відносно далеко від водойм. Вона живе в степах, на луках, рисових полях. Зрідка цей птах зустрічається і в містах (в основному африканських), навіть у таких великих, як Каїр. Часто єгипетських чапель можна зустріти біля стад диких і домашніх копитних, на спинах яких вона збирає комах. Чисельність єгипетської чаплі в Африці росте синхронно зі зростанням скотарства і оранки земель. Єгипетська чапля дуже полохлива та обережна. Злітаючи зі спин диких або домашніх копитних, помітивши небезпеку, вона, тим самим дає тривожний сигнал про небезпеку самим копитним.
Живлення[ред. | ред. код]
Живиться єгипетська чапля головним чином великими комахами, зокрема кониками, яких сполохала худоба, що пасеться. Їсть вона і водних мешканців, але в невеликій кількості. Вона поїдає також комах і кліщів, яких вибирає з вовни та шкури тварин. Таким чином, співдружність птахів і ссавців виявляється, мабуть, взаємно корисною. Їсть також дрібну рибу, земноводних, плазунів, деяких гризунів і пташенят, інших птахів.
Розмноження[ред. | ред. код]
Статева зрілість настає в 2 роки. Як правило, гніздиться в змішаних колоніях з іншими видами голінастих, великими і малими бакланами. У кладці буває від 1 до 6 яєць. У південних районах проживання за один рік єгипетської чаплі вдається вивести 2 і навіть три виводка пташенят. Смертність пташенят відносно невелика, тому що батьки активно захищають гніздо від хижаків, а також від інших членів колонії.
Поширення[ред. | ред. код]
Гніздиться на озерах, в заплавах і дельтах річок, де є зарості середньовікових верби або тополі, оповиті колючими та іншими ліанами. Нерідко поселяється поблизу мілководних водойм — в гаях широколистяних порід (дуб). Колонії, від кількох пар до кількох сотень пар, розташовуються спільно з іншими чаплями, бакланами і граками. Іноді утворюють самостійні поселення.
Лімітуючі фактори[ред. | ред. код]
В умовах існування на межі ареалу чисельність і поширення виду лімітуються обмеженістю придатних місць існування і кліматичними умовами.
Охорона[ред. | ред. код]
Чапля єгипетська перебуває під охороною Бернської конвенції та конвенції CITES. Для охорони виду необхідна відмова від використання хімікатів в сільському господарстві та боротьба з браконьєрством. Доцільно заборонити рубки лісу в місцях гніздування. Полювання заборонено.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://zoo-eco.zooclub.ru [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Cattle Egret [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.] — The Atlas of Southern African Birds
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2008). Bubulcus ibis. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 05 November 2008. Database entry includes justification for why this species is of least concern
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- ↑ Bubulcus ibis (Cattle Egret). Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 26 травня 2011.
| ||||||||
