Цісарський і королівський піхотний полк ерцгерцога Людвіга Сальватора № 58

Цісарський і королівський піхотний полк ерцгерцога Людвіга Сальватора № 58
k.u.k. Infanterieregiment Erzherzog Ludwig Salvator Nr. 58
Станиславів (місце дислокації полку) на початку ХХ ст.
На службі	1763—1918
Країна	Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Належність	30 ПД., XI АК.
Тип	піхота спільного війська
Гарнізон/Штаб	Станиславів, Заліщики, Перемишль
Прізвиська	валонці
Полковий колір[1]
Війни/битви	Австро-прусська війна Перша світова війна
Медіафайли на Вікісховищі

Цісарський і королівський піхотний полк ерцгерцога Людвіга Сальватора № 58  — (нім. k.u.k. Infanterieregiment Erzherzog Ludwig Salvator Nr. 58) — німецький піхотний полк спільного війська збройних сил Австро-Угорщини. Округ поповнення полку — Станиславів (70 % особового складу — українці, 25 % — поляки, 5 % — представнпики інших етносів). Полкова мова — українська. Полкове свято відзначалось 27 червня, на честь перемоги в битві при Траутенау під час Австрійсько-прусської війни 1866 р. у 1757 р.^[2]

Історія підрозділу[ред. | ред. код]

Полк був створений у 1763 р., в результаті взяття на імперську службу французького полку. Через це вояки полку мали прізвисько «валонці», яке відображено на полковому значку на головний убір^[2].

У 1866 р. брав участь у Австрійсько-прусській війні.

Протягом Першої світової війни, у 1914—1918 рр. у бойових діях на Російському та Італійському фронтах. У 1918 р. входив до складу групи австро-німецьких військ в Україні, діяв на Півдні України (Одещина, Херсонщина)^[3].

Шефи[ред. | ред. код]

Протягом 1830—1918 рр. шефами полку були представники правлячого сімейства Габсбургів^[2] :

1830—1867 — Ерцгерцог Стефан Франц Віктор;

1867—1918 — Ерцгерцог  Людвіг Сальватор;

• 
  Ерцгерцог Стефан Франц Віктор(1817-1867).
• 
  Ерцгерцог Людвіг Сальватор (1847-1915).

Командири[ред. | ред. код]

• 1908 — оберст Ернст Маттанович;
• 1908—1912 — оберст Мічеслав фон Залеський;
• 1913 — оберст Вінченц Кун;
• 1914 — оберст Йоган Коншег^[4]

Однострій[ред. | ред. код]

Перед Великою війною полк мав стандартний однострій німецьких полків піхоти спільного війська Австро-Угорщини. Полковим кольором був чорний. Прикладним металом — білий^[4]. Відомі два різновиди полкових відзнак на головний убір: загальнополкова й 4-го батальйону^[3].

• 
  Полковий кітель однорічного добровольця в званні капрала.

Дислокація[ред. | ред. код]

У 1892 р. полковий штаб разом з батальйонами № 2, 3, 4 були виведені із Станиславова й передислоковані до Перемишля (1-й батальйон лишився в Станиславові).  У 1908 р. штаб і 3-й батальйон повернулись до Станиславова, 2-й батальйон передислокований до Заліщиків, 4-й — до Будви. У 1910—1911 рр. цей батальйон розквартирують в Прчань'ї, а потім, до 1914 р. у Фочі.^[2].

Особистості[ред. | ред. код]

Серед решти персоналій в полку проходили службу такі відомі особистості:

Антін Кравс (1871—1945) — генерал-чотар УГА.

Любомир Огновський (1891—1955) — учасник Визвольних змагань, сотник УГА, комендант жандермерії 3-го корпусу УГА;

Богуслав Шашкевич (з роду "Будителя" Маркіяна Шпшкевича; 1888-1936)- опісля учасник Визвольних змагань і отаман ГА (командант бригад); 1909 р. служив в полку як фенріх;

Станіслав Францішек Сосабовський (1892—1967) — бригадний генерал Війська Польського (Польський уряд у вигнанні), у складі військ антигітлерівської коаліції командував польськими силами під час Голландської опреації.^[5].

Джерела[ред. | ред. код]