Цівчинська Алла Аполлонівна
| Цівчинська Алла Аполлонівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася | 14 (27) травня 1912 Олександрія | |||
| Померла | 1997 | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Alma mater | Київський університет | |||
| Мова творів | українська російська | |||
| | ||||
Цівчинська Алла Аполлонівна (14 (27) травня 1912, Олександрія, Херсонська губернія — 1997) — українська письменниця.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 27 (за старим стилем 14) травня 1912 року в Олександрії Херсонської губернії. Рано втратила батька[1].
Навчалася в Олександрійській агрономічній школі[2]. Потім в Одеському інституті профосвіти (1930—1933), та Київському держуніверситеті (1933—1934), де познайомилася із Миколою Зеровим.
Учителювала. У роки війни була забрана як остарбайтерка до Німеччини. У 1950 році прибула до Австралії, у 1959 році — до США.
У 1965—1977 роках працювала коректором у газеті «Новое русское слово». Власним коштом видала повість про Миколу Зерова «Незабутнє, немеркнуче…».
Померла в 1997 році.
Родина[ред. | ред. код]
Батько — Аполлон Іванович Цівчинський (помер 1919 р. від холери[2]) — нотаріус в Олександрії. У 1886 р. був одним із засновників Міської громадської бібліотеки та членом її першої дирекції.[3] Був заповзятим театралом. На початку 1890-х років придбав сарай для засипки зерна, який до того виконував функцію міського приміщення для театральних вистав, зніс його, і на тому місці звів нову будівлю театру. З того часу місто відвідували кращі мандрівні театральні трупи.[4]
Мати — Олена (в дівоцтві Бачинська, померла бл. 2 серпня 1971 в США[5]).
Дід по матері — народний учитель в Олександрії Опанас Васильович Бачинський (помер 1934 р.), що майже 50 років віддав навчанню олександрійських дітей, завідувач першого міського приходського училища[6]. Бабуся — Улита Павлівна (померла 1917 р.).
Дядько по матері Михайло Бачинський в молодості товаришував з Миколою Зеровим[1]. Другий дядько — Костянтин, закінчив Київський університет, вчителював (помер 1919 р. в Одесі).[2]
Творчість[ред. | ред. код]
Автор повістей «Незабутнє, немеркнуче…» (1962), «Сніжинки в хуртовині» (1979), «Край дороги» (1983), «Зоя — життя» (б. р.).
Окремі видання[ред. | ред. код]
- Цівчинська А. Зоя — життя. Повість-хроніка. — Нью-Йорк, 1987. — 58 с.
- Цівчинська А. Незабутнє, немеркнуче… Повість-спогади про Миколу Зерова. — Нью-Йорк, 1962. −64 с.
- Цивчинская А. Незабвенное, немеркнущее… Повесть-воспоминания о Николае Зерове. — Нью-Йорк, 1963. — 79 с.
- Цівчинська А. Сніжинки в хуртовині. Повість. — Нью-Йорк, 1979 — 67 с.
Література[ред. | ред. код]
- Білокінь С. «Надто далеко Ви заїхали…» // Родинне вогнище Зерових. — К.: Гелікон, 2004. — С.58-68.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б «Приватний Зеров» Наталя Котенко. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ а б в «Поневіряння по світах — Алла Цівчинська» Надія Жахалова. 17.07.2016
- ↑ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ГРОМАДСЬКА БІБЛІОТЕКА (історична довідка). Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ «ПЕРШИМ ІМ'Я КРОПИВНИЦЬКОГО ПРИСВОЇЛИ ТЕАТРУ З МІСТА ОЛЕКСАНДРІЯ». Володимир Поліщук. «Сто років тому. Книга публікацій». — Кропивницький:, 2017 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ База данных «Участники Белого движения в России». Ц. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2019.
- ↑ «Де жили відомі олександрійці? – вулиці міста (третя частина) До Дня міста Олександрії». Надія Жахалова
