Цу-сін-ген

Цу-сін-ген Запит на зображення
Назви	Цу сін ген; тсу шин ген
Спеціалізація	Удари руками і ногами, кидки, боротьба в партері
Контакт	Справжній дотик (повний контакт)
Заснування	XX століття
Засновники	Соке Девід Чарльз Кук, Дэйв Йонкерс, Марк Хоус
Стиль	Комплексне бойове мистецтво
Попередники	Карате, кікбоксинг, дзюдзюцу
Олімпіада	Не включений
Сайт	Міжнародна асоціація цу-сін-ген

Цу-сін-ген (яп. 通身眼, дослівно «бачити очима тіла») — це комплексне бойове мистецтво. Технічна основа мистецтва — це ударна техніка (удари руками і ногами) та техніка боротьби (звалювання, кидки і боротьба в партері).

Ідея створення комплексної системи цу-сін-ген належить шведському майстру бойових мистецтв Соке Девіду Чарльзу Куку (9 дан з цу-сін-ген). У літньому таборі Асіхара-карате в 1995 році, в Нідерландах, після демонстрації деяких кидків і захоплень, за порадою свого друга шихана Дейва Йонкерса, у Соке Кука з'явилася ідея створення та розробки нової всебічної комплексної системи підготовки спортсменів, в основу якої увійшла б не тільки ударна техніка, а й техніка боротьби і різних больових прийомів. Вже через рік в наступному літньому таборі Соке зумів представити першу версію нової програми підготовки та атестації, яка отримала назву «Всебічна система бою цу-сін-ген».

Назва системи цу-сін-ген, в перекладі буквально означає «бачити очима тіла». Все тіло повинне бачити те, що не може бути відмічено очима, і чути те, що не можна почути вухами. Техніка цу-сін-ген розвиває істинне розуміння, шосте почуття. На прикладі боротьби це означає, що боєць повинен вчитися інстинктивно, на рівні рефлексів, «читати» супротивника.

У числі головних символів школи цу-сін-ген — зображення бога вікінгів Тюра, сина Тора, одного з верховних божеств скандинавської міфології. За легендою Тюр втратив руку, і боги вирішили, що йому, що втратив божественну досконалість, вже не місце серед них, але прості люди продовжували шанувати його як бога справедливості. Якщо порівнювати Тюра з його батьком, Тором, то як воїн він тяжів не до прояву руйнівної божественної сили, а до винахідливості, стратегії і тактики. Тюр завжди боровся сам, ніколи не ховався за чужі спини — ці якості повинен виховувати в собі боєць цу-сін-ген. Ім'я для школи цу-сін-ген також було обрано не випадково. У 1995 році один з майстрів організації та активний помічник Кука, шотландець Марк Хоус, подарував йому старе писання — «Дзен і мистецтво каліграфії», написане в 1690 році Банкеєм Єйтаку (1622—1693). Саме там Соке і побачив три ієрогліфа, які образно пояснювали ідею роботи всіх частин тіла в цу-сін-ген. На цій назві Девід Кук і зупинив свій вибір. Важливим етапом при створенні системи стало знайомство Соке Кука з такими майстрами як Омар Буше з Стокгольма і Ерік Паулсон з Лас-Вегаса.

В сучасному вигляді програма навчання та підготовки бійців цу-сін-ген включає техніку виконання ударів, боротьбу в партері, і широкий арсенал звалювань і кидків, що суттєво відрізняє єдинобоство від його основи — Асіхара-карате. Технічний арсенал мистецтва на 70% складається з дій в стійці і на 30% — з дій в партері. Під час поєдинків використовуються захисні рукавички з відкритими пальцями (для зручності у проведенні захоплень).

У березні 2001 року Девід Кук зареєстрував Міжнародну асоціацію цу-сін-ген, в тому ж році він вийшов зі складу Асоціації Будо Кайкан.

Посилання[ред. | ред. код]

• Міжнародна асоціація цу-сін-ген (англ.)