Церква Святої Марії (Любек)
| Церква Святої Марії | |
| Дата створення / заснування | 13 століття |
|---|---|
 | |
 | |
| Названо на честь | Діва Марія |
| Країна | .svg){kind=small} Німеччина[1] |
| Адміністративна одиниця | Lübeck's Old Cityd |
| Дієцезія | Evangelical Lutheran Church in Northern Germanyd |
| Християнський літургічний обряд | Evangelical Lutheran Church in Northern Germanyd |
| Присвячено | Діва Марія |
| З матеріалу | цегла |
| Оператор | North Elbian Evangelical Lutheran Churchd |
| Архітектурний стиль | Цегляна готика |
| Час/дата припинення існування | 29 березня 1942 |
| Статус спадщини | пам’ятка архітектури |
 | |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Церква Святої Марії у Вікісховищі | |
Координати: 53°52′03″ пн. ш. 10°41′06″ сх. д. / 53.867700000027774365° пн. ш. 10.685000000027779166° сх. д.
Церква святої Марії в Любеку (Марієнкірхе, нім. Lübecker Marienkirche) — найвідоміший храм міста Любека, символ влади і добробуту ганзейського міста та головна окраса любекського «Староградського острова» (нім. Altstadtinsel). Марієнкірхе разом з усім старим містом Любека є об'єктом Світової культурної спадщини ЮНЕСКО (з 1987 року).
Любекська Марієнкірхе була споруджена в 1250—1350 роках[2]. Ця церква зіграла величезну роль у розвитку місцевої архітектури. Її називають «матір'ю північно-німецької цегляної готики», адже вона послужила взірцем для 70 храмів у цьому стилі в балтійському регіоні[3]. Склепіння любекської Марієнкірхе є найвищими в світі для цегляних церков і становить 38,5 м.
Історія спорудження[ред. | ред. код]
На місці Марієнкірхе раніше стояла дерев'яна церква часів першої німецької колонізації, а після повторного заснування міста в 1156 році з'явилася романська цегляна церква, яка до початку XIII ст. як за своїми розмірами, так і за репрезентативністю перестала відповідати вимогам незалежного та процвітаючого купецтва. Романські скульптури з цієї романської церкви нині демонструються в любекському монастирі Святої Анни.
Зразком для нової тринефної базиліки в Любеку послужили готичні собори Франції та Фландрії, побудовані з природного каменю. Марієнкірхе є одним із найяскравіших прикладів сакральної споруди в стилі цегляної готики і послужила прикладом для наслідування для багатьох церков в Балтійському регіоні (наприклад, церков Святого Миколая в Штральзунді та Вісмарі).
До 1310 року зі сходу від південної вежі була прибудована «Писарська каплиця»". Вона поєднувала в собі функції притвора й капели та була прикрашена порталом, Ця капела служила другим головним входом в церкву з боку Ринкової площі Любека. Імовірно вона була присвячена Св. Анні і свою сучасну назву отримала після Реформації, коли в неї в'їхали писарі. Капела з зірчастим склепінням (12 м х 8 м х 12 м) вважається шедевром високої готики. Її часто порівнюють зі зразками англійської Соборної готики і капітульним залом замку Марієнбург Тевтонського ордена в Мальборку. Нині в Писарській капелі проходять парафіяльні служби в зимовий період (з січня по березень).
1390 року в південно-східній частині деамбулаторія міська влада спорудила власну капелу — «Бургомістерську», яка вирізняється зовні поєднанням в кладці глазурованої та неглазурованої цегли. Тут проходили церемонії вступу на посаду обраних членів міської ради. На верхньому поверсі капели зберігалися особливо важливі цінності міста: міські привілеї, грамоти, договори та інші документи міської ради. Ця частина церкви і досі знаходиться у власності міста.
Всього Церква святої Марії налічує дев'ять великих бічних капел і десять малих похоронних капел, названих за прізвищами членів любекської міської ради.
Руйнування й відбудова[ред. | ред. код]
У ніч на вербну неділю з 28 на 29 березня 1942 року любекська Марієнкірхе, як і любекський собор та церква Святого Петра, практично повністю вигоріла під час повітряного нальоту на Любек, в якого було зруйновано п'яту частину історичного центру міста. Пожежа знищила знаменитий «Орган танцю смерті», на якому грали Дітріх Букстехуде і з великою імовірністю Йоганн Себастьян Бах.
ПІд час пожежі були знищені «Григоріанська меса» Бернта Нотке, монументальний «Танець смерті» (роботи Бернта Нотке, в 1701 р. замінений копією), різьба леттнера, «Вівтар трійці» Якоба ван Утрехта (раніше приписуваний Бернарту ван Орлею), та «Вхід Христа в Єрусалим» Фрідріха Овербека. Дзвони, які під час пожежі впали й розбилися, були залишені як згадка про ці трагічні події, їхні уламки можна побачити у Поминальній капелі в південній вежі церкви.
Ще до закінчення війни над Марієнкірхе було споруджено тимчасовий дах. Відновлення церкви почалося 1947 року й тривало протягом 12 років. 1951 року під відновленим дахом церкви пройшло святкування 700-річного ювілею церкви. З цієї нагоди від федерального канцлера Конрада Аденауера церква отримала в подарунок новий головний дзвін, а також було освячено Поминальну капелу в південній вежі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ Klaus Jan Philiipp: Das Reclam Buch der Architektur. Philipp Reclam jun., Stuttgart, ISBN 978-3-15-010543-6, S. 121.
- ↑ Entlang der Europäischen Route der Backsteingotik. 4. Auflage. 2014, S. 30/31.
Література[ред. | ред. код]
- Hans Joachim Kunst: Die Marienkirche in Lübeck: Die Präsenz bischöflicher Architekturformen in der Bürgerkirche (= Werners Kunstgeschichte. 2). Wernersche Verlagsgesellschaft, Worms 1986, ISBN 3-88462-502-0.
- Günter Grass: Die Rättin. (= Werkausgabe. Band 11). Steidl Verlag, Göttingen 1997, ISBN 3-88243-492-9.
- Günther Grundmann: Lübeck. In: Deutsche Kunst und Denkmalpflege. Jahrgang 1955. Deutscher Kunstverlag München/ Berlin 1955, S. 81–98.
Посилання[ред. | ред. код]
 | У Вікіджерелах є |
- Бібліографія. Marienkirche in Lübeck // Німецька національна бібліотека
- Офіційна сторінка [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.]
|
