Церква святих Павла та Петра (Єреван)
| Церква Святих Павла та Петра | |
|---|---|
| Սուրբ Պողոս-Պետրոս եկեղեցի | |
 | |
| 40°10′54″ пн. ш. 44°31′02″ сх. д. / 40.18174400002777702° пн. ш. 44.517383000027777484° сх. д.Координати: 40°10′54″ пн. ш. 44°31′02″ сх. д. / 40.18174400002777702° пн. ш. 44.517383000027777484° сх. д. | |
| Тип споруди | церква і втрачена спорудаd |
| Розташування | Вірменія, Єреван |
| Початок будівництва | V-VI ст |
| Зруйновано | 1931 |
| Стиль | вірменська архітектура |
| Належність | Вірменська апостольська церква |
| Оригінальна назва | вірм. Սուրբ Պողոս-Պետրոս եկեղեցի |
| Епонім | День апостолів Петра і Павла |
  Церква святих Павла та Петра (Єреван) (Вірменія) | |
 | |
 Церква святих Павла та Петра у Вікісховищі | |
Церква Святого Павла і Петра (вірм. Սուրբ Պողոս-Պետրոս եկեղեցի, Сурб Погос-Петрос) — зруйнована вщент вірменська церква, що стояла в єреванському кварталі Шаар.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Церква Сурб Погос-Петрос була заснована в V-VI століттях та була однією з найдавніших церков Єревана. В 1679 році сильний землетрус зруйнував церкву, залишивши самі лише стіни, проте наприкінці XVII століття її відновили. Згідно з рішенням радянської влади церква була знесена в 1931 році, а на її місці був побудований кінотеатр «Москва».
Архітектура[ред. | ред. код]
Церква Святих Павла і Петра мала сувору архітектуру і належала до типу безкупольних базилік. На східній стороні храму розташовано велику молитовну залу, де був головний вівтар. Стіни, розташовані поруч з головним вівтарем, були розмальовані фресками, виконаними в різний час. Туди можна було зайти з західної, північної і південної сторін. У 1931 році, коли церкву збиралися знести, вдалося врятувати фрески, які тепер зберігаються в різних музеях.
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ереван, церковь Св. Архів оригіналу за 15 серпня 2009. Процитовано 6 липня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Karo Ghafadaryan, Երևանի միջնադարյան հուշարձանները, վիմական արձանագրությունները (Monuments and lapidary inscriptions of Medieval Yerevan), 1975, Yerevan
- Yervand Shahaziz, Հին Երեվանը (Old Yerevan), Mughni Publishing, 2003, Yerevan
| |||||||||||||||||||||||