Хафса Султан

Хафса́-султа́н (тур. Ayşe Hafsa Valide Sultan, 1478/1479 — †19 березня 1534) — наложниця Селіма I Грізного і мати султана Сулеймана І Пишного. Перша валіде-султан (1520-1534 роки) в Османській імперії.

Хафса Султан
тур. Devletlu İsmetlu Ayşe Hafsa Valide Sultan Aliyyetü'ş-Şân Hazretleri
Бюст Айше Хафси-султан в Манісі, Туреччина
Народилася 1478/1479
невідомо
Померла 19 березня 1534(1534-03-19)
Стамбул, Османська імперія
Поховання Стамбул
Країна Османська імперія
Діяльність політична діячка
Посада Валіде-султан[1][2][3][4]
Попередник (?)[5]
Наступник Нурбану Султан
Конфесія іслам
Рід Османи
Батько невідомо
У шлюбі з Селім I Грізний
Діти син: Сулейман I Пишний
доньки: Хатідже-султан, Бейхан-султан, Фатма-султан

Походження, ім'я та титулування[ред. | ред. код]

В історичних документах та дослідженнях мати султана Сулеймана I називають іменами Хафса[6][5][7][8][9], Хафізе[6], Айше Хафса[3][6][4] та Айше[9][6]. Деякі джерела вважали матір'ю Сулеймана I дочку кримського хана Менглі I Герая, що носила ім'я Айше[10][11], проте вона не могла бути матір'ю султана, тому що вийшла заміж за Селіма I тільки в 1511[12], тоді як Сулейман народився в 1494 році[13]. Ймовірно, через неправильну думку про те, що Айше була матір'ю Сулеймана I, і виникла плутанина з іменами[10].

Документальних підтверджень тому, що матір'ю Сулеймана I була кримчанка, немає; деякі джерела називають матір'ю Сулеймана I представницю династії правителів Дулкадирогуллари, проте цьому також немає жодних доказів[14][15]. Найімовірніше Хафса-султан була європейкою[14], туркенею чи черкескою. Батьком Хафси Олдерсон і Сакаоглу називають якогось Абдюлмуїна[14][16], проте це ім'я (або імена Абдюлхай, Абдуррахман та інші похідні від Абдулли) записували в гаремних книгах як ім'я батька для всіх наложниць[17] при прийнятті ними ісламу[14].

До введення титулу валіде матері султанів носили титул хатун і хоча численні джерела називають мати Сулеймана Хафса-султан, найімовірніше, за життя її називали Хафса-хатун. Недждет Сакаоглу пише, що Хафса стала останньою матір'ю султана, що носила титул хатун[14], а Керолайн Фінкель зазначає, що першою жінкою, що носила титул валіде-султан офіційно, стала Нурбану-султан, мати султана Мурада III[18].

Валіде-султан[ред. | ред. код]

У 1520 році, зі сходженням на престол сина, отримала титул валіде-султан (тур. мати султана), вперше в Османській імперії. Була найзначущою і найвпливовішою фігурою не тільки в палаці, а й за його межами. Нерідко втручалася в державну політику. Мала свій дохід і самостійно ним розпоряджалася, часто допомагала бідним.

Смерть[ред. | ред. код]

Померла 19 березня 1534 року в Стамбулі, у віці 54 років. Похована поряд з чоловіком в мавзолеї-мечеті Явуз Селім у районі Фатіх, у Стамбулі.

У 1884 році мавзолей сильно зруйнував землетрус, відновні роботи почалися в першому десятилітті XX століття.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • У Манісі, в Туреччині, на честь Хафси Султан встановлене погруддя.
  • З ім'ям Хафси пов'язаний один із фестивалів Маніси — «Месір Маджуну»[tr]. За народною легендою, одного разу, коли валіде-султан захворіла, лікарі приготували для неї мазь із суміші різних приправ і назвали її «Месір». Мати султана одужала і наказала подарувати мазь усім хворим городянам. Відтоді, на згадку про цю подію, у Манісі проводять фестиваль «Месір Маджуну» — біля мечеті Мурадіє, побудованої за проектом архітектора Сінана. З паперті мечеті роздають мазь всім бажаючим, а на вулицях міста влаштовують костюмовану ходу. Флакони з маззю, яка, як вважається, зцілює всі хвороби, продають в ці дні по всьому місту.
  • 19 березня, день смерті валіде, досі поминають в Туреччині як день однієї з найулюбленіших і найшанованіших народом жінок.
Погруддя Хафси Султан у Манісі
2007
Мечеть Явуз Селім, де похована Хафса Султан
2016
Селім I Грізний, чоловік Хафси Султан
невідомий автор, 1550
Сулейман I Пишний, син Хафси Султан
невідомий автор, 1530

Діти[ред. | ред. код]

Сини:

Доньки:

У кіно[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Фінкель Керолайн. Історія Османської імперії: Видіння Османа. — М. : АСТ; Астрель, 2012. — 829 с. — (Всесвітня історія) — ISBN 978-5-17-043651-4.
  • Alderson Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty. — Oxf. : Clarendon Press, 1956.
  • Uluçay, M. Çağatay. Padişahların Kadınları ve Kızları. — Is. : Ötüken, 2011. — ISBN 978-975-437-840-5.
  • Bayat Ali Haydar. Hafsa Sultan // Islam Ansiklopedisi. — Is. : İslâm Araştırmaları Merkezi, 1997. — Vol. 15.
  • Peirce Leslie P. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. — Oxf.: Oxford University Press, 1993. — 374 p. — ISBN 01-950-8677-5. — ISBN 978-0-195-08677-5.
  • Bahadıroğlu Yavuz. Resimli Osmanlı tarihi. — An.: Nesil yayınları, 2007. — 541 S. — ISBN 975-269-299-0. — ISBN 978-9-752-69299-2.
  • Sakaoğlu Necdet. Bu mülkün kadın sultanları. — An. : ALFA/Tarih, 2015. — С. 199—201. — ISBN 978-605-171-079-2.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Alderson, 1956, с. 83 (прим.).
  2. Alderson, 1956, table XXX.
  3. а б Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 7.
  4. а б Akyıldız, 2012, с. 494.
  5. а б Alderson, 1956, с. 83.
  6. а б в г Sakaoğlu, 2015, с. 199.
  7. Bahadıroğlu, 2007, с. 186.
  8. Peirce, 1993, с. 52.
  9. а б Bayat, 1997, с. 122.
  10. а б Sakaoğlu, 2015, с. 201.
  11. Alderson та 1956, table XXVIII.
  12. Alderson та 1956, table XXIX (note 1).
  13. Alderson, 1956, table XXX.
  14. а б в г д Sakaoğlu, 2015, s. 199.
  15. Bayat, 1997, s. 122.
  16. Alderson, 1956, table XXIX.
  17. Uluçay, 2011, s. 54.
  18. Фінкель, 2012, с. 231.