Хассан Пірнія

Хассан Пірнія
перс. حسن پیرنیا
Прапор
Прапор
16-й Прем'єр-міністр Ірану
14 березня — 1 травня 1915 року
Попередник: Мустафі аль-Мамалек
Наступник: Абдул Маджід Мірза
Прапор
Прапор
27-й Прем'єр-міністр Ірану
3 липня — 27 жовтня 1920 року
Попередник: Воссуг ад-Даулі
Наступник: Фатулла Хан Акбар
Прапор
Прапор
31-й Прем'єр-міністр Ірану
21 січня — 22 червня 1922 року
Попередник: Ахмад Кавам
Наступник: Ахмад Кавам
Прапор
Прапор
34-й Прем'єр-міністр Ірану
15 червня — 26 жовтня 1923 року
Попередник: Мустафі аль-Мамалек
Наступник: Реза Шах Пахлаві
 
Народження: 1872
Тебриз, Іран
Смерть: 1935[1]
Тегеран, Іран
Країна: Іран
Партія: Constitutionalist Party of Irand

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Хасан Пірнія (перс. حسن پیرنیا‎; 18721935) — перський державний та політичний діяч, чотири рази обіймав посаду прем'єр-міністра країни[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Був старшим сином Мірзи Насралли Хана, який очолював уряд за часів правління Мозаффара ед-Дін-шаха. Середню освіту здобув у Російській імперії, потім там же вивчав право.

1902 року отримав пост посла Персії в Росії. Повернувшись на батьківщину, підтримав конституційну революцію. Також він брав участь у підготовці конституції 1906 року, основні закони кількох європейських держав перською[3][4][5].

Обіймав посаду прем'єр-міністра у 1915, 1920, 1922 та 1923 роках. У червні 1922 року Хасан Пірнія був змушений подати у відставку з посту глави уряду через суперечки з керівництвом країни щодо розміру оборонного бюджету. Востаннє Пірнія був змушений піти з посади прем'єр-міністра у жовтні 1923 року через внутрішню нестабільність в Ірані, а також через серйозний конфлікт з міністром оборони.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1056116943 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Worldstatesmen.org. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 10 квітня 2018.
  3. Cyrus Ghani: Iran and the rise of Reza Shah. I.B.Tauris, 2000, стор. 251
  4. Cyrus Ghani: Iran and the rise of Reza Shah. I.B.Tauris, 2000, стор. 103f
  5. Cyrus Ghani: Iran and the rise of Reza Shah. I.B.Tauris, 2000, стор. 99