Фінансова стабільність

Фінансова стабільність — це стан фінансової системи, за якого вона здатна ефективно виконувати свої основні функції, такі як фінансове посередництво, здійснення платежів, управління ризиками та розподіл ресурсів, навіть в умовах економічних шоків чи кризових явищ. Це ключовий чинник для забезпечення сталого економічного зростання та довіри до фінансових інституцій.

Визначення

[ред. | ред. код]

Згідно з Національним банком України, фінансова стабільність — це стан фінансової системи, за якого вона здатна належно виконувати свої основні функції, такі як фінансове посередництво та здійснення платежів, а також протистояти кризовим явищам.[1]

Міжнародний валютний фонд визначає фінансову стабільність як здатність фінансової системи сприяти та покращувати економічні процеси, управляти ризиками та поглинати шоки.[2]

Основні функції фінансової стабільності

[ред. | ред. код]
  • Фінансове посередництво: ефективне залучення та розподіл фінансових ресурсів між заощаджувачами та інвесторами.
  • Система платежів: забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем для здійснення розрахунків.
  • Управління ризиками: спроможність фінансових інституцій і системи в цілому ідентифікувати, оцінювати та управляти фінансовими ризиками.
  • Стійкість до шоків: здатність фінансової системи протистояти внутрішнім та зовнішнім економічним потрясінням без значних втрат.

Чинники, що впливають на фінансову стабільність

[ред. | ред. код]
  • Макроекономічна стабільність: низький рівень інфляції, стабільний економічний ріст, збалансований державний бюджет.
  • Регуляторна політика: ефективне регулювання та нагляд за фінансовими інституціями з боку центрального банку та інших регуляторів.
  • Фінансова інфраструктура: надійність платіжних систем, депозитаріїв, клірингових центрів тощо.
  • Рівень довіри: довіра громадян та бізнесу до фінансових інституцій і системи в цілому.

Методи оцінки фінансової стабільності

[ред. | ред. код]

Для оцінки фінансової стабільності використовуються різні індикатори та моделі, зокрема:

  • Z-скор: показник, що оцінює ризик неплатоспроможності банку, враховуючи прибутковість, капіталізацію та волатильність доходів.
  • Модель Мертона: оцінює ймовірність дефолту компанії, розглядаючи її акції як опціон на активи.
  • SRISK: показник системного ризику, що вимірює потенційний дефіцит капіталу фінансової установи в разі системної кризи.[3]

Роль центральних банків

[ред. | ред. код]

Центральні банки, зокрема Національний банк України, відіграють ключову роль у забезпеченні фінансової стабільності через:

  • Макропруденційну політику: виявлення та обмеження системних ризиків для запобігання фінансовим кризам.
  • Монетарну політику: регулювання грошової маси та процентних ставок для підтримки стабільності цін і економічного зростання.
  • Нагляд за фінансовими інституціями: контроль за діяльністю банків та інших фінансових установ для забезпечення їхньої надійності та стійкості.

Значущість

[ред. | ред. код]

Фінансова стабільність є фундаментом для сталого економічного розвитку, забезпечення довіри до фінансової системи та ефективного функціонування економіки в цілому. Її підтримання вимагає скоординованих дій з боку державних інституцій, фінансових установ та інших учасників ринку.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Про фінансову стабільність. Національний банк України. Процитовано 21 травня 2025.
  2. Defining Financial Stability (PDF). Міжнародний валютний фонд. Процитовано 21 травня 2025.
  3. Financial Stability - World Bank Group. Світовий банк. Процитовано 21 травня 2025.