Фердинанд II (король Обох Сицилій)

Фердинанд II
ісп. Ferdinand II.
Прізвисько Bomba
Народився 12 січня 1810(1810-01-12)[1][4][…]
Палермо, Королівство Італія
Помер 22 травня 1859(1859-05-22)[1][2][…] (49 років)
Казерта, Кампанія, Італія
Поховання Базиліка Санта-К'яраd
Країна  Іспанія
Діяльність політик
Знання мов іспанська
Magnum opus Tempio di San Francescod
Посада Король Неаполя[d] і King / Queen of the Kingdom of the Two Siciliesd
Конфесія католицька церква
Рід Неаполітанські Бурбони
Батько Франциск I
Мати Марія Ізабелла Іспанська
Брати, сестри Марія Кароліна Бурбон-Сицилійська, Марія Амалія Бурбон-Сицилійська, Тереза Кристина Бурбон-Сицилійська, Марія Кароліна Бурбон-Сицилійська, Марія Антонія Бурбон-Сицилійська, Луїза Карлота Бурбон-Сицилійська, Карло Фердинандоd, Леопольдоd, Луї Аквілійськийd, Франческо Бурбон-Сицилійськийd, Антоніо Леччеd і Марія-Крістіна Бурбон-Сицілійська
У шлюбі з Марія Крістіна Савойська і Марія Тереза Австрійська
Діти Франциск II, Луїджі Бурбон-Сицилійськийd, Альфонсо Бурбон-Сицилійський, Марія Аннунціата Бурбон-Сицилійська, Марія Іммакулата Бурбон-Сицилійська, Гаетано Бурбон-Сицилійськийd, Марія Пія де Бурбонd, Паскале ді Баріd, Марія Луїза Бурбон-Сицилійська, Дженаро Бурбон-Сицилійськийd, Альберто Бурбон-Сицилійськийd[2], Джузепе ді Бурбонd[2] і Вінсенцо ді Бурбонd[2]
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Олександра Невського Орден Золотого руна орден Слона кавалер ордена Святого Духа лицар ордена святого Михайла

Фердинанд II (італ. Ferdinando II; 12 січня 1810, Палермо, Королівство Обох Сицилій — 22 травня 1859, Казерта, Королівство Обох Сицилій) — король Обох Сицилій в 1830–1859, з династії Бурбонів. З 1825 — герцог Калабрійський, після відходу австрійських військ у 1827 році з королівства — головнокомандувач армією Обох Сицилій.

Вступаючи на престол після смерті батька Франциска I, пообіцяв ліберальні реформи, але на практиці намагався зміцнити абсолютизм. Повстання в Палермо, що стало початком революції 1848 в Італії, змусило Фердинанда проголосити конституцію. У результаті перевороту в Неаполі в травні 1848 йому вдалося відновити абсолютистську владу. Розправляючись з повстанцями, піддав бомбардуванню в 1849 місто Мессіна (Сицилія), за що отримав прізвисько «король-бомба». Один з ініціаторів інтервенції проти Римської республіки. В 1860, вже за його наступника, експедиція «тисячі» Джузеппе Гарібальді та втручання П'ємонту поклали край пануванню Бурбонів в Неаполі.

У Волтрі, 21 листопада 1832, він одружився з Марією Христиною Савойською (1812—1836), донькою Віктора Еммануїла I, короля П'ємонту та Сардинії. Вона померла під час пологів першої дитини, Франциска (1836—1894), (майбктнього короля Обох Сицилій)

Овдовівши, він одружився вдруге в Неаполі, 27 січня 1837, з Марією Терезією Австрійською, донькою Карла Людвіга Австрійського.

Діти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерело[ред. | ред. код]

Попередник
Франциск I
Король Єрусалиму
1830-1859
титулярний
Наступник
Франциск II