Федір Чернігівський

Федір Чернігівський
Святі Михайло (ліворуч) та Федір (праворуч) Чернігівські
Народився	невідомо
Помер	20 вересня 1244[1] Сарай-Бату, Золота Орда
Підданство	Чернігівське князівство
Титул	боярин
Конфесія	православ'я[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Федір Чернігівський (? — 20 вересня 1246, Сарай-Бату) — чернігівський боярин князя Михайла Всеволодовича. Вбитий 1246 року в Сарай-Бату за відмову вклонитися монгольським язичницьким божествам та зректися православної віри. Разом зі своїм князем канонізований як мученик Російською православною церквою та Православною церквою України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був боярином та близьким соратником чернігівського князя Михайла Всеволодовича.

1244 року чиновники монгольського хана Батия прибули до Чернігова та запропонували князеві Михайлові Всеволодовичу поїхати до хана в Сарай-Бату, столицю Золотої Орди, щоб просити та отримати монгольський ярлик на правління. Князь погодився на цю пропозицію. Він поїхав разом зі своїм близьким соратником — боярином Федором.

Під час перебування в ханській ставці князеві й боярину наказали пройти крізь вогняне багаття^{[прояснити]} та поклонитися перед монгольськими ідолами, щоб, як кажуть монгольські вірування, зняти з себе всі гріхи, вчинені проти хана Батия. Князь Михайло та боярин Федір відмовилися зробити такий язичницький ритуал, відповівши:

Християнин кланяється тільки Богові, Творцеві світу, а не тварюці; [ми] готові вклонитися цареві [ханові Батию], оскільки Бог вручив йому долю земних царств.

За непокору князь Михайло Чернігівський був убитий 20 серпня 1246 року.

Після цього монголи почали вмовляти боярина Федора зректися православної віри та все ж вклонитися монгольським божествам. У обмін на це вони пропонували зробити Федора князем Чернігівським. На це боярин відповів:

Княжіння не хочу і богам вашим не вклонюсь, але хочу постраждати за Христа, як і князь мій!

Після цього боярина Федора катували, після чого стратили обезголовлюванням. Тіла князя та боярина Федора віддали на поїдання собакам. Проте пізніше їхні мощі вдалося перевезти до Чернігова.

Канонізація[ред. | ред. код]

Незабаром після перенесення мощів князя Михайла й боярина Федора до Чернігова вони були канонізовані. День пам'яті святих — 14 лютого та 20 вересня.

Також вони є святими Православної церкви України.^[2]

Перенесення мощів[ред. | ред. код]

1572 року Московське царство захопило Чернігів. Після цього мощі святих були перевезені до Москви та поховані у церкві Михайла й Федора Чернігівських^[ru]. Пізніше вони були перенесені до Стрітенського собору^[ru] Московського кремля. 21 листопада 1772 року мощі були перенесені до Архангельського собору, де вони зберігаються досі.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Анатолій Дублянський. Українські святі / Мюнхен: Богословсько-Науковий Інститут Української Автокефальної Православної Церкви, 1962. С. 64-65, 80.
• Сказання про вбивство в Орді князя Михайла Чернігівського і його боярина Феодора (рос.)
• Здравомыслов К. Я. Феодор (мученик, боярин черниговский) // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.