Федорончук Василь Лукинович
| Василь Федорончук | |
|---|---|
| Народився | 26 січня 1915 або 26 березня 1915 Соколів, Україна |
| Помер | 4 листопада 1984 (69 років) Рим, Італія |
| Діяльність | журналіст |
| Alma mater | Львівська академічна гімназія |
| Посада | Голова Ради Народних Міністрів Української Народної Республікиd |
| Партія | Організація українських націоналістів (революційна) |
Васи́ль Лукинович Федорончу́к (нар. 26 січня або 26 березня 1915, село Соколів поблизу Бучача — пом. 4 листопада 1984 (або 1991), Рим) — український галицький журналіст, видавець, редактор, громадський діяч, політичний діяч (ОУН, УНДО). Доктор політичних наук[джерело?] (1945 р.).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 26 січня (або 26 березня[1]) 1915 року в с. Соколові, нині Бучацький район, Тернопільська область, Україна (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина).
Навчався у ґімназії Бучача,[2] закінчив академічну ґімназію у Львові. Був активістом українського національного руху, зазнав утисків польських властей. Працював у філії товариства «Просвіта» у Соколові (1932 року оплачує навчання небагатих дітей). Вів самоосвітній гурток з історії України.
З 1936 року в Парижі: студіював тут право, потім історію, журналістику в університеті «Сорбонна», голова «Студентської громади».
З 1942 року — в Римі, де був представником ОУН (м) Андрія Мельника; закінчив правничі студії, захистив докторат. Голова «Студентської громади» (1945—1947 роки)), згодом «Української громади» Риму. Співпрацював з міжнародними еміґрантськими організаціями вихідців зі Східньої та Середньої Європи (ґенеральний секретар «Інтернаціоналу Свободи» з 1952 р., керівник ради Європейської спілки журналістів[1]).
У 1951—1975 рр. керівник української програми на Італійському державному радіо. Був активним членом організації Український Народний Союз у Франції. Співзасновник, ґенеральний секретар Італійсько-Українського Товариства, співпрацював в італійській і українській пресі, автор інформативних брошур про українське питання. Виголосив в італійських містах близько 400 доповідей про ситуацію в УССР, СССР.
У 1960—1970-их роках працював у екзильному уряді УНР, керівник його зовнішнього ресорту (справ); від 6-ї сесії УНРади (1967 р.) керівник ресорту закордонних справ її виконавчого органу. 1972—1974 роки голова екзильного уряду УНР. Організатор, голова одного з відламів УНДО.
Видавець, редактор італомовного квартальника «Ucraine» (1955—1956 рр.). Автор праць з української історії, літератури, инше.
Помер 4 листопада 1984 (або 1991[1]) у м Римі, Італія.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Головин Б., Мельничук Б., Семак В. Федорончук Василь Лукинович… — С. 513.
- ↑ Д-р Мельник П. Бучацька гімназія в 20-х і 30-х роках ХХ-го столілля // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 214.
Джерела[ред. | ред. код]
- Варварцев М. М. Федорончук Василь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 278. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Головин Б., Мельничук Б., Семак В. Федорончук Василь Лукинович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 513. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Федорончук (Fedoronczuk) Василь // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2016. — С. 273.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Це незавершена стаття про українського журналіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |