Уранові руди

Ура́нові ру́ди — природні мінеральні утворення, які містять уран у таких концентраціях, кількостях і сполуках, при яких його промисловий видобуток економічно доцільний.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Головні рудні мінерали: оксиди — уранініт, уранова смолка, уранова чернь; силікати — коффініт; титанати — бранерит; уранілсилікати — уранофан, бетауранотил; уранілванадати — карнотит, тюямуніт; уранілфосфати — отеніт, торберніт. Крім того, уран в рудах нерідко входить до складу мінералів, які містять Р, Zr, Ti, Th і TR (флуорапатит, лейкоксен, монацит, циркон, ортит, торіаніт, давидит тощо). Іноді уранові сполуки концентруються у вугіллі викопному, лігнітах, фосфоритах тощо. Залежно від складу корисних компонентів розрізняють власне уранові, урано-поліметалічні, мідно-уранові, золото-уранові та інші руди. Розрізняють Уранові руди супербагаті (понад 0,3 % U), багаті (0,1-0,3 %), рядові (0,05-0,1 %), убогі (0,03-0,05 %) і забалансові (0,01-0,03 %). Родовища уранових руд з запасами U₃O₈ понад 50 тис. т належать до дуже великих, до великих — 10-50 тис. т, середніх — 1-10 тис. т, дрібних — 0,2-1,0 тис. т і до дуже дрібних — менше 0,2 тис. т. За походженням розрізняють осадові, інфільтраційні, гідротермальні, магматогенні і постмагматичні уранові руди, крім того бувають первинні, окиснені та змішані уранові руди.

Загальносвітові запаси уранової руди близько 2,3 млн.т (1990), ресурси, які можна виділити з руди при собівартості не більше 100 доларів на кг оцінюються в 3,3 млрд кг U₃O₈. Їх розподіл по країнах показано на рис.

Родовища уранових руд[ред. | ред. код]

Серед промислових типів родовищ уранових руд виділяють: альбітитові, плутоногенні гідротермальні, вулканогенні гідротермальні, осадові, інфільтраційні і метаморфогенні. Альбітитові родовища уранових руд відомі серед метаморфічних комплексів кристалічних порід докембрію. Рудні тіла мають форму сплощених лінз і трубоподібних покладів, складені переважно альбітом. Крім того, присутній циркон, апатит, кварц, егірин, рибекіт-родусит, епідот, хлорит, гідробіотит, карбонати. Уранові мінерали представлені уранотитанатами, уранінітом, давидитом, коффінітом, гідронастураном, уранофаном, бетауранотилом.

Промислові типи родовищ уранових руд (за В. М. Креймером)
Характеристика типів родовищ	Вміст U₃О₈,%	Видобуток, %	Приклади родовищ
І-й тип. Витримані пласти ураноносних порід у метаморфізованих докембрійських конґломератах	0,05-0,2	50	Аглом-Квірк, Аглом-Нордік (Канада), Вітватерсранд (ПАР), Жакобіна (Бразилія)
ІІ-й тип. Середні та дрібні пласти та лінзи уранованадатів у аркозових пісковиках, конґломератах, бітумінозних породах	0,3	25	Кеплікс-Холл, Амброзія-Лейк, Моньюмент-ІІ (США), родов. Катанги та Габону
ІІІ-й тип. Дрібні жили та жильні зони кварцового, кварц-карбонатного, флюорит-баритового, урано-поліметалічного, урано-мідного та урано-молібденового складу у вивержених і метаморфічних породах	0,3	20	Ельдорадо (Канада), Шінколобве (Конго)
IV-й тип. Ураноносні пегматити та альбітити	0,3	5	Родовища Канади, Індії, Аргентини

Серед плутоногенних гідротермальних родовищ можуть бути виділені дві головні формації: уранініт-сульфідна і уранініт-арсенідна. У складі руд уранініт-сульфідної формації поряд з уранінітом беруть участь сульфіди. Серед них найбільш універсальний пірит, в різних комбінаціях зустрічаються халькопірит, борніт, молібденіт, бісмутин, сфалерит, ґаленіт, бляклі руди. Напр., на родов. Мерісвейл, шт. Юта (США) рудні тіла розвинені на площі 0,5-1 км². Вони мають форму крутоспадних жил довжиною до 500 м при потужності від 1,5-2 до 7 м і простежуються на глибину до 800 м. Жили складені уранінітом в асоціації з піритом, а також магнетитом, флюоритом, адуляром і кварцом; виявлений умогоїт складу UO₂·MoO₄·4H₂O.
Руди ураніт-арсенідної формації відрізняються складним складом з помітним розвитком арсенідів нікелю і кобальту, а також мінералів срібла. У найбільш повному вигляді вони представлені так званою п'ятиелементною формацією, до складу якої входять уран, нікель, кобальт, бісмут і срібло. Але звичайно цей ряд елементів скорочується в зв'язку з випаданням тих або інших складових.
Вулканогенні гідротермальні родовища уранових руд асоційовані з комплексами вулканічних порід пізньо- і постгеосинклінальної стадії геологічного розвитку, в основному герцинського і альпійського циклів. Серед них виділяються формації: уран-титанова (давидитова, бранеритова), уранініт-ґаленітова, уранініт-молібденітова, уранініт-флюоритова, уранініт-халькопіритова, уранініт-арсенова, уранініт-апатитова, уранініт-алофанова.

Виникнення осадових родовищ урану зумовлене відновленням і сорбцією рухливих сполук урану в середовищі осадонакопичення. Осадові родовища урану розділяють на морські і континентальні. Серед морських розрізняють осадові родовища урану в карбонатних породах, вуглисто-кременистих сланцях, фосфорвмісних породах. Серед континентальних виділяються осадові родовища урану в торфовищах, лігнітах і бурому вугіллі, в конґломератах і пісковиках.

Інфільтраційні родовища урану мають велике промислове значення і поширення. Вони відомі серед кам'яно-вугільно-пермських товщ Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, Данії, Голландії, Бельгії, Швейцарії, Австралії, Югославії, Угорщини, Румунії, Індії. До них належать добре відомі родовища тріасових пісковиків плато Колорадо в США, а також юрські і крейдяні утворення США і Центральної Європи. Відомі олігоценові родовища — в США, Франції, Єгипті, міоценові — в США, Японії, Туреччині, Пакистані, Індії, Іспанії, пліоценові — в Японії. До інфільтраційних належать зовсім молоді пліоцен-четвертинні уранові родовища в Австралії. Рудоносні конґломерати Південної Африки і Канади в їх первинному стані також належать до цього типу. Вміст урану в руді змінюється від 0,1 до 1 %; крім того, присутні ванадій (1-1,5 %), мідь, кобальт, нікель, молібден, селен, арсен.

Серед метаморфогенних родовищ урану можуть бути відмічені скарноподібні родовища типу Мері Кетлін в Австралії, метаморфізовані родовища ураноносних углисто-кременистих сланців типу Аллігейтор Ріверс в Австралії, древніх металоносних конґломератів, відомих в ПАР. Так, родовище Аллігейтор Ріверс в районі Північної Австралії характеризується прожилково-вкрапленими рудами серед кварц-хлорит-серицитових і графітистих сланців до складу яких входить уранініт з домішкою золота, сульфідів (ґаленіт, пірит, халькопірит, борніт) і гематит. Запаси урану оцінюються в 300 тис. т. при вмісті U₃O₈ в рядових рудах 0,1-0,4 %, в багатих рудах 15 %.

Родовища уранових руд є в Україні, США (Колорадське плато), ПАР, Канаді, Конго, Намібії, Нігері, Німеччині, Казахстані, Росії, Австралії, Бразилії, Франції, Індії, Японії та інших країнах. Горл. видобувні країни: Канада, ПАР, США, Намібія, Нігер, Франція.

Родовища в Україні[ред. | ред. код]

Уранові руди в Україні^[1]^[2] мають неоднакове походження і зустрічаються за різних геологічних обставин: у кристалічній основі, осадовому чохлі стародавніх платформ, в областях післяплатформного орогенезу. Більша частина уранових родовищ і рудопроявів зосереджені головним чином на Українському щиті (у фундаменті та осадовому чохлі) і, частково, Донецькому басейні та Карпатах. За генезисом серед них виділяють метаморфізовані, ультраметаморфічні, прожилково-штокверкові та інфільтраційні. Найбільші родовища У.р. розробляються в Кіровоградському геоблоці. Вони представлені пегматитами, пегматоїдно-гранітоїдними та лужними породами. Мінерали — уранініт, настуран, уранові черні.

У Приазов'ї відоме Слісевське пегматитове родовище з тантало-ніобієвою та урано-торієвою мінералізацією. У Побужжі виявлене пегматоїдно-ґранітні жильні або жильно-пластові тіла з урановою мінералізацією (родовища Південне, Лозоватське, Калинівське). Гідротермальні родовища уранових руд та рудопрояви розміщуються, в основному, серед ґнейсово-ґранітних комплексів Кіровоградського геоблоку та метасоматичних порід Криворізько-Кременчуцької залізорудної смуги. Серед них виділяються метасоматичні та жильні родовища та рудопрояви. Метасоматичні родовища мають найважливіше промислове значення. Морфологія рудних тіл пласто-лінзоподібна; розміри тіл — від сотень до тисяч метрів і більше за простяганням та падінням при потужності до десятків метрів. Вміст урану від 0,4…0,1 до 1 %. Жильні родовища уранових руд в докембрії України нечисленні і промислового значення поки що не мають. До них належить Червоношахтарський рудопрояв, розташований в Західно-Інгулецькій зоні в 5…10 км на захід від залізорудної Криворізько-Кременчуцької смуги. Потужність жил 10…15 км, виконані уранінітом та сульфідами, знаходяться в роз'єднаних зонах потужністю 1…1,5 км.

Інфільтраційні рудопрояви часто зустрічаються в залізистих породах Криворізької смуги, що дуже змінилася під дією гіпергенезу. В Саксаганському р-ні на Червоногвардійському залізорудному родов. розвинуте уранове зруденіння у вигляді гнізд, невеликих лінзовидних та стовпоподібних покладів. Вміст урану 0,01…0,15 %. Мінералізація представлена настураном, урановою черню, сорбцією в гідрооксидах заліза. До цього ж класу родовищ належать Компаніївське, Криничеватське, Північно-Березнянське.

Родовища і рудопрояви в осадових товщах представлені гідротермальними урановими рудопроявами Мармарошського масиву у Східних Карпатах. До них належать рудопрояви Яворник, Розис, Чивчинське та інш. У південній частині Донбасу, на межі з Українським щитом, у зоні Волновахського розлому відоме Єланчикський гідротермальний уран-торієвий рудопрояв.

Метаморфізовані родовища та рудопрояви зустрічаються переважно в ґнейсах, метаконґломератах, пісковиках, сланцях. Промислових родовищ серед них в Україні не виявлено.

Уранові родовища України

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ukrmol. Родовища урану в Україні (укр.). Процитовано 25 січня 2024.
↑ УРАН НАДР УКРАЇНИ: ГЕОХІМІЯ УРАНУ ТА ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ

Джерела[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Уранові руди

Geoscience Australia Uranium factsheet (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 вересня 2007. Процитовано 14 серпня 2007. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
Uranium Ore Deposits. WISE Uranium Project. Процитовано 20 вересня 2008.

Література[ред. | ред. код]

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
U.S. Geological Survey, 2020, Mineral commodity summaries 2020: U.S. Geological Survey, 200 p., https://doi.org/10.3133/mcs2020.
Dahlkamp, Franz (1993). Uranium Ore Deposits. Berlin, Germany: Springer-Verlag. ISBN 3-540-53264-1.
Burns, P.C., and Finch, R., ред. (1999), Reviews in Mineralogy, т. Volume 38: Uranium: Mineralogy, Geochemistry and the Environment., Washington D.C., U.S.A.: Mineralogical Society of America, ISBN 0-939950-50-2

[1] ukrmol. Родовища урану в Україні (укр.). Процитовано 25 січня 2024.

[2] УРАН НАДР УКРАЇНИ: ГЕОХІМІЯ УРАНУ ТА ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ

[1]

[2]