Ульяновський Василь Іринархович

Ульяновський Василь Іринархович
Народився 6 серпня 1958(1958-08-06) (65 років)
Тарногське, Росія
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Місце проживання Київ
Діяльність вчений-історик, педагог
Галузь історія[1]
Alma mater Київський педагогічний інститут
Науковий ступінь доктор історичних наук
Знання мов українська[1]
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка

Васи́ль Ірина́рхович Ульяно́вський (рос. Василий Иринархович Ульяновский; нар. 6 серпня 1958, м. Тарногське Тарногського р-ну Вологодської обл., Росія) — український історик, доктор історичних наук. Професор кафедри давньої та нової історії України Київського університету. Фахівець зі східноєвропейського пізнього Середньовіччя, історії Церкви, історіографії та джерелознавства.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив із золотою медаллю Бишівську середню школу Макарівського району Київської області (1975)[2].

1980 року закінчив із відзнакою історичний факультет Київського державного педагогічного інституту імені Горького.

1984 року закінчив аспірантуру Ленінградського університету (науковий керівник — професор Р. Г. Скринніков). 1985 року захистив кандидатську дисертацію «рос. Социальная и внутриполитическая борьба в Русском государстве на первом этапе крестьянской войны (1603–1605 гг.)» в Ленінградському державному педагогічному університеті імені Герцена.

1995 року захистив докторську дисертацію «Росія на початку Смути: нова концепція» в Інституті української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України.

Працював учителем Бишівської середньої школи та лектором Товариства «Знання» (1984—1989)[2].

На кафедрі давньої та нової історії України Київського університету працює з 1989 року (старший викладач — від 1989 року, доцент — від 1990 року, професор — від 1996 року).

Керівник наукового семінару при кафедрі давньої та нової історії України. Головний редактор збірника праць «Просемінарій: Медієвістика, історія Церкви, науки та культури».

Від 1989 року — старший науковий співробітник, від 1995 року — провідний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України.

Лауреат премій

Читає курс «Середньовічна і Ранньомодерна історія України» в Київському університеті Тараса Шевченка, а також численні спецкурси.

Праці[ред. | ред. код]

  • Мнишки. Указатель архивных материалов и библиографии. — К., 1989. (рос.)
  • Лжедмитрий I и Украина. Указатель архивных источников и материалов. — К., 1990. (рос.)
  • Колекція та архів єпископа Павла Доброхотова. — К., 1992.
  • М. С. Грушевський і Academia. — К., 1993.
  • Российские самозванцы: Лжедмитрий I. — К., 1993 (рос.)
  • Россия в начале Смуты: Очерки социально-политической истории и источниковедения. — К., 1993. — Кн.1-2. (рос.)
  • Ульяновська С., Ульяновський В. Додатки. // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. — К.: Либідь, 1993. — 592 с.; іл. («Пам'ятки історичної думки України»). — ISBN 5-325-00075-6.
  • Історія Церкви та релігійної думки в Україні. Середина 15 — кінець 16 ст. — К., 1994. — Кн.1-2.
  • Церква в Українській державі 1917—1920 рр. — К., 1997. — Кн.1: Доба Української Центральної Ради; Кн.2: Доба Гетьманату Павла Скоропадського.
  • Володимир Антонович: образ на тлі епохи. — К., 1997.
  • Син України: Володимир Боніфатійович Антонович. — К., 1997. — Кн.1-2.
  • Історія України з найдавніших часів до середини 17 ст.: Авторська програма-конспект курсу. — К., 1997. — Ч.1-2.
  • «Русское дело в Северно-Западном крае» через призму історії магнатських архівів Сапєг та Радзивіллів у 19 ст. — К., 1998.
  • Корпус Магдебурзьких грамот українським містам: два проекти видань 20 — 40-х років 20 століття. — К., 2000.
  • Митрополит Київський Спиридон: образ крізь епоху, епоха крізь образ. — К.; Либідь, 2004.
  • Марголіна І., Ульяновський В. Київська обитель Святого Кирила. — К., 2005.
  • Смутное время. — Москва, 2006. (рос.)
  • Старожитня бібліотека Михайлівського Золотоверхого монастиря. Спроба реконструкції кириличної збірки. — К., 2008.
  • Выдубицкий чуда Архангела Михаила монастырь: История в лицах, памятниках архитектуры и церковного искусства. — К., 2009. (рос.)
  • Князь Василь-Костянтин Острозький: історичний портрет у галереї предків та нащадків. — К.: Простір, 2012.
  • Диво й дива київського Володимирського собору — К. :Либідь, 2017.
Упорядник, автор передмов та коментарів
  • Полонська-Василенко Н. Д. Історія України. — К., 1992-1995 (5-ть видань). — Т.1-2.
  • Українська культура. Лекції за редакцією Д.Антоновича. — К., 1993
  • Аркас М. З родинної хроніки. Поезії. — Миколаїв, 1993.
  • З іменем Святого Володимира. Київський університет у документах, матеріалах та спогадах сучасників // Упоряд. В. Короткий, В. Ульяновський. — К.,1994. — Кн.1-2.
  • Грушевський М. С. Духовна Україна. — К., 1994.
  • Антонович В. Б. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. — К., 1995.
  • Щербаківський В. М. Українське мистецтво: Вибрані неопубліковані праці. — К., 1995.
  • Петров В. П. Особа Сковороди //Філософська і соціологічна думка. — 1995. — № 1-6.
  • Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. — К., 1998. — Т.1-4 (в 5 книгах).
  • Alma Mater. Університет Св. Володимира напередодні та в добу Української революції 1917—1920. Матеріали, документи, спогади // Упоряд. В. Короткий, В. Ульяновський. — К., 2000. — Кн.1: Університет Св. Володимира між двома революціями; Кн.2: Університет Св. Володимира за доби Української Центральної Ради та Гетьманату Павла Скоропадського.
  • Петров М. І. Скрижалі пам'яті. — К.: Либідь, 2003.
  • Іконников В. С. Історичні портрети. — К.: Либідь, 2004.
  • Стороженко М. В. З мого життя. — К.: Либідь, 2005.
  • Кузьмин Е. М. «Киев, которого не знают». К.: Лыбидь, 2014. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Czech National Authority Database
  2. а б Українські історики XX століття. Біобібліографічний довідник. Серія «Українські історики». — Випуск 2, частина 1. — Київ; Львів, 2003. — С. 332.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]