Улани (Австро-Угорщина)

Улан у зимовому обмундируванні

Улани (Цісарсько-королівські улани) — як і драгуни та гусари були складовою частиною кавалерії Збройних Сил Австро-Угорщини. 15 травня 1867 року Австрійська імперія трансформувалася у дуалістичну монархію (Австро-Угорщину). Причиною цьому була поразка Австрії у війні проти Пруссії, яка послабила монархію і змусила її піти на поступки угорцями. Отримавши автономію, угорці почали створювати і власну армію — Ландвер Угорського королівства, тобто угорське ополчення, яке не входило до складу спільної австро-угорської армії. В Ціслетанії (австрійські частині імперії) також був створений власний ландвер. Таким чином, в Австро-Угорщині було три різні армії: спільна, королівський угорський ландвер та цісарсько-королівський ландвер. Кожна з них мала власні кавалерійські підрозділи.

Створення[ред. | ред. код]

  • До складу Спільної армії входило 11 полків уланів, а до цісарсько-королівського ландверу — 6. Традиційно найбільше рекрутів для підрозділів уланів набирали у Королівстві Галичини та Лодомерії. Більшість полків (крім деяких винятків) теж базувалися там.
  • Полк уланів цісарсько-королівської армії складався з двох дивізіонів, в кожному з яких було 3 ескадрони. Крім того, входили різні допоміжні підрозділи: телеграфна служба, запасні ескадрони, інженерні взводи.

Полки уланів Цісарсько-Королівської армії[ред. | ред. код]

Назви полків вказані станом на 1914 рік:

Полки уланів Ландверу[ред. | ред. код]

Інформація про полки станом на 1914 рік:

  • 1-й полк уланів
Національний склад полку — 65 % українців, 30 % поляків, 5 % інших.
Набір рекрутів — Львів: Гарнізон — Львів
  • 2-й полк уланів
Національний склад полку — 58 % чехів, 42 % інших.
Набір рекрутів — Літомержіце: Гарнізон — Високе Мито
  • 3-й полк уланів
Національний склад полку — 69 % поляків, 26 % українців, 5 % інших.
Набір рекрутів — Перемишль: Гарнізон — Ряшів
  • 4-й полк уланів
Національний склад полку — 85 % поляків, 15 % інших.
Набір рекрутів — Краків.
Гарнізон — Оломоуц.
  • 5-й полк уланів
Національний склад полку — 97 % німців, 3 % інших.
Набір рекрутів — Відень: Гарнізон — Штоккерау
  • 6-й полк уланів
Національний склад полку — 60 % німців, 39 % чехів, 1 % інших: Набір рекрутів — Прага: Гарнізон — Вельс

Уніформа[ред. | ред. код]

Чапка[ред. | ред. код]

Чапка офіцера 2-го полку уланів

Чапка (пол. Tschapka, з польської мови «шапка») — головний убір уланів. Складається з шолому з козирком від сонця. Форма шолому — напівсферична, чорна, з бичачої шкіри. Зверху нашита насадка з чотирьох площин, які сходяться. Кінець насадки має квадратну форму. Насадка має різний колір залежно від полку.

Уланка[ред. | ред. код]

Уланка — верхня частина уніформи уланів. Спочатку уланки були запроваджені у Пруссії у 1853 році. Вирізняються нагрудником, по двох боках якого пришиті ґудзики. В австро-угорських уланів — по 10 ґудзиків з кожного боку.

В передній частині уланки, в районі грудей та живота знаходилися дві глибокі кишені. Лацкани рукавів з тканини рубінового кольору. Комірці — обшиті тканиною, колір якої відповідає кольорам відповідного полку. На лівому плечі — петлиця. Офіцерська форма підшита знизу м'якою шерстяною тканиною (тибет), червоного кольору, а на талії прикрашена торочками.

В зимовий період улани носили пельцуланки — уланки підшиті хутром ягняти.

Польова кепка[ред. | ред. код]

Польова кепка (нім. Feldkappe) — використовувалася під час якоїсь роботи чи порівняно безпечного виконання служби. Зроблена за зразком легкого головного убору піхоти. Офіцери носили також копію головного убору офіцерів піхоти.

Штани[ред. | ред. код]

Штани (нім. Stiefelhose) мали специфічний покрій, зумовлений родом військ. У верхній частині широкого покриття, штанини звужуються і заправляються в чоботи. Спереду на стегні одна кишеня. Частина штанів на сідницях могла бути обшита для зміцнення ще одним шаром сукна такого ж кольору.

Чоботи[ред. | ред. код]

Стандартні для всієї кавалерії, за винятком гусарів.

Розпізнавальні кольори цісарсько-королівських полків[ред. | ред. код]

Полк Колір ґудзиків Обшивка шапки
1 жовтий жовтий цісарський
2 жовтий темно-зелений
3 жовтий рубіновий
4 жовтий білий
5 жовтий блакитний
6 білий жовтий цісарський
7 білий темно-зелений
8 білий рубіновий
11 білий вишневий
12 жовтий темносиній
13 білий темно-синій

Озброєння[ред. | ред. код]

Стандартним озброєнням драгунів, як і інших кавалерійських підрозділів, був карабін Штаєр, який характеризувався високою скорострільністю. ЇЇ заряджання здійснюється за допомогою обойми з п'ятьма набоями поміщеними в металічну пачку, яка залишається в магазині до використання всіх набоїв. Офіцери мали офіцерські револьвери. Також револьвери (Gasser Armeerevolver M 1870/74) могли бути у рядових, які не мали гвинтівки. Патронташ, виготовлений з коричневої шкіри, був прикріплений на поясі.

Також використовувалася кавалерійська шабля Kavalleriesäbel M 1869, тобто зразка 1869 року. Ефес офіцерської шаблі був прикрашений посрібленою ниткою. До кожної шаблі був прикріплений темляк - петля з ременя або стрічки. Вона відрізнялася своїм кольором у офіцерів різного рангу та рядових.

Література[ред. | ред. код]

  • Johann C. Allmayer-Beck, Erich Lessing: Die K.u.k. Armee. 1848-1918. Verlag Bertelsmann, München 1974, ISBN 3-570-07287-8.
  • Das k.u.k. Heer im Jahre 1895 Schriften des Heeresgeschichtlichen Museums in Wien - Stocker Verlag, Graz 1997
  • k.u.k. Kriegsministerium „Dislokation und Einteilung des k.u.k Heeres, der k.u.k. Kriegsmarine, der k.k. Landwehr und der k.u. Landwehr“ in: Seidels kleines Armeeschema - Herausg.: Seidel & Sohn Wien 1914
  • „Adjustierungsvorschrift für das k.u.k. Heer, die k.k. Landwehr, die k.u. Landwehr, die verbundenen Einrichtungen und das Korps der Militärbeamten“ von 1867 Herausgegeben durch das k.u.k. Kriegsministerium Wien. Fassung von 1911/1912

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Улани_(Австро-Угорщина)&oldid=40818483