Українсько-ватиканські відносини
| Українсько-ватиканські відносини | |
|---|---|
| |
.svg){kind=small} Ватикан |  Україна |
Українсько-ватиканські відносини — сукупність міжнародних двосторонніх відносин між Україною та Св.Престолом і Містом-Державою Ватиканом, а також співпраці обох країн у міжнародних організаціях. Відносини з Ватиканом для України дуже важливі, оскільки Католицизм - друга християнська конфесія України.
Відносини[ред. | ред. код]
У середньовіччі[ред. | ред. код]
У XVI—XVIII століттях[ред. | ред. код]
У 1919—1921[ред. | ред. код]
Дипломатичні відносиними між Святим Престолом та Українською Народною Республікою були встановлені у 1919 році[1][2] — у 1919 році при Святому Престолі відкрилась надзвичайна дипломатична місія УНР, а у 1920 році Папою Римським в Україну був призначений Апостольський візитатор[2]. Незважаючи на це офіційного визнання з подальшим встановленням дмпломатичних відносин на рівні послів не відбулося так як Святий Престол очікував визнання УНР однією з «перших держав»[en]. Водночас Святий Престол офіційно підтимував право України на самовизначення та надавав підтримку УНР на Паризькій мирній конференції. Крім того, Папа Бенедикт XV передав 100 000 лір у фонд допомоги населенню України, а Конгрегація Східних Церков — 50 000 лір для греко-католицьких священиків Галичини[1][2]. Офіційні дипломатичні контакти були припинені у 1921 році: 1 листопада 1921 року від виконання дипломатичних обов'язків був звільнений отець Бонн, а у грудні — відкликаний Апостольський візитатор отець Дженоккі[2].
Голови надзвичайної дипломатичної місії УНР при Святому Престолі:
- граф Михайло Тишкевич. Призначений 15 лютого 1919 року. Вірчі грамоти були вручені Папі Римському Бенедикту XV 25 травня 1919 року[2];
- отець Франц Ксаверій Бонн. Призначений у серпні 1919 року[1][2].
Апостольські візитатори в Україні:
- отець Джованні Дженоккі. Призначений 13 лютого 1920 року[1][2].
Офіційні ноти:
- З боку УНР:
- Офіційний протест проти інтернування греко-католицького духовенства на Галичині від 29 травня 1919 року [2];
- Меморіал-протест проти антиукраїнської пропаганди польського духовенства від 3 червня 1919 року[2];
- Офіційний протест проти жорстокості польської військової влади щодо «українського кліру та русинської Церкви» від 11 червня 1919 року[2];
- Офіційний протест проти дій армії генерала Галлера на Галичині і безправних арештів греко-католицьких священиків від 18 липня 1919 року[2];
- Меморандум про заснування теологічного факультету та католицьких шкіл в Україні від 18 липня 1919 року[2];
- Меморандум про «українську справу і польські переслідування українців-католиків» від 20 березня 1920 року[2].
- З боку Святого Престолу:
- Лист державного секретаря Святого Престолу П'єтро Гаспаррі до голови Директорії УНР Симона Петлюри про отримання вірчих грамот від 16 червня 1919 року[2].
Карпатська Україна (1938-1939)[ред. | ред. код]
Уряд Карпатської України звернувся до Святого Пристолу задля сприяння визнанню незалежності Карпатської України.
- Святий Престол призначив Крижівського єпископа (Югославія) Діонісія Няраді Апостольським візитатором Карпатської України. З 15 листопада 1938 р. по 24 березня 1939 р. єпископ Діонісій Няраді був апостольським візитатором з правами адміністратора Карпатської України. З 29 листопада 1938 року він перебував у м.Хуст. Тут він тісно співпрацював з о.Августином Волошином.
- 23-го березня 1939 року, після окупації Угорщиною Карпатської України та арешту угорською владою Апостольського візитатора Карпатської України єпископа Діонісія Няраді Святий Престол подав протест проти обмеження свободи церковного достойника.
Сучасні[ред. | ред. код]
Дипломатичні відносини між Україною і Св. Престолом встановлено 8 лютого 1992 р. Перший Апостольський нунцій в Україні архієпископ Антоніо Франко вручив вірчі грамоти 19 серпня 1992 р. З 2000 р. у Римі діє Посольство України у Ватикані. Міждержавні відносини між Україною і Св. Престолом було започатковано візитом до Ватикану у квітні 1993 р. міністра закордонних справ України А.М.Зленка, в рамках якого відбулася його зустріч з Папою Римським Іваном Павлом ІІ. Перший офіційний візит до Ватикану Президента України Л.Д.Кучми та його аудієнція у Папи Римського Івана Павла ІІ пройшли на початку травня 1995 р.
Найважливішою подією двосторонніх відносин став перший в історії державний візит Папи Римського до України 23—27 червня 2001 р. (проте, слід зазначити, що йому передували візити римських понтифіків до окремих теренів, які сьогодні входять до складу України). В ході візиту Папа Іван Павло ІІ відвідав Київ та Львів, провів зустрічі з керівництвом держави й відслужив літургії для мільйонів віруючих.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1. Предметно-тематична частина: А-Г / Відп. ред. М. М. Варварцев. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2009. — 184 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2019. Процитовано 3 травня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Ліліана Гентош. Дипломатичні контакти УНР з Апостольським Престолом в 1919—1921 роках у контексті східної політики Римської Курії. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 3 травня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Кривонос Р. А. Ватикан (і Святий престол) у світовій політиці // Політична енциклопедія. Редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. – К. : Парламентське видавництво, 2011. – С. 85–86.
 | Це незавершена стаття про міжнародні відносини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
