Тілопо синьолобий
| Тілопо синьолобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(6976180713).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ptilinopus monacha (Temminck, 1824) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Тілопо синьолобий[2] (Ptilinopus monacha) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Індонезії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 17,5 см, довжина хвоста 5,2-5,9 см, довжина дзьоба 10-11 мм. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців обличчя і верхня частина голови синювато-сірі. Сизе тім'я окаймляє жовта смуга, яка проходить над очима. Верхня частина тіла, шия і верхні покривні пера крил оливкові, крила оливково-зелені з жовтими краями. Горло жовтуваті, груди оливкові з синьою плямою посередині. Живіт світліший, жовтуватий. Стегна оливкові. нахвістя і верхні покривні пера хвоста жовтуваті, хвіст сіруватий. Очі оранжеві, дзьоб зеленуватий, лапи червоні, восковиця частково покрита пір'ям.
У самиць верхня частиа голови тьмяніша, темно-зелена. Жовта смуга на голові менш виражена. Підборіддя і горло зелені. Пляма на грудях відсутня. Очі, як і у самця, оранжеві, однак дзьоб чорнуватий. Лапи червоні. Молоді птахи забарвленям подібні до самиць, однак жовті края крил у них відсутні.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Синьолобі тілопо поширені на півночі Молуккського архіпелагу. Вони живуть в тропічних і мангрових лісах та в садах. Зустрічаються на висоті до 750 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Синьолобі тілопо живуть поодинці або парами, іноді утворюють невеликі зграйки. Живляться плодами.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Синьолобим тілопо загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Ptilinopus monacha. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht, Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.
|
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |