Турський лівр

Турський лівр
Лівр Іоанна II
Країна	Королівство Франція і  Перша французька республіка
Опис символу валюти	символ турського лівра
Попередник	Паризький лівр
Наступник	французький франк
На заміну	Паризький лівр
Час/дата початку	1230
Час/дата закінчення	1803
Позначення одиниці	₶
Ділиться на одиниці	соль[d]
Турський лівр у Вікісховищі

Турський лівр (фр. livre tournois) — одна з основних валют Франції (близько 1230—1803) карбувався у місті Тур, від якого і отримав свою назву. Спершу вживався на Заході Франції, але поступово став основною валютою всієї Франції, витіснивши з обігу важчий паризький лівр. Карбування було припинене за часів Французької революції.

Грошова одиниця[ред. | ред. код]

Точний час появи Турського лівра невідомий, відомо, що він використовувався в Турені, графстві Ено і Бургундії вже в 1230 році, коли Філіп II приєднав Анжу і Турень до французької корони. З цього часу Турський лівр з місцевої монети поступово перетворюється на загальнофранцузьку валюту, з часом поступово витісняючи паризький лівр.

Ділився на 20 турських солей та 240 турських деньє — з огляду на те, що французька числова система мала в своїй основі числа 20 і 60. Пізніше подібний поділ було запозичене англійцями, так фунт стерлінгів ділився на 20 шилінгів або 240 пенсів. Карбувався в місті Турі в абатстві Сен-Мартен.

З 1360 часто іменувався «франком», причому обидва слова були в рівному вживанні як синоніми. Вважається, що назва «франк» у свою чергу походить від напису FRANCORV REX — тобто король франків.

Офіційно припинив своє існування 17 березня 1803, і був замінений на нову грошову одиницю — франк. Крім власне Франції вживався як основна валюта на Нормандських островах і в Джерсі, де проіснував до 1837 року, коли був остаточно витіснений фунтом стерлінгів.

Відомі турські ліври, випущені королями Іоанном II, Карлом V, Генріхом III і Генріхом IV.

У 1701—1720 ім'я турського лівра носила перша у Франції паперова валюта.

Розрахункові гроші[ред. | ред. код]

Турський лівр лежав в основі всіх розрахунків французьких банків як усередині країни, так і за кордоном починаючи з XII століття. Цей звичай був офіційно узаконений в 1549 році й настільки ж офіційно скасований в 1577 році, тоді розрахунковий лівр був замінений на екю, найпоширенішу на той час золоту монету Франції, і знову відновлений у 1602 році. Золотий вміст лівра і його номінація регулювалися королівськими указами, в результаті чого вага монети неухильно падала.

Офіційний обіг турського лівра у королівському домені (раніше в усіх розрахунках вживали паризький лівр) було узаконено указом Філіпа II у 1203 році.

Людовік Святий в результаті проведеної ним грошової реформи встановив золотий вміст лівра в кількості 8,271 г.

Указом Філіпа Красивого до турського лівра, солі й деньє була додана ще одна монета — турський дубль, ціна якої дорівнювала двом турським деньє. Шість дублів прирівнювалися до одного турського солю. Випуск цієї монети проводився аж до часу Людовика XIII .

У 1360 році був вперше викарбувано золотий франк з кінним зображенням короля, прирівняний за ціною до одного турського лівра. Кількість випущених монет дорівнювало 3 млн штук, ними був заплачений викуп з англійського полону короля Іоанна II Доброго.

У 1542 році Турський лівр офіційно був оголошений основною валютою королівства, цей указ знову підтверджено у 1602 році.

У 1640 році золотий вміст лівра дорівнював згідно з королівським указом 0,619 г.

У 1720 році після краху фінансової система Джона Ло золотий вміст лівра зменшилася до 0,31 г.

У 1795 році лівр було остаточно вилучено з обігу як один із символів скасування королівської влади і феодальних привілеїв у Франції. На той час турнський лівр коштував за паризьким обмінним курсом на 1⁄5 дорожче, ніж генуезька ліра (італійський аналог лівра) і оцінювався в 0.290 гр. чистого золота або 4.45 гр. чистого срібла

Див. також[ред. | ред. код]

• Лідаржан
• Лідор

Література[ред. | ред. код]

• «Versailles, le chantier de Louis XIV» p. 12, Frédéric Tiberghien, éditions Perrin, 2002
• Livre tournois — Definition
• 3варич В. В. Нумізматичний словник. — Львів: «Вища школа», 1978, 338 с.