Тріумфальна арка (Париж)
| Тріумфальна арка | |
|---|---|
|
| |
| 48°52′26″ пн. ш. 2°17′42″ сх. д. / 48.87388888891666738° пн. ш. 2.295000000028° сх. д.Координати: 48°52′26″ пн. ш. 2°17′42″ сх. д. / 48.87388888891666738° пн. ш. 2.295000000028° сх. д. | |
| Країна | .svg){kind=small} Франція[1][2] |
| Розташування | VIII округ Парижа[1] XVI округ Парижа XVII округ Парижа |
| Тип | тріумфальна арка[1] |
| Висота | 49,5 ± 0,2 м |
| Матеріал | Lutetian limestoned і вапняк |
| Стиль | Архітектура класицизму (неокласицизм - ампір) |
| Архітектор | Жан-Франсуа Шальгрен |
| Дата заснування | 1836 |
| Адреса | Площа Зірки |
  Тріумфальна арка Тріумфальна арка (Франція) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Паризька тріумфальна арка (фр. arc de triomphe de l’Étoile, досл.: «тріумфальна арка Зірки») — тріумфальна арка, розташована на площі Шарля де Голля (Place Charles-de-Gaulle) у столиці Франції місті Парижі. Тріумфальна арка є одним з найвідоміших паризьких монументів, одним із міських символів.
Опис[ред. | ред. код]
- Висота: 49,51 м,
- Ширина: 44,82 м,
- Висота склепіння 29,19 м.
Споруджена в 1806—1836 за розпорядженням Наполеона архітектором Жаном Шальгреном. Прикрашена 4-ма скульптурними групами: - з боку Єлісейських Полів — «Марсельєза» скульптора Франсуа Рюда (праворуч) і «Тріумф Наполеона» скульптора Корто (ліворуч);
- з боку авеню де ла Гранд-Арме — «Опір» (праворуч) і «Мир» скульптора Етекса.
На стінах арки вигравійовані назви 128 битв, виграних республіканською і імператорською армією, а також імена 658 французьких воєначальників. Арку оточують 100 гранітних тумб (на честь «ста днів» правління Наполеона), сполучених між собою чавунними ланцюгами.
Коротка історія[ред. | ред. код]
З часів правління Людовіка XIV пряма дорога сполучала дві королівські резиденції — паризький палац Лувр і Версальський палац. Назва цієї дороги — «Тріумфальна дорога» — не застаріло і сьогодні: на одній осі розташовані тут три арки — Каррузель біля Лувру, Тріумфальна арка на площі Етуаль і Велика арка, побудована вже в нашу епоху в ультрасучасному кварталі Дефанс. У грудні 1806, відразу після Аустерліцької битви, Наполеон розпорядився спорудити на паризькому пагорбі Шайо тріумфальну арку на честь військових перемог, взятих Францією під час Революції і в період Першої імперії. Два роки пішло на спорудження фундаменту. У 1810, коли новоспечена імператриця Марія-Луїза повинна була урочисто в'їхати в столицю по полях Елісейських, на кам'яному фундаменті була поспішно зроблена з дощок і суворого полотна «декорація» майбутньої арки. Наполеон не дожив до закінчення будівництва Тріумфальної арки: воно завершилося лише в 1836 р., під час правління Луї-Філіппа. 15 грудня 1840 під аркою проїхав траурний кортеж з прахом Наполеона, доставленим з острова св. Олени. Пізніше за урочисту похоронну церемонію із зупинкою під зведеннями Тріумфальної арки удостоїлися після своєї кончини Гамбета, Віктор Гюго, Лазар Карно, Мак-Магон, генерали Фош і Жофр, генерал Філіп Леклерк.
Оздоблення[ред. | ред. код]
- Арку оздоблюють чотири скульптурні композиції:
- Виступ добровольців на захист батьківщини (Марсельєза) 1792, Франсуа Рюд
- Тріумф 1810, Жан-П'єр Корто
- Опір 1814, Антуан Етекс
- Мир 1815, Антуан Етекс
|
Імена, викарбувані на Тріумфальній арці[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Arc de Triomphe de l'Étoile |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- ↑ archINFORM — 1994.
Література[ред. | ред. код]
- Thomas W. Gaehtgens: Napoleons Arc de Triomphe. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1974.
- Ernst Seidl: La Grande Arche in Paris — Form, Macht, Sinn. Hamburg: Kovač, 1998; ISBN 3-86064-702-4.
- Dominique Fernandes, Gilles Plum, Isabelle Rouge: L'arc de triomphe de l'Étoile. Paris: Éditions du patrimoine, 2000; ISBN 2-85822-202-9.
- Anne Muratori-Philip: L'Arc de Triomphe. Paris: Éditions du Patrimoine, Centre des Monuments Nationaux, 2007; ISBN 978-2-85822-969-7.
|
