Тоні Левін

Тоні Левін
англ. Tony Levin
Основна інформація
Повне ім'я англ. Anthony Frederick Levin
Дата народження 6 червня 1946(1946-06-06) (77 років)
Місце народження Бостон, США
Роки активності 1970 — тепер. час
Громадянство США
Професії басист, блогер, джазмен, музичний продюсер, віолончеліст, музикант
Освіта Істменівська школа музикиd
Інструменти бас-гітара, Контрабас, гітара, басовий інструментd[1][1] і Chapman Stickd
Жанри прогресивний рок і джаз[1]
Лейбли Naradad
tonylevin.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ентоні Фредерік Левін (нар. 6 червня 1946, Бостон) — американський музикант і композитор, який спеціалізується на бас-гітарі, стіку Чапмана[en] і контрабасі. Він також співає та грає на синтезаторі. Левін найбільш відомий[2] своєю роботою з King Crimson (з 1981) і Пітером Гебріелом (з 1977). Він також є учасником гуртів Liquid Tension Experiment (1997—1999, 2008—2009, 2020–нині), Bruford Levin Upper Extremities[en] (1998—2000) і HoBoLeMa[en](2008—2010). З 2010 року він очолює власний гурт Stick Men[en].

Плідний сесійний музикант з 1970-х років, Левін зіграв на понад 500 альбомах. Сесії включають роботу з Джоном Ленноном[3], Сарою Маклахлан, Полою Коул, Стіві Нікс, Pink Floyd, Полом Саймоном, Лу Рідом, Девідом Боуї, Джоан Арматрейдінг, Томом Вейтсом, Бадді Річем, The Roches[en], Тоддом Рандгреном, Сіл, Ворреном Зевоном[en], Браяном Феррі, Лорі Андерсон, Кейт і Анною МакГаррігл[en], Гібонні та Жаном-П'єром Ферландом[en]. Він гастролював з такими виконавцями, як Пітер Гебріел, Пол Саймон (з яким він знявся у фільмі 1980 року One-Trick Pony[en]), Гері Бертоном[en], Джеймс Тейлор, Гербі Манн[en], Джуді Коллінз, Карлі Саймон, Пітер Фремптон[en], Тім Фінн[en], Річі Самбора, Айвано Фоссаті[en][4], Клаудіо Багліоні та Лоуренс Гован[en].

Левін допоміг популяризувати стік Чапмана[en] та бас-гітару NS. Він також створив «фанкові пальці[en]», модифіковані барабанні палички, які прикріплюються до пальців гравця, щоб ударяти по басових струнах, додаючи характерний перкусійний звук «ляпасу», який використовується у фанк-басі. У 2011 році Левін посів друге місце після Джона Пола Джонса з Led Zeppelin у «20 найбільш недооцінених бас-гітаристах» журналу Paste[5]. У липні 2020 року Левін посів 42 місце в списку «50 найкращих басистів усіх часів» журналу Rolling Stone[6].

Дискографія[ред. | ред. код]

Левін грав на сотнях записів як сесійний музикант або запрошений артист. У цьому розділі представлена вибрана дискографія.

  • Anderson Bruford Wakeman Howe — Anderson Bruford Wakeman Howe (1989, Arista Records)[21]
  • Пітер Ґебріел — Us (1992, Virgin Records)[22]
  • Пітер Ґебріел — Secret World Live (1994, Geffen Records)[23]
  • King Crimson — THRAK (1995, Discipline Global Mobile)[24]
  • Тоні Левін — World Diary (1995, Discipline Global Mobile)[25]
  • Стів Горн, Тоні Левін, Джеррі Маротта — From The Caves Of The Iron Mountain (1997, Discipline Global Mobile)[26]
  • Білл Бруфорд, Тоні Левін, Девід Торн, Кріс Ботті — Bruford Levin Upper Extremities (1998, Discipline Global Mobile)[27]
  • Тоні Левін — Waters Of Eden (2000, Narada Records)[28]
  • Тоні Левін — Pieces Of The Sun (2002, Narada Records)[29]
  • Tony Levin Band — Double Espresso (2002, Narada Records)[30]
  • Тоні Левін — Resonator (2006, Narada Records)[31]
  • Тоні Левін — Stick Man (2007, Lazy Bones Recordings)[32]
  • Тоні Левін, Девід Торн, Алан Вайт — Levin Torn White (2011, Lazy Bones Recordings)[33]
  • Тоні Левін, Марко Міннеманн[en], Джордан Рудесс[en] — Levin, Minnemann, Rudess (2013, Lazy Bones Recordings)[34]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Montreux Jazz Festival Database
  2. ↑ Ankeny, Jason (6 червня 1946). (англ.) Tony Levin. AllMusic. Процитовано 16 липня 2011.
  3. ↑ Interview: Tony Levin (Stick Men, King Crimson, Peter Gabriel, John Lennon). Hit-channel.com. 21 лютого 2013. Архів оригіналу за 2 листопада 2018. Процитовано 10 березня 2020.
  4. ↑ Tony Levin – Letters from the Road. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 6 квітня 2021.
  5. ↑ Barrett, John (9 липня 2014). The 20 Most Underrated Bass Guitarists :: Music :: Lists :: Paste. Pastemagazine.com. Архів оригіналу за Oct 14, 2011. Процитовано 16 липня 2014.
  6. ↑ The 50 Greatest Bassists of All Time. Rolling Stone. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 15 травня 2023.
  7. ↑ Don McLean – Don McLean (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  8. ↑ Buddy Rich – The Roar Of '74 (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  9. ↑ Judy Collins – Judith (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  10. ↑ Alice Cooper – Welcome To My Nightmare (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  11. ↑ Alice Cooper – Goes To Hell (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  12. ↑ Ringo Starr – Ringo The 4th (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  13. ↑ Peter Gabriel – Peter Gabriel (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  14. ↑ Robert Fripp – Exposure (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  15. ↑ Paul Simon – One-Trick Pony (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  16. ↑ Chuck Mangione – Main Squeeze (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  17. ↑ Art Garfunkel – Watermark (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  18. ↑ King Crimson – Discipline (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  19. ↑ King Crimson – Beat (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  20. ↑ King Crimson – Three Of A Perfect Pair (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  21. ↑ Anderson Bruford Wakeman Howe – Anderson Bruford Wakeman Howe (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  22. ↑ Peter Gabriel – Us (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  23. ↑ Peter Gabriel – Secret World Live (англ.). www.discogs.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  24. ↑ King Crimson – THRAK (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  25. ↑ Tony Levin – World Diary (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  26. ↑ Steve Gorn / Tony Levin / Jerry Marotta – From The Caves Of The Iron Mountain (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  27. ↑ Bill Bruford, Tony Levin With David Torn, Chris Botti – Bruford Levin Upper Extremities (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  28. ↑ Tony Levin – Waters Of Eden (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  29. ↑ Tony Levin – Pieces Of The Sun (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  30. ↑ Tony Levin Band – Double Espresso (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  31. ↑ Tony Levin – Resonator (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  32. ↑ Tony Levin – Stick Man (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  33. ↑ Tony Levin / David Torn / Alan White – Levin Torn White (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
  34. ↑ Levin, Minnemann, Rudess – Levin, Minnemann, Rudess (англ.). www.discogs.com. Процитовано 9 квітня 2016.
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
BIBSYS: 1029714 · BNF: 139273780 · FAST: 287351 · Freebase: /m/023slg · GND: 1219839639 · ISNI: 0000000114960625 · LCCN: nr91020637 · MAK: 9810682996005606 · NKC: xx0049919 · NLP: a0000003774352 · VIAF: 100315725 · WorldCat: lccn-nr91020637
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тоні_Левін&oldid=41787011